Справа №22-11/10 Голов. в 1 інст.-Горегляд О.І.
Категорія-27 Доповідач-Василевич В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Василевича В.С.
Суддів:Демянчук С.В., Шимківа С.С.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю представника відповідача ОСОБА_5
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на рішення Кузнецовського міського суду від 20 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_9 про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції та процентів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Кузнецовського міського суду від 20 серпня 2009 року позов у даній справі задоволено частково.
Стягнуто з відповідачки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 борг в сумі 34400 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 доводить про необґрунтованість та незаконність рішення через порушення норм матеріального права.
Вказує, що суд неправильно відмовив в задоволенні вимог про стягнення з відповідачів процентів та суми боргу з урахуванням індексу інфляції.
Вважає необґрунтованим висновок про те, що ст.1048 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини.
Суд не навів доказів, на підставі яких він дійшов висновку про те, що сума боргу існує в іноземній валюті.
Не вирішено належним чином питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат, пов»язаних з викликом відповідача через поміщення повідомлення в пресі.
По наведених підставах просить рішення змінити, стягнувши солідарно з відповідачів 7 210 грн.43 коп. процентів за користування позикою, 17303 грн. інфляційних коштів та 1170 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 теж доводить про незаконність рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Суд дійшов неправильного висновку, що порука не припинилась. В договорі позики, в якому вона виступила поручителем, не визначено дії строку договору поруки, а тому має діяти, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України, шестимісячний строк пред»явлення вимоги до поручителя від дня настання строку виконання основного зобов»язання. Строк виконання основного зобов»язання визначений в договорі 25 травня 2007 року, тому до 25 листопада цього ж року позивачка повинна була звернутись з позовом до суду. Але цього в межах шестимісячного строку позивачка не зробила.
Також вважає, що суд неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_10
Позивачка вже раніше обрала спосіб захисту свого цивільного права, подавши заяву про видачу судового наказу про стягнення боргу за договором позики. ЇЇ заява судом була задоволена.
По наведених підставах просить про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»вились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення обох апеляційних скарг.
З матеріалів справи видно, що 25 травня 2006 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_7 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_9 позичив у ОСОБА_7 34400 грн.,які зобов»язався повернути не пізніше 25 травня 2007 року. П.3 даного договору передбачено його забезпечення поручительством ОСОБА_5
Відповідно до ст.526 ЦК України забов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Позичальник,у встановлений договором строк, зобов»язання не виконав, борг не повернув.
Ст.554 ЦК передбачено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність.
З врахуванням наведеного та інших норм закону суд дійшов цілком правильного висновку про наявність підстав для покладення на відповідачку, як поручителя обов»язку по поверненню боргу.
Її доводи про припинення поруки не можуть бути прийняті до уваги. Позивачка в межах шестимісячного строку зверталась до відповідачки з вимогою про погашення боргу. Ця обставина встановлена судом.
Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В даному випадку строк поруки не був визначений, але був встановлений строк виконання основного зобов»язання, тому діє правило про припинен-
ня поруки у разі непред»явлення вимоги кредитором впродовж шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов»язання. Така вимога кредитором була пред»явлена. Зі змісту вказаної статті слідує, що в межах шестимісячного строку кредитор має пред»явити не позов до суду, а вимогу до поручителя.
Не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування рішення посилання в апеляційній скарзі на те, що з виданням судового наказу про стягнення з позичальника боргу позивачка втратила право на обрання іншого способу захисту свого права, оскільки судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивачка фактично не отримала боргу від позичальника, яким є ОСОБА_9 Його зобов»язання залишились невиконаними. При цьому слід врахувати також і те, що рішення про стягнення з нього боргу у даній справі не ухвалювалось.
Правильним є висновок суду і в частині відмови позивачці в задоволенні її вимог про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів.
Як підставу для стягнення процентів, позивачка вказує ст.1048 ЦК України. Але дія цієї норми закону на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі не поширюється. В рішенні з цього приводу приведені відповідні мотиви, з якими колегія суддів погоджується.
З врахуванням пояснень позивачки про те, що 34400 грн. є фактично еквівалентом позичених нею дол. США суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, який до іноземної валюти не застосовується,тому доводи апеляційної скарги з цього приводу теж не можуть бути прийняті до уваги.
Враховуючи, що рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують підстав для скасування рішення немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Кузнецовського міського суду від 20 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий суддя Василевич В.С.
Судді: Шимків С.С.
Демянчук С.В.