УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "12" січня 2010 р.Справа № 17/1141
Господарський суд Житомирської області у складі:
Cудді Шніт А.В.
при секретарі Безносюк О.М.
за участю представників сторін
від позивача Місник В.В. дов. №1 від 11.01.2010р.
від відповідача не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с.Пилиповичі Радомишльський район Житомирська область)
про стягнення 41647,61грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 41647,61грн., з яких: 38035,39грн. заборгованості, 230,32грн. інфляційних нарахувань, 1987,32грн. 3% річних, 1394,58грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором про співробітництво та додаткової угоди про внесення змін до договору про співробітництво, в частині оплати позивачу за надану допомогу в організації та супроводженні виставок-продажів продуктів харчування, готових та напівготових продуктів у сфері громадського обслуговування у встановлений договором та додатковою угодою строк та розмірі.
В судовому засіданні 29.09.2009р. представник позивача подав письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 27.10.2009р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що зобов'язання за договором від 23.09.2008р. виконував належним чином та не підписував додаткову угоду від 01.02.2009р. про внесення змін до договору про співробітництво від 23.09.2008р.
Представник позивача в судовому засіданні 12.01.2010р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 12.01.2010р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується списком Ф103 на відправку простої кореспонденції від 03.12.2009р. (а.с.11 т.2).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
23.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговийдім "Ярославь" - сторона-1 (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 - сторона-2 (відповідач у справі), був укладений договір про співробітництво (а.с. 11-13 том 1).
Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору, позивач надав допомогу в організації та супроводженні виставок-продажів продуктів харчування у сфері громадського обслуговування, а відповідач оплачує послуги позивача в порядку визначеному цим договором.
В пункті 1.2 вищезазначеного договору сторони погодили, що організацію і супроводження виставок-продажів продуктів харчування, готових та напівготових у сфері громадського обслуговування позивач здійснює в приміщеннях з кухонним устаткуванням за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, Південний вокзал ст. Київ-Пасажирський, площею 65,39кв. м.
У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч.1 ст.6 ЦК України).
Згідно з приписами ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Зі змісту спірного Договору вбачається, що він має елементи договору надання послуг (організація та супроводження виставок-продажів продуктів харчування у сфері громадського обслуговування) та договору оренди (організація та супроводження виставок-продажів продуктів харчування у сфері громадського обслуговування здійснюється в приміщеннях з кухонним устаткуванням за адресою: м. Київ, пл. Привокзальна, 1, Південний вокзал ст. Київ-Пасажирський, площею 65,39кв. м.).
Таким чином, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договорів надання послуг та найму (оренди) майна.
Згідно із ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з положеннями ст.283 ГК за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).
Частиною 6 статті 283 ГК встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору, сторони погодили, що оплата за договором складає 3000,00грн., у тому числі ПДВ - 500,00грн., які відповідач зобов'язується перераховувати на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 календарних днів з дня виставлення рахунку-фактури.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2009р. між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін до договору про співробітництво від 23.09.2008р. (а.с. 14 том 1).
В пункті 1 додаткової угоди, сторони встановили, що п.3.1 договору про співробітництво від 23.09.2008р. викласти в наступній редакції: "3.1. Оплата за договором становить 18000,00грн. в тому числі ПДВ - 3000,00грн., в місяць які відповідач зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 календарних днів з дня виставлення рахунку-фактури".
Крім того, згідно з п. 2.2.3 договору про співробітництво від 23.09.2008р., відповідач зобов'язався компенсувати позивачу витрати, понесені з оплатою телефонного (міського, міжміського, міжнародного) зв'язку, електроенергії, водопостачання, опалення тощо.
Відповідач отримував послуги, надані позивачем, у зазначеному приміщенні в період з 01.11.2008р. по 30.06.2009р.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000383 від 05.11.2008р., №СФ-0000384 від 06.11.2008р., №СФ-0000411 від 21.11.2008р., №СФ-0000426 від 02.12.2008р., №СФ-0000457 від 24.12.2008р., №СФ-0000459 від 26.12.2008р., №СФ-0000002 від 10.01.2009р., №СФ-0000033 від 20.01.2009р., №СФ-0000038 від 04.02.2009р., №СФ-0000060 від 24.02.2009р., №СФ-0000078 від 03.03.2009р., №СФ-0000112 від 24.03.2009р., №СФ-0000120 від 04.04.2009р., №СФ-0000134 від 23.04.2009р., №СФ-0000138 від 23.04.2009р., №СФ-0000139 від 23.04.2009р., №СФ-0000140 від 23.04.2009р., №СФ-0000181 від 21.05.2009р., №СФ-0000212 від 31.05.2009р., №СФ-0000209 від 02.06.2009р., №СФ-0000221 від 25.06.2009р. (а.с. 15-21, 62, 97-117 том 1).
Разом з тим, належних доказів виставлення відповідачу вищезазначених рахунків позивач суду не надав.
