ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"09" січня 2024 р. Справа № 924/159/14 (924/662/23)

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Грамчука І.В. (головуючий), Вибодовського О.Д. та Крамара С.І. при секретарі судового засідання Мартинюк А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 924/662/23 та отримані заяви про ухвалення додаткового рішення в справі за заявою ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький до ОСОБА_1 м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 м. Хмельницький про стягнення 231 200 грн. у межах справи про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький

За участю повноважних представників учасників:

Позивача : Ткач Я.С. - керівник

В судовому засіданні 9 січня 2024р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023р., залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 2 листопада 2023р. у справі № 924/662/23, відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Октант-Центр" м. Хмельницький до ОСОБА_1 м. Хмельницький, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення 231 200 грн. у межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр".

02.08.2023р. на адресу суду надійшли заяви за підписом представника відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , адвоката Сарафіна В.Ф. (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р; № 05-06/868/23 від 02.08.2023р.) про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу, проте відсутність в суді матеріалів справи № 924/662/23 через апеляційне оскарження рішення позивачем, унеможливило прийняття відповідного процесуального рішення в порядку ст. 244 ГПК України.

Після повернення справи до господарського суду Хмельницької області, ухвалою від 22 грудня 2023р. заяви (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р; № 05-06/868/23 від 02.08.2023р.) про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу поряд з іншими клопотаннями призначено до розгляду з доведенням до відома учасників судового процесу, що їх участь у судовому засіданні не є обов`язковою, а нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду заяви по суті.

Згідно заяви (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р) 26 листопада 2021 року Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/159/14 (924/662/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 231 200 грн. Даним рішенням у позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Заявники вказали, що 16.07.2023 року між адвокатом Сарафіним Віктором Францовичем (Адвокат), і ОСОБА_1 (Клієнт), укладено договір про надання правничої допомоги згідно умов якого (розділ 1) Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу (представництво інтересів) Клієнта у справі № 924/159/14 (924/662/23), а Клієнт - сплатити Адвокату гонорар за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Так, пунктом 3.1. Договору від 16.06.2021 встановлено обов`язок Клієнта сплатити Адвокату гонорар, в розмірі 10% ціни позову у разі вирішення справи на користь Клієнта, але не менше 10 000 гривень за безпосередню участь у справі.

Окрім цього додатково проводиться оплата за консультації, вивчення матеріалів справи, підготовку, збирання та оформлення документів та інших доказів для формування правової позиції клієнта :

- консультація 2 000 гривень одна година;

- виготовлення документів - 1 аркуш друкованого тексту 500 гривень;

- вивчення документів, що стосуються ведення зазначеної справи - 2 000 гривень одна година;

- оплата безпосередньої участі у судових засіданнях - 1000 гривень одна година. У разі тривалості судового засідання менше однієї години, або відкладення судового засідання, оплата здійснюється, як за одну годину участі в засіданні.

В пункті 3.5 Договору Сторони погодили, що за результатами його виконання, не пізніше трьох календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції у справі № 924/159/14 (924/662/23) за позовом ТОВ «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення 231 200 грн. складається та підписується акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них, що є невід`ємною частиною цього договору.

28.07.2023 року відповідно до пунктів 3.1, 3.5 Договору адвокат Сарафін В.Ф. та ОСОБА_1. склали та підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року.

В даному акті зазначено, що :

1. Адвокат фактично надав Клієнту правничу допомогу за укладеним між Сторонами Договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року в обсязі та вартістю, що погоджені в цьому Акті.

2. Обсяг і вартість правничої допомоги, що була надана Адвокатом, визначені Сторонами на підставі умов, погоджених в пункті 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року.

3. Детальний опис наданої Адвокатом правничої допомоги (виконаних робіт, послуг,та оплати за них), що приймається Клієнтом, включає:

10% ціни позову, що складає 23 120 гривень;

виготовлення документа - клопотання про огляд доказів від 26.07.2023 - 500 гривень за 1 аркуш;

участь в одному судовому засіданні - 26.07.2023 року - 3 000 гривень з розрахунку 3 години по 1 000 гривень за одну годину.

