Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Буцяка З.І.,Мельника Ю.М.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Глоді А.І., Сапсая Г.І., Протоповича А.Р.,.,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного університету водного господарства та природокористування на рішення Рівненського міського суду 5 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової винагороди за опублікування підручника та навчального посібника, витребування примірників підручника і навчального посібника, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Рівненського міського суду від 5 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування (далі НУВГП) задоволенно частково.
Цим рішенням стягнуто з НУВГП на користь ОСОБА_1:
- невиплачену за період з 01.09.2005 року по 21.09.2006 року доплату за наукову ступінь доктора наук при викладання за сумісництвом на кафедрі облік і аудит дисципліни „Основи наукових досліджень” в сумі 1084,56 грн.
- невиплачену винагороду за опублікування підручника „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем” в сумі 6689 грн;
- невиплачену винагороду за опублікування навчального посібника „Основи наукових досліджень” в сумі 4437 грн.
Зобов”язано відповідача видати безкоштовно ОСОБА_1 підручник „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем” в кількості 5 штук та навчальний посібник „Основи наукових досліджень” в кількості 10 штук.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує, що рішення є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме, суд помилково прийшов до висновку про стягнення надбавки за науковий ступінь, не врахувавши, що з часу прийняття позивача на роботу за сумісництвом і до 1 вересня 2006 року ним не подавались відповідні документи, які підтверджували б право на надбавку. Ухвалюючи рішення про стягнення винагороди за опублікування підручника та навчального посібника, суд помилково послався на постанову КМУ „Про затвердження мінімальних ставок винагороди(роялті) за використання об”єктів авторського права і суміжних прав” від 18.01.2003 року № 72, оскільки ця постанова стосується правовідносин, що виникли на підставі ст.15,37 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Позивач є автором ____________________________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції: Кучина Н.Г. Справа 22-86 -2010 р
Доповідач :Ковальчук Н.М.
службового твору, майнове право на який згідно з ст.16 Закону належить роботодавцю. Невірний є висновок суду щодо передачі позивачу примірників підручника та навчального посібника, оскільки за рішенням ректорату від 08.10.2007 року № 32 норма видачі цих творів становить відповідно 5 та 3 примірники.
З цих підстав просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду представники НУВГП відмовились від апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції про зобов”язання передати позивачу примірники підручника та навчального посібника. Апеляційне провадження по справі в цій частині закрите.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним. Просив апеляційну скаргу відхилити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з”явились у судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення доплат за наукову ступінь доктора наук при викладанні за сумісництвом дисципліни „Основи наукових досліджень”, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що ці вимоги законні і підлягають задоволенню в повному обсязі.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи із слідуючого.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює у відповідача з 1972 року. Має наукову ступінь доктора технічних наук та вчене звання професор.
Відповідно до наказів № 404к від 30 вересня 2005 року та № 361к від 29 вересня 2006 року позивач працював за сумісництвом на 0,5 ставки на кафедрі облік і аудит з 01.09.2005 року по 30.06.2007 року(а.с.97-99).
В пункті 4 підпункті г) Наказу Міністерства науки і освіти від 26.09.2005 N 557 „Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2005 р. за N1130/ 11410, передбачено надбавку за науковий ступінь: доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем.
Така ж надбавка передбачена була у колективному договорі між адміністрацією і профкомітетом НУВГП на 2006 рік(а.с.28).
Спір щодо нарахування надбавки розглянуто комісією по трудових спорах НУВГП і 22 січня 2007 року прийнято рішення відповідно до якого запропоновано адміністрації університету здійснити виплату в повному обсязі ОСОБА_1 заборгованості з доплати за науковий ступінь при викладанні дисципліни „Основи наукових досліджень” на кафедрі обліку і аудит з 01.09.2005 року(а.с.27).
Рішення КТС сторонами у спорі не оскаржувалось, рішення набрало чинності, до виконання не звернуто.
