Справа № 199/8226/17

                                                                       (2/199/888/18)

РІШЕННЯ

іменем України

20.11.2018

м. Дніпро

справа №199/8226/17

провадження № 2/199/888/18

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

за участю секретаря Терентієвої Я.О.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третя особа ОСОБА_7, про переведення прав і обов’язків покупця,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третя особа ОСОБА_7, про переведення прав і обов’язків покупця.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі ОСОБА_6 Після реєстрації шлюбу вона одразу вселилася до квартири АДРЕСА_1. Дану квартиру отримала за ордером №959 від 28.06.1986 мати ОСОБА_6 – ОСОБА_8 на сім’ю, в тому числі і на ОСОБА_6 Квартира належала до житлового фонду ЖБК. Вселення в квартиру позивачки відбулося зі згоди ОСОБА_8, як члена її сім’ї Після утворення сім’ї її сином, ОСОБА_8 взагалі переїхала на постійне місце проживання на вулицю Далекосхідну, 13 в м. Дніпропетровську, а спірну квартиру надала сім’ї сина в постійне користування.

У шлюбі народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з моменту народження і до примусового виселення із зазначеної квартири 12.09.2017 постійно проживав в ній. За життя ОСОБА_8 запевняла, що спірна квартира в подальшому буде належати їхній з ОСОБА_6 сім’ї.

Весь час проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 Н.І. з чоловіком утримували її, робили ремонти, сплачували комунальні послуги та інші витрати до ЖБК, а також сплатити останній внесок за квартиру до ЖБК.

26.05.1994 ОСОБА_8 отримала реєстраційне посвідчення про володіння спірною квартирою на своє ім’я.

За рахунок зробленого позивачем у квартирі капітального ремонту вартість квартири значно збільшилася, що підтверджується висновком товарознавчої експертизи.

ОСОБА_8 ніколи не заперечувала того факту, що проводився капітальний ремонт квартири, вона цьому ніколи не перешкоджала.

Після розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_6, останній та ОСОБА_8 всіма способами намагалися залишити позивача та її сина без житла, а тому без попередження її та сина, без огляду квартири, спірна квартира декілька разів була продана, у зв’язку з чим спори між сторонами розглядалися у судах.

За таких обставин, враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати частково недійсним в частині покупця договір купівлі-продажу від 23 липня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №356 квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_3, визнати ОСОБА_1 покупцем з переведенням всіх прав і обов’язків за договором купівлі-продажу від 23 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим №356 квартири АДРЕСА_2, укладений ОСОБА_8; встановити нікчемність договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 06 квітня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим №485 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і договір купівлі-продажу від 29 вересня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом ДНО ОСОБА_11 за реєстровим №1713, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, скасувавши їх державну реєстрацію; усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою №201 будинку №5 по вулиці Шолохова в м. Дніпрі шляхом її вселення в неї і виселення із неї ОСОБА_5, стягнути з відповідачів судові витрати (а.с.2-12 т.1).

Ухвалою суду від 28 листопада 2017 року відкрито провадження по справі та справа призначена до судового розгляду (а.с.40 т.1).

20 листопада 2018 року розглянуто справу по суті та ухвалено рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Так, справа по суті розглянута протягом строку поза межами встановленими ЦПК України у зв’язку зі складністю справи та неодноразовою неявкою відповідачів.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити з підстав викладених в ньому. Крім іншого, пояснила, що рішеннями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська та Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року та від 10 листопада 2015 року відповідно встановлено, що позивач має звернутися що суду із позовом про переведення на себе прав та обов’язків покупця. Після смерті попереднього власника ОСОБА_8 спірна квартира була перепродана три рази, без огляду квартири, що свідчить про фіктивність укладених договорів купівлі-продажу. ОСОБА_8 коштів за продаж квартири від ОСОБА_3 не отримувала, що було підтверджено в судовому засіданні свідками.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі, просила його задовольнити, оскільки наявні всі підстави передбачені ст.ст.362, 822 ЦК України. Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі і проживали у спірній квартирі АДРЕСА_3 зі згоди власника ОСОБА_8 Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 залишилася проживати у зазначеній квартирі і відносини між позивачем та власницею квартири ОСОБА_8 перейшли до відносин договору найму житлового приміщення, що підтвердили свідки в судовому засіданні та встановлено судовими рішеннями. Також просила суд врахувати, що коли спірна квартира була продана ОСОБА_3, останній після оформлення свого права не вселився до квартири, в ній не проживав і питання виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_7 за життя ОСОБА_8 не ставилося. ОСОБА_8 за своє життя не заперечувала проживання ОСОБА_1 в квартирі, проведення ремонтних робіт, оплату комунальних послуг, як в період шлюбу з ОСОБА_6, так і після його розірвання.