4. Загальна вартість наданої правничої допомоги склала:

23 120 + 500 + 3 000 = 26 620 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять) гривень.

5. Загальний розмір гонорару Адвоката за надану правничу допомогу за період з дня укладення Сторонами Договору про надання правничої допомоги до ухвалення Господарським судом Хмельницької області рішення від 26.07.2023 у справі № 924/159/14 (924/662/23) склав 26 620 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять) гривень 00 копійок.

6. Клієнт підтверджує, що зазначена правнича допомога надана Адвокатом у повному обсязі та належної якості. Претензій та зауважень до Адвоката Клієнт не має.

31.07.2023 ОСОБА_1 повністю оплатив адвокату Сарафіну вартість наданої ним правничої допомоги у справі № 924/159/14 (924/662/23), що підтверджується платіжною інструкцією №@2РL961856 від 31.07.2023 на суму 26 620 гривень та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 26 620 гривень.

Ст. 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавець відносить, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Пункт 1. ч. 4 ст. 129 ГПК України покладає такі виграти у разі відмови в позові на позивача.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 05-06/771/23 від 07.07.2023р.) відповідач заявив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 гривень (підтверджуючі ці витрати документи будуть надані суду додатково)(т.1 а.с.133-141).

Відповідно до п. 8. ст. 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких вbтрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 наголосила, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

З огляду на такі правові позиції, на думку заявників, доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу є договір про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року ;

- акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за Договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датований 28.07.2023р.;

- копія платіжної інструкції №@2РL96856 від 31.07.2023р. на суму 26 620 гривень;

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 26 620 гривень.

Крім того у справі є копії адвокатського свідоцтва Сарафіна В.Ф. і ордера на надання правничої (правової) допомоги.

На думку заявника, зазначені докази документально підтверджують факт надання адвокатом Сарафіним В.Ф. відповідачу у справі № 924/159/14 (924/662/23) ОСОБА_1 правничої допомоги, види та обсяг виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, і загальний розмір гонорару адвоката за надану правничу допомогу.

Таким чином, розмір гонорару адвоката Сарафіна В.Ф. - 26 620 грн. є договірним і включає :

10% ціни позову- 23 120 гривень;

виготовлення документа - клопотання про огляд доказів від 26.07.2023 - 500 гривень за 1 аркуш;

участь в одному судовому засіданні - 26.07.2023 року - 3 000 гривень з розрахунку 3 години по 1 000 гривень за одну годину.

Загальна вартість наданої правничої допомоги складає :

23 120 + 500 + 3 000 = 26 620 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень.

Дані умови закріплені сторонами в договорі, не змінені, не оскаржені, не визнані недійсними, тому є обов`язковими для виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 59 Конституції України, ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, ОСОБА_1 та Сарафін В.Ф. просили суд :

1. Ухвалити додаткове рішення у справі № 924/159/14 (924/662/23) про розподіл судових витрат, яким включити до складу судових витрат ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26 620 гривень.

2. Стягнути з ТОВ «Октант-центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26 620 гривень. Видати наказ.

В якості додатків до заяви долучено :

1. Копія договору про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року між адвокатом Сарафіним В.Ф. та ОСОБА_1

2. Копія акту приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датованого 20.07.2023 року.

3. Копія платіжної інструкції №@2РL961856 від 31.07.2023 на суму 26 620 гривень.

4. Копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 26 620 гривень.

5. Два описи вкладення у цінний лист та дві накладні «Укрпошти» на підтвердження надсилання цієї заяви та доданих до неї документів учасникам справи (тільки для суду).

