У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимків С.С.,
суддів - Василевича В.С., Демянчук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 12 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 5079 грн. 95 коп. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди.
Вважаючи дане рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 та моральної шкоди на її користь та користь інших позивачів незаконним, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій він зазначає, що ......................................................................................................................................
Справа 22-27 Головуючий у суді І інстанції - Мельник О.В.
Категорія № 30.32 Доповідач – Шимків С.С.
місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме наявність автомобіля у власності позивачки на момент звернення до суду. На думку відповідача автомобіль міг бути відчужений без проведеного ремонту та без понесення нею матеріальних витрат.
Безпідставним є висновок суду про стягнення на користь позивачів моральної шкоди. Відповідач вказав, що в наявних у матеріалах справи постановах слідчих органів встановлено, що в його діях хоча і вбачається невиконання ним п. п. 2.8 „а” та п. 21.1 Правил дорожнього руху, однак зазначені порушення не перебувають у прямому та безпосередньому причинному зв”язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 25 травня 1997 року та наступившими шкідливими наслідками. Оскільки не встановлено складу злочину, то і відсутня його вина в дорожньо-транспортній пригоді, учасниками якої були сторони по справі.
Рішенням суду з нього стягнуто в користь ОСОБА_2 17000 грн. моральної шкоди, хоча згідно позовної заяви вона просила стягнути в її користь 12000 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 відмітив, що стягуючи з нього на користь позивачів моральну шкоду суд безпідставно керувався ст. 440-1 ЦК України 1963 року та ст. ст. 23, 1167 ЦК України (нова редакція), оскільки в ході судового розгляду він довів, що жодними діями не спричинив для позивачів будь-якої шкоди, в тому числі і моральної.
Ним заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті кримінальної справи, однак таке клопотання судом безпідставно відхилено.
Крім того, вважає, що судом безпідставно відхилено його клопотання про застосування строку позовної давності.
Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.
У запереченні на апеляційну скаргу позивачі вважають рішення суду правильним, законним та обгрунтованим. Просять залишити його в силі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, під час керування автомобілем марки “Форд-Скорпіо” на автодорозі “Рівне-Тучин” допустив зіткнення з автомобілем “ГАЗ-24” під керуванням позивача ОСОБА_3, який належав ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажири – тілесні ушкодження різної ступені тяжкості.
При цьому, відповідачем було допущено порушення п.п. “в” п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Своїми протиправними діями він заподіяв відповідачам матеріальну та моральну шкоду.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 25 травня 1997 року на автодорозі “Рівне-Тучин” відбулося зіткнення автомобілів марки “Форд-Скорпіо” під керуванням ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп”яніння та автомобіля “ГАЗ-24” під керуванням позивача ОСОБА_3, який належав ОСОБА_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажири – тілесні ушкодження різної ступені тяжкості (а.с. 10-49, 92-99).
Дорожньо-транспортна подія сталася з вини відповідача ОСОБА_1, який допустивши порушення п.п. “в” п. 2.3, п. 12.3 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем під керуванням позивача ОСОБА_3.
Розмір матеріальної та моральної шкоди судом визначено правильно, відповідачем не спростовано.
У поданій на ім”я суду заяві від 02 жовтня 2006 року ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди до 17 000 грн. (а.с. 91).
ОСОБА_1 не надано суду доказів, що вона не понесла витрат по ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.
Оскільки розслідування по кримінальній справі не завершене, на розгляді у суді вона не перебуває, місцевий суд обгрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Строк позовної давності позивачами не пропущено.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді : В.С. Василевич
С.В. Демянчук