242/1784/23

2/242/42/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2024 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.11.2023 р. звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_3 , після смерті якого залишилось спадкове майно. Він є спадкоємцем першої черги, звернувся до нотаріальної контори для оформлення спадщини, проте отримав відмову через пропуск строку такого звернення.

Просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Заяви та клопотання сторін.

Позивач та його представник надали заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 10.11.2023 р. відкрито провадження у справі.

20.11.2023 р. витребувані докази за клопотанням позивача.

Ухвалою від 07.12.2023 р. закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у "розумні строки". Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі "Странніков проти України", де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку".

У справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№ № 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої вцілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що система Конвенції вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.

З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Фактичні  обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд, дослідивши надані матеріали та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф. із заявою про прийняття спадщини.

Згідно листа-роз`яснення від 29.09.2023 р. у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Згідно Інформаційних довідок, заповітів від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не посвідчувалось, спадкових прав не заводилось.

Зазначені обставини встановлені з документів в матеріалах справи.

Як підставу поважності пропуску строку для звернення до нотаріальної контори позивач зазначає військовий стан та бойові дії, через які позивач вимушений був покинути місце свого проживання, втрату роботи, житла, відсутність фінансової можливості, що ускладнювало подання заяви в установлені законом строки.

Суд вважає, що причини пропуску строку для звернення до нотаріальної контори, на які посилається позивач, є поважними, а тому позовну заяву слід задовольнити.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В той же час, відповідно до ст.ст.1273-1275ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Пропуск строку позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 6 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. 

Таким чином, необхідною умовою застосування вказаної правової норми є поважність пропуску строку для прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач через поважні причини пропустив строк на прийняття спадщини. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 200,  264, 265 ЦПК України, суд, - 

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , до Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44899730, юридична адреса: Донецька область м.Селидове, вул.Європейська, 8, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з часу набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2024 р.

Суддя