У відповідності до заяви (№ 05-06/868/23 від 02.08.2023р) 26 листопада 2021 року Господарським судом Хмельницької області ухвалено рішення у справі № 924/159/14 (924/662/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 231 200 грн. Даним рішенням у позові відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Наразі 16.07.2023 року між адвокатом Сарафіним Віктором Францовичем (Адвокат), і ОСОБА_2 (Клієнт), яка є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у цій справі, укладено договір про надання правничої допомоги згідно умов якого (розділ 1) Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу (представництво інтересів) Клієнта у справі № 924/159/14 (924/662/23), а Клієнт - сплатити Адвокату гонорар за надану правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Так, пунктом 3.1. Договору від 16.06.2021 встановлено обов`язок Клієнта сплатити Адвокату гонорар, в розмірі 10% ціни позову у разі вирішення справи на користь Клієнта, але не менше 10 000 гривень за безпосередню участь у справі.

Окрім цього додатково проводиться оплата за консультації, вивчення матеріалів справи, підготовку, збирання та оформлення документів та інших доказів для формування правової позиції клієнта :

- консультація 2 000 гривень одна година;

- виготовлення документів - 1 аркуш друкованого тексту 500 гривень;

- вивчення документів, що стосуються ведення зазначеної справи - 2 000 гривень одна година;

- оплата безпосередньої участі у судових засіданнях - 1 000 гривень одна година. У разі тривалості судового засідання менше однієї години, або відкладення судового засідання, оплата здійснюється, як за одну годину участі в засіданні.

В пункті 3.5 Договору Сторони погодили, що за результатами його виконання, не пізніше трьох календарних днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції у справі № 924/159/14 (924/662/23) за позовом ТОВ «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення 231 200 грн. складається та підписується акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них, що є невід`ємною частиною цього договору.

28.07.2023 року відповідно до пунктів 3.1, 3.5 Договору адвокат Сарафін В.Ф. та ОСОБА_2. склали та підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року. В даному акті зазначено, що :

1. Адвокат фактично надав Клієнту правничу допомогу за укладеним між Сторонами Договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року в обсязі та вартістю, що погоджені в цьому Акті.

2. Обсяг і вартість правничої допомоги, що була надана Адвокатом, визначені Сторонами на підставі умов, погоджених в пункті 3.1. Договору про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року.

3. Детальний опис наданої Адвокатом правничої допомоги (виконаних робіт, послуг,та оплати за них), що приймається Клієнтом, включає:

10% ціни позову, що складає 23 120 гривень;

виготовлення документів: пояснення третьої особи щодо позову від 17 липня 2023 - 4 000 гривень за 8 аркушів з розрахунку 500,00 гривень за 1 аркуш та клопотання про огляд доказів від 26.07.2023 - 500,00 гривень за 1 аркуш, що разом складає 4 500 гривень за 9 аркушів ;

участь у двох судових засіданнях: 18.07.2023 року (1 000 гривень за одну годину) та 26.07.2023 року 3 000 гривень з розрахунку 3 години по 1 000 гривень за одну годину, що разом складає 4 000 гривень за 4 години.

4. Загальна вартість наданої правничої допомоги склала :

23 120 + 4 500 + 4 000 = 31 620 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень.

5. Загальний розмір гонорару Адвоката за надану правничу допомогу за період з дня укладення Сторонами Договору про надання правничої допомоги до ухвалення Господарським судом Хмельницької області рішення від 26.07.2023 у справі № 924/159/14 (924/662/23) склав 31 620 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень.

6. Клієнт підтверджує, що зазначена правнича допомога надана Адвокатом у повному обсязі та належної якості. Претензій та зауважень до Адвоката Клієнт не має.

31.07.2023 ОСОБА_2 повністю оплатила адвокату Сарафіну вартість наданої ним правничої допомоги у справі № 924/159/14 (924/662/23), що підтверджується платіжною інструкцією №@2РL683309 від 31.07.2023 на суму 31 620 гривень та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 31 620 гривень.

Ст. 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині 3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавець відносить, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Пункт 1. ч. 4 ст. 129 ГПК України покладає такі витрати у разі відмови в позові на позивача.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 гривень (підтверджуючі ці витрати документи будуть надані суду додатково).

Відповідно до п. 8. ст. 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, шо правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 наголосила, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Зважаючи на такі правові позиції, на переконання заявника, доказами понесених ним витрат на правничу допомогу є :

- договір про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року;

- акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за Договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датований 28.07.2023р.;

- копія платіжної інструкції № @2РL683309 від 31.07.2023 на суму 31 620 гривень;

- квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 31 620 гривень.

