ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/942/18 Справа № 212/5707/17 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Криворізьке Відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу Криворізького Відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2017 року, яке ухвалено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області о 09 годині 19 хвилин та повне судове рішення складено 06 листопада 2017 року -,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Криворізького Відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі Відділення Фонду) про встановлення факту перебування на утриманні.

В обґрунтування позову зазначила, що з 02 серпня 1985 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 За життя, у 2010 році, ОСОБА_4 встановлено висновком МСЕК 45% втрати професійної працездатності, за повторним висновком МСЕК від 29.09.2016 року - 80 % та визнано людиною з інвалідністю другої групи. На підставі довідки МСЕК від 21.07.2017 року було встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка позивача з професійним захворюванням. На час смерті чоловіка позивач перебувала на пенсійному обліку та отримувала пенсію в розмірі 1400 грн. Вважає, що після виходу на пенсію і до смерті чоловіка перебувала на його утриманні, як непрацездатна, оскільки основним та постійним джерелом засобів її існування була пенсія та щомісячні виплати чоловіка, інших джерел окрім своєї пенсії не має. Просить встановити факт перебування її на утриманні чоловіка для призначення їй щомісячних платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

Стягнуто з Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 листопада 2017 року виправленого описку в резолютивній частині рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2017 року, а саме третій абзац резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

В апеляційній скарзі відповідач Відділення Фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що згідно п.2 ч.2 ст.1265 ЦК України утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним і основним джерелом засобів для існування.

Також, представник відповідача Відділення Фонду зауважив, що згідно ст.75 СК України право на утримання має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один з подружжя визнається таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом, в той час, як позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, яка забезпечує їй прожитковий мінімум.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Відділення Фонду - Бершадську Л.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6, які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 рокуза№ 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема,Цивільного процесуального кодексу Українита Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України(в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 02 серпня 1985 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом РАЦСу Саксаганського районного виконкому м. Кривого Рогу, актовий запис № 681 (а.с. 8).

Відповідно до постанови ВВД ФССНВУ в м. Кривому Розі від 28.10.2016 року ОСОБА_4 призначено, на підставі висновку МСЕК від 29.09.2016 року, серія 12 А.АА № 043151, яким йому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 80 % та 2 група інвалідності, щомісячну грошову суму в розмірі 6060,51 грн, починаючи з 26 вересня 2016 року безстроково, провівши донарахування щомісячних виплат за вересень 2016 року в розмірі 1010,09 грн. (а.с. 11).

ОСОБА_3 помер 24 грудня 2016 року у віці 63 років (а.с. 9).

За життя ОСОБА_3 отримував пенсію в розмірі 2900 грн., і даний факт не оспорювався сторонами.

Згідно Довідки про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом Дніпропетровського обласного центру медико-соціальної експертизи, серія АА №0000174 від 21 липня 2017 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_3 24 грудня 2016 року з отриманим професійним захворюванням.

Згідно довідки Криворізького північного об'єднаного управління Пенсійного фонду України по Жовтневому району від 06 лютого 2017 року № 978 позивач отримувала пенсію з серпня по листопад 2016 - в розмірі 1273,88 грн., а з грудня 2016 року у розмірі 1390,88 грн. (а.с.13).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07 листопада 2018 року № 5833 позивач отримує пенсію за віком у розмірі 1513,72 гривень (а.с.100).

Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту перебування позивача на утриманні суд першої інстанції виходив з того, що, на момент смерті чоловіка ОСОБА_3, позивачка досягла пенсійного віку та дохід померлого був для неї основним і постійним джерелом існування.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції як з такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є, зокрема, особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.

З системного аналізу норм цивільного законодавства та зважаючи на роз'яснення, викладенні у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року, повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті чоловіка ОСОБА_3 виповнилося 60 років і вона перебувала з 05.09.2011 року на пенсійному обліку; дохід сім`ї складався з щомісячних страхових виплат та пенсії ОСОБА_3, що разом складало 8960,51 грн. (а.с. 46), пенсії ОСОБА_1 у розмірі 1273, 88 грн. (а.с.13), тобто пенсія ОСОБА_1 становила незначну частину сімейного бюджету та основним постійним доходом для неї були кошти, які отримував чоловік.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 являючись непрацездатною особою, у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3, адже отримувана нею пенсія становила лише незначну частку доходу сім`ї, а дохід померлого був для неї основним і постійним джерелом існування.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом положень ст. 1265 ЦК України, якими надано визначення поняттю утриманець, колегією суддів відхиляються оскільки норми цієї статті застосовуються до осіб, які не були членами сім'ї померлого, натомість позивачем по справі ставиться питання щодо визнання її утриманцем свого померлого чоловіка ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом вимог ст. 75 СК України, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Так, положеннями ч.ч.2-4 статті 75 СК України зазначено, що право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Проте, колегія суддів вважає, що вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказаною нормою врегульовано спірні питання між подружжям щодо аліментного утримання одного з подружжя, який потребує такого утримання, іншим з подружжя. Натомість предметом спору, що розглядається є правовідносини щодо перебування особи на утриманні свого померлого чоловіка для призначення щомісячних платежів, передбачених спеціальним законодавством.

Так, колегія суддів вважає, що в даному випадку спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є, зокрема, і Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статтею 41 якого передбачено, що утриманцем є непрацездатна особа, якою фактично, в розумінні ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є ОСОБА_1

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку, внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог та необхідність у зв'язку із чим встановлення факту перебування позивача на утриманні свого померлого чоловіка.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Криворізького Відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2018 року.

Головуючий:

Судді: