Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія (далі - ВАТ НАСК) “Оранта” про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ВАТ НАСК “Оранта” на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 5 листопада 2009 року,
у с т а н о в и л а :
у березні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Зазначав, що ОСОБА_6 5 липня 2008 року керуючи автомобілем ВАЗ 2107 не справився з керуванням та допустив наїзд на його припаркований автомобіль. Ці обставини та винність відповідача у ДТП підтверджуються матеріалами перевірки обставин ДТП, а також постановою суду про визнання ОСОБА_6 винним у порушенні пункту 11.2 ПДР та притягненні його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Розмір заподіяної матеріальної шкоди підтверджується висновками автотоварознавчих досліджень 301/304 від 3 лютого 2009 року та №01/307 від 26 лютого 2009 року.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_6 30971, 86 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної, а також судові витрати.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ВАТ НАСК «Оранта», як страховика застрахованої відповідальності ОСОБА_6, згідно із полісом № НОМЕР_3 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 5 листопада 2009 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 3860 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ВАТ НАСК “Оранта” на користь ОСОБА_5 7527 грн. 84 коп. недосплачених коштів заподіяної матеріальної шкоди при ДТП та 500 грн. моральної шкоди.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ВАТ НАСК “Оранта” на користь ОСОБА_5 2030 грн. судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У доводах апеляційної скарги, обґрунтовуючи порушення судом норм матеріального права, ОСОБА_6 зазначає, що судом до цих правовідносин не застосовані норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема пункту 36.3 ст. 36. Вказує на те, що позивачу відшкодована шкода страховою компанією ВАТ НАСК “Оранта”. Позивач не оскаржував розмір відшкодування, а тому підстав для задоволення позову немає. У доводах апеляційної скарги вказує також на безпідставність стягнення моральної шкоди та неправильне вирішення судом питання про розподіл судових витрат.
У апеляційній скарзі ВАТ НАСК “Оранта”, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ВАТ НАСК “Оранта” відмовити.
У доводах апеляційної скарги також зазначають про безпідставність стягнення матеріальної шкоди виходячи із того, що позивачу вже виплачено страхове відшкодування. У доводах також вказує на безпідставність стягнення моральної шкоди та неправильне вирішення судом питання про розподіл судових витрат.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що 16 січня 2008 року між ВАТ НАСК “Оранта” та ОСОБА_6 було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпечений транспортний засіб - ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_6 (поліс № НОМЕР_3, а.с.115).
5 липня 2008 року біля 14 год. 20 хв. у м. Бершадь по вул. Шевченка сталася дорожньо - транспортна пригода (далі – ДТП). Встановлено, що ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, не впорався з керуванням і допустив наїзд на належний ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ 2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був припаркований на узбіччі дороги.
8 липня 2008 року до Чечельницького районного відділення ВАТ НАСК “Оранта” звернувся із заявою ОСОБА_5 щодо виплати страхового відшкодування у зв’язку з ДТП, яка є страховим випадком.
ВАТ НАСК “Оранта” було складено Страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи із дослідження спеціаліста- автотоварознавця про визначення матеріального збитку від 23 жовтня 2008 року та звіту № 08-208 від 23 жовтня 2008 року. На підставі цих документів на користь ОСОБА_5 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 11 652 грн. 16 коп.
Виходячи із таких обставин, враховуючи, що виплачена сума страхового відшкодування є неповною, суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг виходячи із наступного.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 3860 грн. матеріальної шкоди, а також стягуючи 7527 грн. 84 коп. на користь ОСОБА_5 з ВАТ НАСК “Оранта” недосплачених коштів заподіяної матеріальної шкоди суд першої інстанції дійшов в цій частині правильних висновків, виходячи із того, що виплачене ОСОБА_5 11652 грн. страхового відшкодування не повністю відшкодовує завдану йому шкоду. Суд вирішуючи це питання правильно виходив із належних та допустимих доказів наданих позивачем про розмір заданої йому шкоди та відповідно доводів відповідачів у справі на спростування вказаних доказів.
В цій частині рішення суду є правильним та справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційних скарг, про те що судом не застосований Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема його пункт 36.3 ст. 36, не спростовують правильні висновки суду та не є такими, що дають підстави для скасування судового рішення в цій його частині.
Із змісту судового рішення вбачається, що суд вирішуючи спір виходив також із норм цього Закону, оскільки досліджував та давав оцінку укладеному 16 січня 2008 року договору між ВАТ НАСК “Оранта” та ОСОБА_6 про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а.с.115). Суд виходив правильно із положень цього договору, що відповідають правилам зазначеного Закону. Не вбачається, що судом не дотримано правил встановлених ст. 36 Закону.