Відповідачі по справі та третя особа до суду не з’явилися, повідомлялися неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не скористалися правом надати відзив на позов.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 1993 року.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належала на праві власності ОСОБА_8 і з її згоди в зазначену квартиру без реєстрації, як член сім’ї – дружина сина, в 1993 році вселилася ОСОБА_1 (а.с.13-14 т.1).

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2014 року (а.с.71-73 т.1).

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що мала переважне право на купівлю спірної квартири, оскільки тривалий час проживала в ній як член сім’ї власника, ремонтувала її, сплачувала комунальні та інші витрати, а після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 у неї з власницею квартири ОСОБА_8 виникли відносини найму, оскільки вона залишилася проживати в квартирі, сплачувала комунальні послуги, а також сплачувала плату за користування квартирою особисто ОСОБА_8 Проте, суд не може погодитися з такими доводами позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

У відповідності до ч. 2 ст. 822 Цивільного кодексу України у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 10 грудня 2009 року №31-рп/2009 встановлено, що у статті 777 ЦК України визначено два переважних права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, перед іншими особами, а саме: на укладення договору найму на новий строк та на придбання майна у разі його продажу.

Оскільки нормами ст. ст. 777, 822 Цивільного кодексу України не передбачено порядку та механізму реалізації позивачем свого переважного права на придбання житлового приміщення, що перебуває у його користування, то в даному випадку за аналогією закону на підставі ст. 8 Цивільного кодексу України при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 362 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Проте доказів наявності між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 відносин щодо найму квартири АДРЕСА_5, суду не надано, як і не надано доказів встановлення житлового сервітуту ОСОБА_1 щодо користування чужим майном,а саме майном ОСОБА_8, після розірвання шлюбу з ОСОБА_6, коли позивач перестала бути членом сім’ї ОСОБА_8

Також рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2016 року встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 будь-яких договорів оренди (найму) квартири АДРЕСА_6 не укладалося. (а.с.13-14 т.1).

Посилання позивача ОСОБА_1 щодо належного виконання обов’язків за договором найму житла також є безпідставними, оскільки договору найму укладено не було, своє право наймача ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не визнавала. Внесення плати ОСОБА_1 ОСОБА_8 за користування житлом, належними доказами не підтверджено,

Судом також встановлено, що 23 липня 2014 року квартира АДРЕСА_7 була продана ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.07.2014 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий №356.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки судом встановлено, що права позивача укладенням вищезазначеного договору купівлі-продажу, а в подальшому укладенням іншого договору купівлі-продажу квартири, порушені не були, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Враховуючи результат розгляду справи у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації – пр. Слобожанський, 70а/22 в м. Дніпро, 49051) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації - вулиця М.Малиновського, 20/137 в м. Дніпро, 49098), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3, місце реєстрації - вулиця Моніторна, 10/264 в м. Дніпро, 49000), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4, місце реєстрації - вулиця Високогірна, 20 в м. Дніпро, 49000), ОСОБА_6 (РНОКПП та/або номер і серія паспорту невідомі, місце реєстрації - вулиця Далекосхідна,13 в м. Дніпро, 49000), де третя особа ОСОБА_7 (РНОКПП та/або номер і серія паспорту невідомі, місце реєстрації - пр. Слобожанський, 70а/22 в м. Дніпро, 49051), про переведення прав і обов’язків покупця – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації – пр. Слобожанський, 70а/22 в м. Дніпро, 49051), грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., що знаходяться на депозитному рахунку №37312066017442 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код 26239738, МФО 820172, Державна казначейська служба України.

Заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії направленні на відчуження в будь-який спосіб нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8 (колишня назва Дніпропетровськ), накладені ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2018 року - скасувати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено 28 листопада 2018 року.

       Суддя                                                О.Б.Подорець