Крім того у справі є копії адвокатського свідоцтва Сарафіна В.Ф. і ордера на надання правничої (правової) допомоги.

На думку заявника, вказані докази документально підтверджують факт надання адвокатом Сарафіним В.Ф. третій особі, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі № 924/159/14 (924/662/23) ОСОБА_2. правничої допомоги, види та обсяг виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, і загальний розмір гонорару адвоката за надану правничу допомогу.

Таким чином розмір гонорару адвоката Сарафіна В.Ф. - 31 620 гривень - є договірним і включає :

- 10% ціни позову- 23 120,00 гривень;

- виготовлення документів: пояснення третьої особи щодо позову від 17 липня 2023р. - 4 000 гривень за 8 аркушів з розрахунку 500 гривень за 1 аркуш та клопотання про огляд доказів від 26.07.2023р. - 500 гривень за 1 аркуш, що разом складає 4 500 гривень за 9 аркушів;

- участь у двох судових засіданнях; 18.07.2023 року (1 000 гривень за одну годину) та 26.07.2023 року (3 000 гривень з розрахунку 3 години по 1 000 гривень за одну годину), що разом складає 4 000 гривень за 4 години.

Загальна вартість наданої правничої допомоги складає :

23 120 + 4 500 + 4 000 = 31 620 (тридцять одна тисяча шістсот двадцять) гривень.

Дані умови закріплені сторонами в договорі, не змінені, не оскаржені, не визнані недійсними, тому є обов`язковими для виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

На підставі зазначеного, керуючись ст., ст. 8, 19, 59 Конституції України, ст., ст. 123, 126,129, 244 ГПК України, ОСОБА_2 та Сарафін В.Ф. просили суд :

1. Ухвалити додаткове рішення у справі № 924/159/14 (924/662/23) про розподіл судових витрат, яким включити до складу судових витрат ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 31 620 гривень 00 копійок.

2. Стягнути з ТОВ «Октант-центр» на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 31 620 гривень 00 копійок. Видати наказ.

В якості додатків до заяви долучено :

1. Копія договору про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року між адвокатом Сарафіним В.Ф. та ОСОБА_2.

2. Копія акту приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датованого 20.07.2023 року.

3. Копія платіжної інструкції №@2РL683309 від 31.07.2023 на суму 31 620 гривень.

4. Копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 31 620 гривень.

5. Два описи вкладення у цінний лист та дві накладні «Укрпошти» на підтвердження надсилання цієї заяви та доданих до неї документів учасникам справи (тільки для суду).

В отриманих судом Запереченнях (вх. № 05-22/5732 від 07.09.2023р.) повноважний представник позивача - адвокат Урода О.В. вказав, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа № 924/662/23 за позовом ТОВ «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 231 200 грн., яка розглядалася в межах справи № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр».

26 липня 2023 року Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Грамчука І.В. (головуючий), Вибодовського О.Д. та Крамара СІ., ухвалив рішення по даній справі, яким вирішив у позові ТОВ «Октант-центр» до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 231 200 грн. - відмовити. Повний текст рішення суду першої інстанції у даній справі-.складено 02.08.2023 року.

В порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року позивачем подана апеляційна скарга до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідач ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , та їх представник Сарафін В.Ф. звернулися до суду із заявами від 31.07.2023 року про ухвалення додаткового рішення.

Цими заявами вони просять суд ухвалити додаткові рішення про розподіл судових витрат, якими включити до складу судових витрат витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в сумі 26 620 гривень та витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в сумі 31 620 гривень, а також стягнути з ТОВ «Октант-центр» ці витрати на користь відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На думку адвоката Урода О.В., такі заяви є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Проте, згідно з ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно, треті особи згідно з господарським процесуальним законодавством не є сторонами в судовому процесі, а отже не мають права на розподіл судових витрат за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, для отримання права на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зацікавлена сторона зобов`язана забезпечити наявність одночасно наступних умов:

