ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

13 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/4015/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Бабаніної Тетяни Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 (суддя Голобутовський Роман Зіновійович, дата складання повного тексту 24.07.2018)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо присвоєння спеціального звання поліції, яке позивач мав на момент звільнення, а саме «майор поліції» та зобов'язати присвоїти спеціальне звання «майор поліції» з моменту повторного прийняття на службу; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання невикористаної відпустки за 2017 рік тривалістю 34 доби та зобов'язати надати зазначену відпустку; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відпустки за 2018 рік тривалістю 45 діб.

Позов обґрунтовано тим, що 18.12.2012 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ у зв'язку з виходом на пенсію, на день звільнення мав спеціальне звання "майор". В подальшому, за результатами конкурсу, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.03.2017 року позивач повторно прийнятий на службу в поліцію та призначений на посаду оперуповноваженого СКП П'ятихатського ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з присвоєнням спеціального звання "старший сержант поліції". Вказує, що всупереч вимогам ч.8 ст.81 Закону України "Про національну поліцію" та Порядку присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань спеціальне звання поліції, що було у позивача на момент звільнення, не присвоєно, питання про поновлення позивачу звання "майор поліції" не вирішено. Відмову у присвоєнні такого звання із посиланням на необхідність проходження стажування, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 889 від 26.02.2018 року, вважає протиправною. Також вказує, що бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині надання відпустки є протиправною, оскільки з графіком відпусток позивача не ознайомили, відпустка надана не була.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання поліції "майор поліції" та зобов'язано присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме - "майор поліції", з моменту прийняття на службу в поліцію.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції (в частині задоволених позовних вимог) обґрунтовано тим, що Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання присвоєння спеціального звання громадянам, які були звільнені зі служби в міліції. Разом з тим, відповідно до п. 12 розділу ХІ Законом України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівникам міліції, які були прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідну посаду одночасно присвоюється відповідне спеціальне звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань: майор міліції - майор поліції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції (в частині задоволених позовних вимог), відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позивач вперше був прийнятий на службу в поліції в 2017 році, при цьому звільнений з міліції він був в 2012 році в званні майор міліції. Оскільки його посада в поліції є новою посадою, то застосування порядку присвоєння спеціальних звань поліції під час повторного прийняття на службу в поліції, що було здійснено судом першої інстанції, є безпідставним.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.12.2012 року ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ України, на день звільнення мав спеціальне звання "майор міліції".

В подальшому, за результатами конкурсу, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.03.2017 року № 92 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію та призначений на посаду оперуповноваженого СКП П'ятихатського ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з присвоєнням спеціального звання "старший сержант поліції".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про Національну поліцію", Порядком присвоєння спеціальних звань поліції та позбавлення спеціальних звань, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2016 року № 177, Закону України "Про відпустки".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Частиною 8 статті 81 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що громадянам, які були звільнені зі служби в поліції, під час повторного прийняття на службу присвоюється спеціальне звання поліції, яке вони мали на момент звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що 18.12.2012 року ОСОБА_1 (позивач) звільнений з органів внутрішніх справ України, на день звільнення мав спеціальне звання "майор міліції".

Під час прийняття на службу в поліції та призначення на посаду оперуповноваженого СКП П'ятихатського ВП Жовтоводського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання "старший сержант поліції".

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання присвоєння спеціального звання поліції громадянам, які були звільнені зі служби в міліції.

Разом з тим, відповідно до п. 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань: майор міліції - майор поліції.

Так, працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції (п. 13 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію").

Водночас, абзацом п.15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Отже, аналіз зазначених норм надає підстави для висновку, що за колишніми працівниками міліції, які звільнені з міліції з спеціальним званням, зберігаються гарантії передбачені Законом України "Про Національну поліцію" для колишніх поліцейських.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що не збереження гарантій відносно позивача, як за колишнім працівником міліції, який звільнений з міліції з спеціальним званням «майор міліції», є дискримінацією по відношенню до нього, оскільки Законом України "Про Національну поліцію" визначено збереження за колишніми працівниками міліції пільг, компенсацій і гарантій, передбачених цим Законом для колишніх поліцейських.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист Національної поліції України № 1053/01/12-2018 від 26.01.2018 року "Про організацію проведення стажування в систему Національної поліції України", яким запропоновано організувати проходження стажування, тривалістю не менше трьох місяців, працівникам поліції, на посадах в органах та підрозділах головних управлінь Національної поліції в Донецькій та Луганській областях, відповідно до тих, які вони обіймають за основним місцем служби, згідно з вимогами Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 24.12.2015 року № 1625.

Натомість, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, посилання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на лист Національної поліції України № 1053/01/12-2018 від 26.01.2018 року є безпідставними і не містять належного фактичного і юридичного обґрунтування для утримання від присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, що передбачено Законом України "Про Національну поліцію", або для відмови у присвоєнні ОСОБА_1 спеціального звання поліції "майор поліції".

Слід звернути увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, вчиняти дії, що пов'язані з обмеженням реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, присвоєння спеціального звання поліції.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відносно присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, а саме "майор поліції".

Щодо дискреційних повноважень відповідача з присвоєння спеціального звання суд вказує, суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідності до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд в порядку адміністративного судочинства може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На підставі викладеного, оскільки в даному випадку не можливий альтернативний варіант прийняття рішення щодо присвоєння ОСОБА_1 спеціального звання поліції, яке він мав на момент звільнення з органів внутрішніх справ України, у співвідношенні спеціальних звань, суд першої інстанції правильно зобов'язав відповідача присвоїти ОСОБА_1 спеціальне звання поліції - "майор поліції", з моменту прийняття на службу в поліцію.

Колегія суддів апеляційної інстанції, діючи в межах апеляційної скарги, не досліджує іншу частину рішення суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача (в частині задоволених позовних вимог) не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 13.11.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 13.11.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 16.11.2018.

Головуючий - суддя Ю.В. Дурасова

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова