ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 р. № 41/169
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Демидова А.М.,
Жукова Л.В.,
Кролевець О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009
у справі№ 41/169 господарського суду міста Києва
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"
дозакритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"
простягнення 773 204,81 грн.,
за участю представників :
позивача :Пшеничний О.Л.(довір. від 29.12.09 р.)
відповідача :Каменчук В.О.(довір. від 29.12.09 р.)
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" 685 898,40 грн. суми попередньої оплати, 72 705,23 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 14 601,18 грн. процентів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31 серпня 2009 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 685 898,40 грн. боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2009 року скасовано рішення місцевого суду та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
У касаційній скарзі позивач просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2009 року, а рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2009 року змінити та задовольнити позовні вимоги про стягнення 72 705,23 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 14 601,18 грн. процентів.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник стверджує, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи. При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів, невірно застосував приписи ст. 530 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені рішення та постанову господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 28 листопада 2007 року позивач (Покупець) та відповідач (Постачальник) уклали Договір № 35/77/Х-08 про постачання природного газу (Договір), згідно з умовами якого відповідач зобов’язався передати у власність позивачу, а позивач - прийняти та оплатити - природний газ в обсязі, вказаному в ст. 2 Договору.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що обсяг газу, який підлягає поставці позивачу протягом періоду з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно складає 192 000 куб. м. Обсяги газу, які плануються поставити за даним Договором у 2009, 2010 та 2011 роках з плановими обсягами по кожному місяцю поставки можуть змінюватися Сторонами шляхом підписання, як правило, до 15 грудня календарного року, що передує відповідному року поставки, відповідних додаткових угод до Договору (п.2.1.2. Договору).
Згідно з п. 3.3. Договору, після виконання позивачем вимог п. 3.2., 6.2. Договору, підписання –Додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на відповідний місяць поставки, та надання до 20 числа місяця, який передував місяцю поставки газу, належним чином оформленої заявки відповідач надає філії "Об’єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" заявку на включення Планового обсягу газу на відповідний місяць поставки. При відсутності заявки від Покупця на відповідний місяць поставки Постачальник надає до ОДУ встановленні в Договорі обсяги. Протягом місяця поставки Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником в межах фактичної здійсненої покупцем попередньої оплати газу. У разі неотримання постачальником попередньої оплати газу, за ціною встановленою Додатковою угодою до Договору на відповідний місяць поставки, плановий обсяг поставки вважається непідтвердженим постачальником.
У п. п. 6.2., 6.2.1. Договору сторони встановили, що позивач здійснює попередню оплату за газ, що передається за даним Договором щодекадно до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених відповідачем позивачу, в такому порядку: відповідач виставляє позивачу рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки та ціни газу, вказаної в додатковій угоді до даного Договору, яка визначає ціну газу на відповідний місяць поставки.
Позивач здійснює попередню оплату газу в повному розмірі та у строк, вказаний у відповідному рахунку-фактурі постачальника на поточний рахунок постачальника, який зазначено у такому рахунку-фактурі( п. 6.2.4. Договору). Якщо сума здійсненої позивачем попередньої оплати є меншою ніж вартість вказаного в Акті обсягу газу відповідач виставляє позивачу відповідні рахунки –фактури.
Судами з’ясовано, що 22 травня 2008 року позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 6 до Договору, пунктом 7 якої встановили ціну на газ на червень 2008 року.
На виконання умов Договору та Додаткової угоди, на підставі рахунку–фактури № СФг-008810 від 27 травня 2008 року позивач платіжним дорученням № 2966 від 06 червня 2008 року здійснив часткову попередню оплату природного газу в розмірі 685 898,40 гривень.
Звертаючись з позовом про повернення суми попередньої оплати, позивач посилався на те, що відповідач, отримавши зазначені грошові кошти, свої зобов’язання з передачі газу в передбачений договором строк не виконав.
Поряд з цим, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції встановив, що позивач листом від 28 травня 2008 року просив відповідача анулювати обсяги споживання природного газу у червні 2008 року. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що припинення дії додаткової угоди про поставку газу на червень на підставі листа позивача свідчить про безпідставність перебування сплачених позивачем грошових коштів у відповідача.
Спростовуючи висновок місцевого господарського суду про те, що вказані грошові кошти перебувають у відповідача без достатніх правових підстав, суд апеляційної інстанції зазначив, що дія додаткової угоди про поставки газу на червень 2008 року не була припинена, відтак, позивач, звертаючись до відповідача із зазначеним листом, використав право на зміну планового обсягу поставки газу, внаслідок чого надлишок перерахованих позивачем коштів за поставку природного газу у червні 2008 року у сумі 685 898,40 грн. були зараховані як попередню оплату природного газу на поточний місяць поставки відповідно до п. 6.3.2 Договору.
Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно з п. 10.12 договору зобов’язання відповідача щодо постачання планового обсягу поставки на місяць поставки є дійсними за умови укладення додаткової угоди до даного договору, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перерахування коштів у розмірі 685 898,40 грн. було здійснено на підставі укладених між сторонами договору № 35/77/Х-08 від 28.11.2007 та додаткової угоди до нього № 6 від 22.05.2008, відтак, безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у розмірі 685 898,40 грн., та, відповідно, інфляційного збільшення суми боргу.
Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками судів обох інстанцій з огляду на їх передчасність, що полягає в наступному.
Так, судом апеляційної інстанції не враховано умови п. 3.3 Договору, в якому сторони погодили, що плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим відповідачем з моменту включення Заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки. При цьому, згідно з вказаним пунктом Договору, позивач не має права відмовитись від приймання узгодженого планового обсягу поставки після включення заявки до планового обсягу розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки. Протягом місяця поставки плановий обсяг поставки вважається підтвердженим відповідачем в межах фактично здійсненої позивачем попередньої оплати газу.
Не звернувши уваги на вказані умови Договору та не з’ясувавши всі обставини справи, зокрема, щодо наявності у позивача права на відмову від приймання погодженого обсягу газу в даному випадку, а також не вирішивши питання про включення заявки позивача до планового обсягу розподілу газу на червень 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що грошові кошти, які є предметом позовних вимог, знаходяться у відповідача на законних підставах.
Крім того, вирішуючи господарський спір, судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки діям позивача по оплаті 06 червня 2008 року рахунку, виставленого відповідачем, після того, як листом від 28 травня 2008 року позивач відмовився від отримання газу в червні 2008 року.
Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись і з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову про повернення передоплати, як такої, що була отримана відповідачем без достатньої правової підстави. При цьому, слід зазначити про необґрунтованість посилання місцевого суду на припинення дії додаткової угоди щодо поставки газу на червень 2008 року у зв’язку з направленням відповідачу листа про відмову від отримання газу, оскільки судом належним чином не з’ясовано передбачений Договором порядок відмови від отримання погодженого обсягу газу, та, відповідно, його дотримання позивачем.
За таких обставин, судові рішення обох інстанцій як такі, що всупереч приписам ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному з’ясуванню всіх обставин справи, підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляду, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати та витребувати нові докази або переоцінювати наявні.
При новому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене вище, достеменно з’ясувати дійсні правовідносини між сторонами справи щодо фактичного виконання Договору у червні 2008 року і в подальшому, та вирішити спір відповідно до вимог діючого законодавства України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2009 року у справі №41/169 скасувати.
Справу № 41/169 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддяДемидова А.М.
Судді :Жукова Л.В.
Кролевець О.А.