1. до закінчення судових дебатів у справі зацікавлена сторона зробила відповідну заяву про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, вона подасть до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

2. до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду зацікавлена сторона повинна подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Однак ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_2 , ані їх представник Сарафін В.Ф. до закінчення судових дебатів у справі не зробили відповідної заяви про те, що докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, учасник справи чи його представник подадуть до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Не вказано ними у поданих заявах також про будь-які поважні причини, які перешкодили їм поданню таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

У своїх заявах про ухвалення додаткового рішення вони також безпідставно зазначають, що «у відзиві на позовну заяву відповідач заявив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 гривень (підтверджуючі ці витрати документи будуть надані суду додатково)».

Таке твердження, зазначене у відзиві, не є і не може вважатися належною заявою, зробленою зацікавленою стороною до закінчення судових дебатів у справі про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, вона подасть до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Адвокат Урода О.В. дійшов висновку, що у такому випадку фактичне подання до суду в 5-денний термін з моменту ухвалення рішення суду доказів, які підтверджують розмір понесених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових витрат у справі не відповідає вимогам процесуального закону та не підтверджує їх право на стягнення з позивача цих витрат.

Крім того, обов`язок щодо зазначення попереднього орієнтовного розрахунку витрат на професійну правничу допомогу має виключно сторона у справі, а третя особа як учасник справи такого обов`язку не має, як і не має права на розподіл судових витрат у справі.

Також звертаємо особливу увагу суду на те, що у поданих адвокатом Сарафіним В.Ф. до суду в даній справі ордерах на надання правничої (правової) допомоги у графі «прізвище, імя, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога» наявний рукописний текст « Сарафін Віктор Францович » (замість « ОСОБА_1 » або « ОСОБА_2 »).

Таким чином, подані адвокатом Сарафіним В.Ф. ордери на надання правничої (правової-) допомоги не відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради Адвокатів України № 41 від 12.04.2019 (з наступними змінами), та не підтверджують його повноваження щодо надання правничої допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що також є підставою для відмови у задоволенні вищезазначених заяв.

Відповідно до доданих до заяв про ухвалення додаткового рішення договорів про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, зокрема п. 3.1. передбачено, що «За правничу допомогу, передбачену в п. 1.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі 10 % ціни позову у разі вирішення справи на користь клієнта, аче не менше 10 000 гривень за безпосередню участь у справі.».

Що стосується третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на думку адвоката, така умова договору є нікчемною, адже вирішення даної справи на її користь є неможливим, так як вона не є стороною у справі.

О.Урода вважає, що вказаний у заявах гонорар адвоката Сарафіна В.Ф. є необгрунтованим і не відноситься до фактичних витрат відповідача з отримання правничої допомоги, і такі витрати жодним чином не підтверджені. Про це говорить і судова практика Верховного Суду.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, Верховний Суд неодноразово зазначав, що процесуальним, законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, щодо іншої сторони, спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом, час, та неспіврозмірним. у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив висновки про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Також в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

суд (за клопотаннямі сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7. 9 ст. 129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді інших постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Як свідчить практика, зокрема справа № 910/20852/20, Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З врахуванням вищезазначеного позивач вважає, що розмір зазначених у заявах витрат на правничу допомогу є необгрунтованим, і підлягав би зменшенню у тому випадку, якби були правові підстави для їх стягнення взагалі.

Проте бездіяльність відповідача, третьої особи та їх представника у вигляді не подання до суду до закінчення судових дебатів у справі заяв про те, що докази, які підтверджують розмір понесених судових витрат на правничу допомогу учасники справи подадуть до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, не надають їм взагалі права на звернення до суду із заявами про ухвалення додаткових рішень у справі про розподіл судових витрат.

Відтак, адвокат Урода О.В. розцінює дії відповідача, третьої особи та їх представника у вигляді подання до суду вказаних заяв як зловживання своїми процесуальними правами в розумінні ст. 43 ГПК України.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 42, 43, 58, 73, 74, 129, 221, 244 ГПК України, позивач просив суд заяви відповідача ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та їх представника Сарафіна В.Ф. від 31.07.2023 року про ухвалення додаткового рішення суду про розподіл судових витрат - залишити без задоволення.