Отже, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку щодо оплати за договором про співробітництво від 23.09.2008р. не встановлений.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2009р. позивач супровідним листом №21/08/09 додатково направив відповідачу рахунки фактури: №СФ-0000060 від 24.02.2009р., №СФ-0000112 від 24.03.2009р., №СФ-0000120 від 04.04.2009р., №СФ-0000134 від 23.04.2009р., №СФ-00000181 від 21.05.2009р., №СФ-0000212 від 31.05.2009р., №СФ-0000221 від 05.06.2009р. (повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист) (а.с. 59-61 том 1).
Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 02.09.2009р., оскільки рахунки фактури: №СФ-0000060 від 24.02.2009р., №СФ-0000112 від 24.03.2009р., №СФ-0000120 від 04.04.2009р., №СФ-0000134 від 23.04.2009р., №СФ-00000181 від 21.05.2009р., №СФ-0000212 від 31.05.2009р., №СФ-0000221 від 05.06.2009р. про оплату були отримані відповідачем 28.08.2009р. (повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист (а.с. 60,61 том 1)).
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 38035,39грн., з яких послуги по договору 28000грн., 10035,39грн. компенсація витрат за електроенергію.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2 договору про співробітництво від 23.09.2008р., за порушення терміну внесення плати за цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочки внесення плати за договором.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача складає 1394,58грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач необґрунтовано провів розрахунок пені за період з 01.03.2009р. по 07.07.2009р. не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 02.09.2009р., про що зазначалось вище.
Отже, пеня повинна була нараховуватись з 03.09.2009р.
Таким чином, нарахована позивачем пеня за період з 01.03.2009р. по 07.07.2009р. в сумі 1394,58грн. задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача за період з 01.03.2009р. по 07.07.2009р. 3% річних становить 1987,32грн., інфляційних нарахувань - 230,32грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 02.09.2009р., про що зазначалось вище.
Отже, 3% річних та інфляційні нарахування повинні нараховуватись з 03.09.2009р.
Таким чином, позивач необґрунтовано нарахував відповідачу за період з 01.03.2009р. по 07.07.2009р. 3% річних в сумі 1987,32грн. та інфляційних нарахувань в сумі 230,32грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд відхиляє заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 69-72), як необґрунтовані та які спростовується наступним.
Твердження відповідача у своїх запереченнях щодо підписання додаткової угоди від 01.02.2009р. про внесення змін до договору про співробітництво від 23.09.2008р. не уповноваженою особою ОСОБА_3 не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень.
Статтею 241 ЦК України передбачено правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", наступне схвалення особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додаткової угоди від 01.02.2009р. про внесення змін до договору про співробітництво від 23.09.2008р. позивач на оплату послуг (оренду) виставив відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000038 від 04.02.2009р. про оплату послуг в сумі 18000,00грн. (а.с. 105 том 1); №СФ-0000078 від 03.03.2009р. про оплату послуг в сумі 18000,00грн. (а.с. 107 том 1); №СФ-0000120 від 04.04.2009р. про оплату послуг в сумі 18000,00грн. (а.с. 109 том 1); №СФ-0000212 від 31.05.2009р. про оплату послуг в сумі 18000,00грн. (а.с. 115 том 1).
Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
У відповідності до ч.2 ст.1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.
Аналогічні положення містяться і у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).
Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".
Оскільки, як вбачається з платіжних доручень: №J056-1/9 від 19.02.2009р., №1131130524 від 24.04.2009р., №1171170524 від 28.04.2009р., №1331330524 від 14.05.2009р. (а.с. 128, 138, 140, 144 том 1) в графі "Призначення платежу" зазначено, що оплата проводиться: за послуги по договору б/н від 23.09.2008 згідно рахунку-фактури №СФ-0000038 від 04.02.2009р. в т.ч. ПДВ 500,00грн. (а.с. 128 том 1), плата за оренду згідно рахунку №СФ-0000078 (а.с. 138 том 1), плата за оренду рахунок №СФ-0000078 від 03.03.2009р. (а.с. 140 том 1), плата за оренду згідно рахунку №СФ-0000078 від 03.02.2009р. (а.с. 144 том 1), плата за оренду згідно рахунку №СФ-0000078 від 03.03.2009р. (а.с. 146 том 1), суд вважає, що відповідачем були схвалені та частково виконані умови додаткової угоди від 01.02.2009р. про внесення змін до договору про співробітництво від 23.09.2008р.
Вищезазначені платежі також підтверджуються банківськими виписками: від 19.02.2009р., від 08.05.2009р., від 14.05.2009р., від 07.05.2009р. та відповіддю Акціонерного банку "Експрес-Банк" на запит суду (а.с. 127, 137, 139, 141, 143, 145 том 1; а.с.8 том 2).
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 38035,39грн. заборгованості. В частині стягнення 230,32грн. інфляційних нарахувань, 1987,32грн. 3% річних, 1394,58грн. пені в позові необхідно відмовити.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
На підставі ст.ст.525,526 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 12253, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ярославь", 04123, м. Київ, вул. Вітряні Гори, 10-Е, ідентифікаційний код 30781935 - 38035,39грн. заборгованості, 380,35грн. витрат по сплаті державного мита, 107,77грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 230,32грн. інфляційних нарахувань, 1987,32грн. 3% річних, 1394,58грн. пені в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяШніт А.В.
Дата підписання: 18.01.2010р.
1 - в справу; 2,3-стронам.