УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2007 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді: Вавшка B.C.,

суддів: Медяного В.М., Цюри Т.В.

при секретарі: Новотарській В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 жовтня липня 2008 року по справі за позовом Вінницької міської Ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої ділянки , -

встановила:

В травні 2008 року Вінницька міська Рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої ділянки. В позові зазначила, що відповідач в порушення встановленого законом порядку, без належного дозволу, встановив металевий гараж на не відведеній у встановленому порядку земельній ділянці по АДРЕСА_1, що відноситься до земель територіальної громада.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 жовтня 2008 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 звільнити та привести у первинний стан самовільно зайняту земельну ділянку.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення від 8.10.2008 року та ухвалити нове, яким Вінницькій міській Раді у задоволенні позову відмовити, оскільки судом порушенні норми процесуального та матеріального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно договору №2268 від 16.03.2001 року відповідачу дозволено тимчасово розташувати металевий гараж по АДРЕСА_1 з липня 2001 року до липня 2004 року, після чого договір не продовжувався, однак ОСОБА_1 користуватись гаражем на зазначеній земельній ділянці не припиняв.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, а тому повинен звільнити цю земельну ділянку та привести у первинний стан.

Справа № 22-2522 2008 р. Головуючий у першій інстанції: Федчишен С.А.

Категорія: 44 Суддя - доповідач апеляційної інстанції: Вавшко B.C.

Відповідно частинам 1 та 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст.367 ЦК України та ст..212 ЗК України, вважаючи, що металевий гараж є самовільною будівлею та розташований на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Однак з такими висновками погодитись неможливо, оскільки судом першої інстанції застосовані норми матеріального права, які не підлягали застосуванню.

Зокрема, ст.376 ЦК України регулює правовідносини самочинної забудови нерухомого майна (житлових будинків, споруд та інше) яку здійснив власник на його земельній ділянці (ч.4 ст.375 ЦК України), а тому розташування металевої споруди (гараж) на земельній ділянці не є самочинною забудовою, оскільки така споруда не є нерухомим майном. Крім того, позивач не зазначав дану норму закону, як підставу для задоволення його позовних вимог, а тому суд, у супереч вимог ст.11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 повідомляв суду першої інстанції, що спірний металевий гараж був встановлений ним не самовільно: спочатку на підставі договору з Вінницькою міською радою №2268 від 16.03.2001 року, а в послідуючому на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Оберіг 16А» від 18.11.2007 року, що підтверджено відповідними доказами.

Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою наявність рішення загальних зборів ОСББ «Оберіг 16А», а відтак необгрунтовано дійшов висновку, що відповідач самовільно захопив земельну ділянку.

За таких обставин, суду першої інстанції слід було вирішити питання про залучення до участі у справі ОСББ «Оберіг 16А» з метою надання правової оцінки рішенню від 18.11.2007 року та для визначення обсягу відповідальності як відповідача ОСОБА_1 так і вказаної юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вирішено питання про права та обов'язки ОСББ «Оберіг 16-А», яке не брало участі у справі, а тому рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 жовтня 2008 року за позовом Вінницької міської Ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої ділянки - скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому його складі суду.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.