Присутня в судовому засіданні в режимі відеоконференції керівник ТОВ«Октант-центр» Ткач Я.С. проти задоволення вищезгаданих заяв відповідача - ОСОБА_1 , та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , категорично заперечила з посиланням на їх невідповідність фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази при розгляді заяв за підписом представника відповідача - ОСОБА_1, та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , адвоката Сарафіна В.Ф. (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р; № 05-06/868/23 від 02.08.2023р.) про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу господарський суд враховує наступне :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023р. у справі № 924/159/14 (924/662/23) у задоволенні позову ТзОВ "Октант-Центр" відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023р. апеляційну скаргу ТзОВ "Октант-Центр" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.07.2023 у справі № 924/159/14 (924/662/23) - без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023р. частково задоволено заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код ЄДРПОУ 30145299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Нормою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми свідчить, що сторона, яка виграла справу має право на відшкодування судових витрат повністю або частково і ці витрати відшкодовуються за рахунок протилежної сторони.

У свою чергу статтею 129 ГПК України передбачено можливість покладення судових витрат лише на сторони та третіх осіб у справі.

За приписами статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

У теоретичному аспекті судові витрати здебільшого визначаються як витрати учасників процесу (сторін та інших осіб, які беруть участь у справі) у зв`язку із розглядом і вирішенням певної справи в суді.

При цьому серед функцій інституту судових витрат виділяються відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, усім учасникам процесу (компенсаційна функція), а також вплив на процесуальну поведінку сторін (зокрема - запобігання процесуальним зловживанням) (виховна функція).

Загалом, компенсація судових витрат спрямована на відновлення майнового стану учасника судового процесу, а в основу конструкції розподілу судових витрат покладений принцип відшкодування витрат особі на користь якої ухвалено судове рішення.

Викладене свідчить, що правова природа судових витрат передбачає можливість їх понесення у певному процесуальному режимі будь-яким учасником судового процесу, а відтак - і можливість їх компенсації будь-якому учаснику процесу шляхом розподілу таких витрат.

У контексті вирішення цього питання слід враховувати, що за приписами частин першої, другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Цією ж нормою до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 2, 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою запровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку (наведений правовий висновок викладено в постанові ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі N 922/445/19).

З огляду на те, що до складу судових витрат заявниками у цій справі було включено витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що при розгляді відповідних заяв слід враховувати також норми Конституції України.

Так, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

В пункті 3.1 мотивувальної частини Рішення від 30.09.2009 N 23-рп/2009 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції Конституційний Суд України наголосив на тому, що у розділі II Основного Закону України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод (частина друга статті 22), неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64), забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п`ята статті 55).

Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина в Україні як демократичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. У контексті частини першої цієї статті "кожен має право на правову допомогу" поняття "кожен" охоплює всіх без винятку осіб - громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 21, частини перша, друга статті 24 Основного Закону України).

Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.11.2000 N 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника. Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У пункті 3.2 мотивувальної частини зазначеного вище Рішення від 30.09.2009 N 23-рп/2009 зауважено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. При цьому у передбачених законом випадках, зокрема для захисту прав і свобод дітей, неповнолітніх батьків та для захисту від обвинувачення, відповідні державні органи, їх посадові та службові особи під час здійснення своїх повноважень зобов`язані забезпечити надання зазначеним особам необхідної правової допомоги.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Конституційний Суд України зазначає, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 131-2 Конституції України в редакції Закону N 1401-VIII для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура; виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Наведеним конституційним положенням відповідає зміст частин другої та третьої статті 10 Закону України від 02.06.2016 N 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом.

Крім того в статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом або коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція) як джерело права.

За змістом підпункту "с" частини третьої статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право, зокрема, захищати себе особисто чи використовувати допомогу захисника, обраного на власний розсуд.