За ст.229 КЗПП України рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зобов”язав НУВГП виплатити ОСОБА_1 доплату за наукову ступінь доктора наук за викладання на кафедрі облік і аудит дисципліни „Основи наукових досліджень” в сумі 1084,56 грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення грошової винагороди за опублікування підручника та навчального посібника, суд першої інстанції прийшов до висновку, що немайнове та майнове право на використання творів(підручника та навчального посібника) належить позивачу, а тому його вимога про стягнення винагороди, визначеної за мінімальними ставками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, підлягає задоволенню у повному обсязі.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи із слідуючого.
Відповідно до п.3.2 Контракту № 90, укладеного між ОСОБА_1 та ректором НУВГП на строк з 30.06.2003 року до 30.06.2008 року, позивач зобов”язувався в період чинності контракту підготувати підручники „Технологія і організація гідромеліоративного будівництва” та „Організація, планування і управління будівництвом ГСМ”. Пунктом 4.4 Контракту передбачено надбавку до заробітної плати в розмірі 30 відсотків посадового окладу щомісячно за виконання п.п.3.1-3.9 цього Контракту(а.с.110-111).
Судом встановлено, що позивач 23 лютого 2007 року передав у друк до НУВГП навчальний посібник „Основи наукових досліджень”, а 30 червня 2007 року - підручник „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем”(а.с.33,36).
Навчальний посібник виданий у 2007 році, а підручник - у 2008 році(а.с.215-219).
Наведеними у справі доказами встановлено, що робота ОСОБА_1 по підготовці підручника та навчального посібника оплачувалась роботодавцем, шляхом надбавки до заробітної плати, а тому є підстави вважати, що підготовка цих творів вчинена автором у порядку виконання службових обов”язків відповідно до Контракту між автором та роботодавцем.
З пояснень представників відповідача встановлено, що невідповідність фактичного виконання завдання позивачем завданню, що передбачено п.3.2 Контракту, пов”язане із змінами, які затверджуються у щорічних індивідуальних навчальних планах роботи. Відповідно до цих змін позивачем в період дії контракту виданий підручник та навчальний посібник.
В ст. 1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі Закону) зазначено: службовий твір – це твір, створений автором у порядку виконання службових обов”язків відповідно до службового завдання чи трудового договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що навчальний посібник „Основи наукових досліджень” та підручник „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем”, є службовими творами.
Норми ст. 429 Цивільного кодексу України, передбачають, що особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору,
належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.
Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.
Колективними договорами між адміністрацією і профкомітетом НУВГП на 2007, 2008 роки передбачався гонорар автору за видання підручників та навчальних посібників( а.с.37,130 зворот).
Позивач просив стягнути на його користь винагороду за опублікування творів не відповідно до умов колективних договорів, а за мінімальними ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 72 „Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав”(далі Постанови), за мінусом сум, виплачених йому добровільно за підручник і посібник відповідно 1500 та 700 гривень. Отримано з офіційного джерела –
Розрахунок суми винагороди, наведений позивачем у позовній заяві у відповідності до Додатку Б Постанови, відповідачем не оспорюється і не спростовується.
Врахувавши вимоги ч.2 ст.429 ЦК України, за якими майнові права на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать авторові та роботодавцю спільно, колегія суддів приходить до висновку, що за опублікування підручника „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем” позивачу належить винагорода в сумі 2599 гривень(8198 : 2 – 1500), а за опублікування навчального посібника „Основи наукових досліджень” - в сумі 1868,5 грн.( 5137 :2 – 700).
Оскільки, суд першої інстанції невірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами і неправильно застосував норми матеріального права щодо позовних вимог про стягнення винагороди за опублікування творів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в цій частині слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих вимог.
Керуючись ст.307,309,313,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Національного університету водного господарства та природо- користування задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 5 листопада 2009 року в частині стягнення з Національного університету водного господарства та природокористування на користь ОСОБА_1 винагороди за опублікування підручника та навчального посібника скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з Національного університету водного господарства та природокористування на користь ОСОБА_1 дві тисячі п”ятсот дев”яносто дев”ять гривень винагороди за опублікуванн підручника „Організація планування та управління будівництвом водогосподарських систем” та одну тисячу вісімсот шістдесят вісім гривень 50 копійок винагороди за опублікування навчального посібника „Основи наукових досліджень” .
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Буцяк З.І.,
Мельник Ю.М.