УХВАЛА

23 січня 2024 року

м. Київ

справа № 200/257/20-а

адміністративне провадження № К/990/1880/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Државного підприємства «Інформаційні судові системи», третя особа - Державне бюро розслідувань, про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «ІСС»), у якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.; зобов`язати ДП «ІСС» утриматись від обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.

Справа неодноразово вирішувалася судами.

Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 10 лютого 2023 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляд, так як вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права й обов`язки Державного бюро розслідувань, яке не було учасником справи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

15 січня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження доступу до судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі постанови ДБР про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування.

Справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, за умовами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому, приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, які винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Ураховуючи те, що зазначену справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження, судові рішення у цій справі, за приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених підпунктами «а» - «г» цієї норми.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 навів мотиви в обґрунтування наявності виключних обставин, передбачених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які можуть бути оцінені судом лише в розрізі допуску оскаржуваних судових рішень до касаційного оскарження.

Водночас, заявник указавши про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», сформованому у постанові від 23 лютого 2022 року у справі №560/7790/20, ОСОБА_1 не навів вмотивованих підстав, що свідчать про необхідність такого відступу.

Верховний Суд зазначає, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, заявник касаційної скарги не погоджуючись з позицією суду апеляційної інстанції, не наводить вмотивованих аргументів щодо застосування норми права, відмінного ніж у постанові Верховного Суду у справі №560/7790/20. Так, доводи касаційної скарги в цій частині викладені з наведенням цитат із постанов інших судових справ, розглянутих Великою Палатою та Верховним Судом, з посиланням на суперечливість судової практики та дефектність, на думку заявника, норм законодавства у контексті обставин, установлених судами у цій справі. Однак, нового інтерпретування у застосуванні положень Закону України від 22 грудня 2005 року №3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон № 3262-IV) та КПК України ОСОБА_1 не викладено. Тому такі мотиви мають суб`єктивний характер, оскільки відповідний висновок, сформований Верховним Судом у справі №560/7790/20 наразі і вирішує проблематику таких спорів та застосовується судами.

Крім того, ухвалою від 30 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вже передавав цю справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України з тих підстав, що спірні правовідносини регулюються одночасно Законом № 3262-IV та КПК України. Тому, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в цій справі існує виключна правова проблема, а саме: яка норма права є спеціальною у спірних правовідносинах і, відповідно, норми якого акта (Закону №3262-IV чи КПК України) мають переважне застосування до спірних правовідносин.

Повертаючи справу №200/257/20-а за позовом ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, Велика Палати Верховного Суду в ухвалі від 14 грудня 2022 року, зокрема, указала, що не вбачає колізії між нормами статей 2, 4 Закону № 3262-IV та нормами статей 40, 110, 222 КПК України, а аналіз відомостей ЄДРСР не дає підстав стверджувати про наявність виключної правової проблеми в невизначеній кількості спорів у подібних правовідносинах та глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці в справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Тому, проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд також відхиляє аргументи заявника щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки право суду обрати форму судочинства обмежене виключно приписами частини четвертої статті 12 КАС України. Тому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не свідчить про віднесення такої справи до категорії малозначних.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України з посиланням на пункти 1 - 3 частини четвертої статті 253 КАС України, так як доводи щодо недослідження доказу (постанови слідчого від 28.10.2019), надалі спростовуються заявником у тексті скарги, який указує про те, що суди відхилили його аргументи щодо незаконності цієї постанови. Крім того, ДБР залучено до участі у справі відповідно до постанови Верховного Суду від 10 лютого 2022 року, який саме з цих підстав направив справу на новий розгляд.

Таким чином, проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, так як у касаційній скарзі наведені лише виключні підстави допуску до суду касаційної інстанції, визначені частиною п`ятою статті 328 КАС України, а інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач, зокрема, обґрунтовує свої доводи лише посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, мотиви, наведені в обґрунтування цієї касаційної скарги, не відповідають приписам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, а тому відсутні підстави, за яких Суд може відкрити касаційне провадження у цій справі.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Државного підприємства «Інформаційні судові системи», третя особа - Державне бюро розслідувань, про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Уханенко