Разом з тим у справі "Ейрі проти Ірландії" ("Airey v. Ireland") Європейський суд з прав людини вказав, що хоча підпункт "с" пункту 3 статті 6 Конвенції стосується тільки кримінального процесу, "однак незважаючи на відсутність подібного положення щодо провадження у цивільних справах, пункт 1 статті 6 може в деяких випадках зобов`язати державу надати адвокатську допомогу, якщо без такої допомоги неможливо забезпечити практичної реалізації права на судовий розгляд, якщо юридичне представництво надається в обов`язковому порядку, як це передбачено внутрішнім законодавством деяких Договірних Сторін стосовно різних видів судового спору, чи з огляду на складність процедури або справи" (пункт 26).

При цьому у справі "Загородній проти України" ("Zagorodniy v. Ukraine") Європейський суд з прав людини вказує, що: "певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи… та безперешкодного функціонування системи правосуддя" (пункт 53 Рішення) і саме інтереси правосуддя можуть бути виправданням обмеження права на вибір захисника (пункт 54 цього ж Рішення).

За висновками Суду таке обмеження права на вільний вибір захисника само по собі не порушує питання за підпунктом "c" пункту 3 статті 6 Конвенції, оскільки певна юридична кваліфікація може вимагатись для забезпечення ефективного захисту особи (рішення від 20.01.2005 у справі "Майзіт проти Росії") та безперешкодного функціонування системи правосуддя (рішення у справі "Мефтах та інші проти Франції").

З врахуванням наведеного вище, очевидно, що конституційна гарантія права на професійну правничу допомогу має забезпечуватися та прямо корелюється із правом учасника судового процесу, який такою допомогою скористався, на відшкодування понесених витрат.

Слід зауважити, що подібне за змістом правило закріплене в пункті 14 Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя в якому зазначено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі одержувати від сторони, що програла, відшкодування витрат і видатків, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Наявні в матеріалах справи докази, а саме заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду (вх. № 05-06/744/23 від 30.06.2023р.) (т.1 а.с.80), ордер про надання правничої допомоги адвокатом Яворською В.М. серія ВХ № 1048875 від 29.06.2023р. (т.1 а.с.81,108), з Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 744 від 29.06.2012р., виданим гр. Яворській В.М. відповідно до Закону України «Про адвокатуру» (т.1 а.с.83, 85, 109), примірник угоди про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 28.06.2023р. (т.1 а.с.110), відзив на позов (вх. № 05-06/771/23 від 07.07.2023р.) (т.1 а.с.133-141), заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду (вх. № 05-06/769/23 від 06.07.2023р.) (т.1 а.с.106), (вх. № 05-08/2277/23 від 07.07.2023р.) (т.1 а.с.178), (вх. № 05-06/803/23 від 19.07.2023р.) (т.1 а.с.250), як і протоколи судових засіданьу справі від 07.07.2023р. (т.1 а.с.169), від 18.07.2023р. (т.1 а.с. 244-246), від 26.07.2023р. (т.2 а.с.17-23 ), поряд з процесуальними документами суду : ухвалами суду від 30.06.2023р. (т.1 а.с.88), від 07.07.2023р. (т.1 а.с. 181), від 18.07.2023р. (т.1 а.с. 248), від 20.07.2023р. (т.2 а.с.5) підтверджують надання правової допомоги відповідачу - ОСОБА_1 саме адвокатом Яворською В.М.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 05-06/771/23 від 07.07.2023р.) (т.1 а.с.133-141), відповідач заявив, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000 гривень (підтверджуючі ці витрати документи будуть надані суду додатково).

При цьому наявний у матеріалах справи (т.1 а.с.224) примірник ордеру серія ВХ № 1001760 від 17.07.2023р. про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Сарафіним Віктором Францовичем на підставі договору б/н від 17.07.2023р. з Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ХМ № 000277 від 11.09.2019р., виданим гр. Сарафіну В.Ф. відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (т.1 а.с.83, 85, 109), поряд з отриманими судом і долученими ОСОБА_1 договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року ; актом приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за Договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датованим 28.07.2023р.; копія платіжної інструкції №@2РL96856 від 31.07.2023р. на суму 26 620 гривень; квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 26 620 гривень не підтверджують факт надання відповідачу у справі № 924/159/14 (924/662/23) ОСОБА_1 правничої допомоги, види та обсяг виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, і загальний розмір гонорару адвоката за надану правничу допомогу саме адвокатом Сарафіним В.Ф.