Крім того, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до ОСОБА_6, оскільки останній не відшкодував йому добровільно шкоду у розмірі 510 грн. франшизи за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд першої інстанції також правильно з своєї ініціативи вирішив питання про притягнення до участі у справі страхової компанії (страхувальника) ВАТ НАСК “Оранта” та правильно, з урахуванням належних та допустимих доказів, вирішив питання про стягнення з останньої страхового відшкодування у розмірі ліміту відповідальності, за виключенням встановленого розміру франшизи.
Відповідно до правил ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Рішення суду відповідає зазначеній нормі матеріального права, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, а тому доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що дають підстави для скасування рішення суду.
Інші доводи апеляційних скарг щодо цього питання також не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування рішення суду з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи положення ст. 308 ЦПК України щодо неможливості скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань, рішення суду в частині стягнення матеріального відшкодування на користь позивача з ВАТ НАСК “Оранта” та ОСОБА_6 не може бути скасоване. В цій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Разом із тим, через невідповідність висновків суду обставинами справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, в решті рішення підлягає як зміні так і частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 2, 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Так, не можна погодитись із висновками суду та ухваленим рішенням в його частині про відшкодування моральної шкоди.
Стягуючи з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. на користь ОСОБА_5 та посилаючись при цьому на неправомірність дій ОСОБА_6 суд не врахував при цьому, що автомобіль ОСОБА_5 було пошкоджено ОСОБА_6 через ненавмисні дії, вина його полягає в необережності поведінки.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, якою керується суд при вирішенні цього питання, наявність вини (а відповідно і її форми) має значення для вирішення питання відповідальності за завдання фізичній особі моральної шкоди.
Виходячи із положень ч.1, п.3 ч.2 та ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна відшкодовується грішми, іншим майном або у інший спосіб.
Як вбачається із матеріалів справи позивачу, страховою компанією ВАТ НАСК “Оранта”, у межах строку встановленого Законом, було частково відшкодовано завдану матеріальну шкоду, шляхом виплати страхового відшкодування. Оскаржуваним судовим рішенням вирішено відшкодувати завдану матеріальну шкоду у повному обсязі, а тому при вирішенні цього питання слід врахувати ці обставини та зменшити розмір морального відшкодування грішми.
Враховуючи зазначене, оскаржуване рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 слід змінити. Розмір стягуваної моральної шкоди слід зменшити до 300 грн., з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, погіршення його здібностей, ступеню вини ОСОБА_6, який завдав моральної шкоди, а також враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Оскаржуване рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди з страхової компанії ВАТ НАСК “Оранта” на користь позивача ОСОБА_5, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у цих вимогах, виходячи із такого.
Із матеріалів справи не вбачається і не доведено позивачем, що ВАТ НАСК “Оранта” є винною особою у заподіянні матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 Не доведено також вини ВАТ НАСК “Оранта” у заподіянні моральної шкоди позивачу через будь-які інші підстави.
Відповідно до правил зазначених вище норм матеріального права відшкодування моральної шкоди може бути покладено лише на винну особу у її заподіянні, а тому підстав для такої відповідальності ВАТ НАСК “Оранта” перед позивачем ОСОБА_5 не вбачається.
Підлягає зміні також розподіл судових витрат у рішенні, оскільки це питання вирішено судом з порушенням норм процесуального права.
Правила ст. 88 ЦПК України передбачають розподіл судових витрат між сторонами в частках пропорційно до розміру задоволених вимог. Відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких йому відмовлено.
Враховуючи встановленні обставини справи та враховуючи, що ВАТ НАСК “Оранта” притягнута до участі у справі з ініціативи суду, та враховуючи, що цією страховою компанією виконані умови договору обов’язкового страхування ТЗ, які не спорювались ОСОБА_5 після отримання ним страхового відшкодування, підстав для солідарного стягнення з відповідачів судових витрат не вбачається, а такі витрати в розмірі 2030 грн. (2000 грн. на правову допомогу адвоката та 30 грн. за оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а.с.4, 105) слід стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_6
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, п.3, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ВАТ НАСК “Оранта” задовольнити частково.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 5 листопада 2009 року в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 змінити зменшивши розмір стягуваної моральної шкоди на користь ОСОБА_5 до 300 грн.
Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 - скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог до ВАТ НАСК «Оранта».
Рішення суду в частині розподілу судових витрат – змінити. Судові витрати в розмірі 2030 грн. на користь ОСОБА_5 стягнути ОСОБА_6.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: