Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В.

справа № 750/13471/14 (провадження № 61-9326 св 18)

28 листопада 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М., залишив без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року, а відповідне рішення - без змін.

В цій справі суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції, яким суд відмовив у задоволенні позову з підстав неподання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог.

Водночас з зазначеними висновками суду касаційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

1. У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення заборгованості.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 листопада 2007 року між банком (позивачем у справі) та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11256874000, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 53 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 22 листопада 2017 року під 13,9 % річних.

3. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором 23 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено договір поруки № 30007P304. Відповідно до умов вказаного договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.

4. Банком виконані взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а боржником ОСОБА_7 боргові зобов'язання не виконуються, кредит не повертається, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 455,23 доларів США за кредитним договором, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

5. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається та на численні запити суду не надано кредитну справу і докази видачі ОСОБА_7 грошових коштів, тому у задоволенні позову слід відмовити з підстав його необґрунтованості.

6. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 03 листопада 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи та не сприяв повному і всебічному розгляду справи, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволення позову.

7. У касаційній скарзі, ОСОБА_6 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ОСОБА_6 посилався на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та зазначає, що апеляційним судом не враховано того, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі доказів, що були надані саме до суду першої інстанції, в той час як позивачем на вимогу суду докази не надано.

8. Касаційна скарга підлягала задоволенню з таких підстав.

9. Згідно положень статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

10. Відповідно до статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

11. Згідно з вимогами частин першої та другої стаття 131 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

12. Із матеріалів справи убачається, що ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6, заборгованості в сумі 23 455,23 доларів США. Обгрунтовуючи позовні вимоги, банк посилався на те, що 23 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11256874000, відповідно до якого банк надав ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 53 000,00 доларів США, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 22 листопада 2017 року під 13,9 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено договір поруки № 30007P304. Відповідно до умов вказаного договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною. Банк зазначив, що виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, а боржник ОСОБА_7 боргові зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 455,23 доларів США за кредитним договором, яку банк і просив стягнути солідарно з відповідачів.

13. Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність своїх вимог, таким документами у справі як: оригіналами заяв ОСОБА_7 з проханням зарахувати кошти на поточний рахунок; оригіналами розпоряджень посадових осіб банку на видачу кредиту ОСОБА_7 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок; належним чином посвідчених банком копіями електронних меморіальних ордерів; належним чином посвідченою банком копією електронної виписки по рахунку, якою підтверджується видача коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_7; належним чином посвідченою банком копією електронної виписки за кредитним договором; належним чином посвідченою банком довідкою-розрахунком заборгованості за кредитом ОСОБА_7 станом на 11 березня 2015 року за кредитним договором № 11256874000 від 23 листопада 2007 року, з якої убачається, що ОСОБА_7 зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків виконував до 23 грудня 2013 року.

14. Однак такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки всі зазначені докази у справі, крім останнього, подано лише до суду апеляційної інстанції. На вимоги суду першої інстанції надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог, банк зазначених доказів не надав.

15. Відповідності до частини другої статті 303 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

16. Подаючи до суду апеляційної інстанції нові докази банк не вказав та не обґрунтував поважні причини, які завадили йому надати зазначені докази у справі до суду першої інстанції.

17. Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням доказів наявних у справі, правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ПАТ «УкрСиббанк» не надав до суду першої інстанції належних та допустимих доказів, а за загальним правилом доказування кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

18. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

19. Суддя-доповідач вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, а тому це рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно було залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

Суддя В. В. Пророк