З врахуванням вищевикладеного, в задоволенні заяви ОСОБА_1 (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Сарафіним В.Ф. слід відмовити.

Розглядаючи заяву за підписом третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , та її представника адвоката Сарафіна В.Ф. (№ 05-06/868/23 від 02.08.2023р.) про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу, з долученими доказами (копією договору про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року між адвокатом Сарафіним В.Ф. та ОСОБА_2.; копією акту приймання-передачі виконаних робіт, послуг та оплати за них за договором про надання правничої допомоги від 16.07.2023 року, датованого 20.07.2023 року.; копією платіжної інструкції №@2РL683309 від 31.07.2023 на суму 31 620 гривень; копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 31.07.2023 року на суму 31 620 гривень) судом враховується, що ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ухвалою суду від 07.07.2023р., що відображено у протоколі судового засідання.

В матеріалах справи (т.1 а.с.188-195) містяться пояснення третьої особи щодо позову з додатками (т.1 а.с.196-243) на підтвердження протиправності позовних вимог, в т.ч. копія ордера адвоката Сарафіна В.Ф.

Останній здійснював представництво ОСОБА_2 безпосередньо в судових засіданнях 18 та 26 липня 2023р., що підтверджується протоколами судових засідань проведеними у вказані дати, а також відповідні ухвала і рішення суду в справі. При цьому недоліки форми ордера адвоката Сарафіна В.Ф. на представництво ОСОБА_2 , не спростовують фактичне отримання правової допомоги ОСОБА_2 від цього адвоката.

Разом з тим, як зазначено вище, позивач по справі щодо стягнення заявлених сум витрат заперечує та просить відповідні заяви залишити без задоволення.

Згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення не співмірності витрат.

З огляду на відмічене та керуючись принципом змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 ГПК України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності.

Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність характеру спору, ступеню його складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

Проаналізувавши надані представником відповідача та третьої особи в обґрунтування розміру адвокатських витрат докази, здійснивши аналіз доводів сторін, а також співмірності заявлених розмірів витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг) на суми 26 620 грн. та 31 620 грн., суд констатує, що заявлені витрати є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розмірів та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

У поданих запереченнях на заяви про ухвалення додаткових рішень позивач вказав, що треті особи згідно з господарським процесуальним законодавством не є сторонами в судовому процесі, а отже не мають права на розподіл судових витрат за результатом розгляду справи в будь-якій інстанції.

Дані твердження позивача суд визнає не обґрунтованими з огляду на те, що в силу приписів ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Водночас, суд визнає не обґрунтованим стягнення з позивача на користь третьої особи послуг адвоката у вигляді 10% ціни позову, що складає 23120 грн. в силу того, що позовні вимоги у даній справі заявлялись до ОСОБА_5 та відповідачем у справі є саме останній, а ОСОБА_2 перебуває у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи витрати третьої особи на правничу допомогу в суді першої інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат третьої особи на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 5000 грн. за рахунок позивача, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Стягнення витрат в повному розмірі суперечить принципу розподілу таких витрат та становить надмірний тягар для позивача, який перебуває в процедурі банкрутства.

З огляду на викладене, дослідивши подані заяви про стягнення судових витрат та додані до них докази, суд виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (№ 05-06/869/23 від 02.08.2023р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заяву ОСОБА_2 (№ 05-06/868/23 від 02.08.2023р.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код ЄДРПОУ 30145299) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено та підписано 22 січня 2023р.

Головуючий суддя І.В. Грамчук

Суддя О.Д. Вибодовський

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ТОВ "Октант-центр" - м. Хмельницький, вул. Озерна, 20. (30145290@mail.gov.ua)

3 - представнику позивача адвокату Уроді О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

4 - відповідачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

5- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

реком. з повідомл. про вруч.