Справа № 456/851/18 Головуючий у 1 інстанції: Янко Б.Я.

Провадження № 22-ц/811/32/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у складі судді Янка Б.Я. від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа - Стрийське відділення бурових робіт Бурове управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконними та скасування наказів, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 липня 2018 року позовну заяву задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.4 Наказу №670 «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданого 21.10.2016 року директором Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» В.П. Соколовським - у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробними об'єктами. Визнано незаконним та скасовано Наказ №18 «Про позбавлення премії», виданий 17.01.2018 року начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Саладяком В.В. - повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 409 гривень 60 копійок.

Дане рішення оскаржило АТ «Укргазвидобування», відповідач.

В своїй апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 повністю. Вважають рішення незаконним, постановленим з порушенням норм процесуального права, з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи. А саме, судом першої інстанції помилково застосовано норми ст.21,22, 33 Конституції України замість застосування до правовідносин, що склались між сторонами справи, норм ст. 139, ст. 142 КЗпП України. Зазначають, що судом не прийнято до уваги те, що оскаржуваний наказ жодним чином не обмежує право позивача на свободу пересування, а встановлює певні правила для працівників БУ «Укрбургаз», у зв'язку з їх трудовими відносинами. Вказують на те, що при прийомі на роботу ОСОБА_2 був ознайомлений під підпис з Посадовою інструкцією майстра бурового інженерно-технологічної служби, з Правилами внутрішнього трудового розпорядку і погодився на виконання передбаченими даними нормативними документами вимог. Також, зазначають, що невиконання вимог наказу ОСОБА_2 відбулось під час його вахтової зміни. Зазначають, що час прямування працівників на роботу транспортом роботодавця також входить до облікового періоду бурової бригади та за безпеку працівників у цей час несе відповідальність роботодавець. Вказують на те, що суд вирішив питання, що не входить до його компетенції та перебрав на себе функцію органу управління суб'єкта господарювання. Порядок та умови преміювання працівників ПАТ «Украгазвидобування» визначені Положенням про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців філій ДК «Укргазвидобування». Таким чином, лише орган управління чи уповноважена ним особа наділена виключно компетенцією щодо застосування (чи позбавлення) засобу заохочення працівника.

Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, ст. ст. 21, 22, 33, 41 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені у Конвенції та у Першому протоколі до неї, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Бартік проти Росії» («Bartik v. Russia» від 21.12.2006 року), «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009 року), «East/West Alliance Limited» проти України» («CASE OF EAST/WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE» від 23.01.2014 року) та по справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece від 27.05.2004 року), ст. ст. 316, 317, 319 та 321 ЦК України, ч.1 ст. 81, ч.1,2 ст. 263, ч.1 ст. 264 ЦПК України та задовольняючи позов, - виходив з того, що згідно наказу № 66-п від 07.04.2008 року позивача ОСОБА_2 прийнято на постійній основі на посаду майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», ким він працює до цього часу. Враховуючи специфіку роботи майстра бурового, значну віддаленість об'єктів бурових від контори Стрийського відділення бурових робіт, як і від місця свого проживання, позивачем ОСОБА_2, з урахуванням технічних характеристик, було придбано транспортний засіб марки Nissan X-Trail (державний номерний знак НОМЕР_1), яким він добирається до місця праці та, відповідно, з місця праці. Вказаний транспортний засіб належить позивачу ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВС номер 602933, виданого 02.12.2006 року РЕВ 6-го МРВ ДАІ при УМВС України у Львівській області. Наказом № 18 від 17.01.2018 року «Про позбавлення премії», виданого начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Саладяком В.В., позивача ОСОБА_2 позбавлено премії за грудень 2017 року повністю за невиконання розпоряджень керівництва, а саме пункту 1.4. Наказу директора Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» № 670 від 21.10.2016 року. Так, пунктом 1.4. Наказу № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданого директором Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Соколовським В.П., під дисциплінарну відповідальність безпосередніх керівників виробничих об'єктів заборонено розміщення власних транспортних засобів на території виробничих об'єктів: бурових, об'єктів капітального ремонту свердловин, площадок монтажу та демонтажу бурових установок, а також поряд з ними (біля виробничих площадок, у лісосмугах, на під'їзних дорогах, тощо). Термін виконання такого пункту Наказу - негайно та постійно. Підставою для позбавлення позивача ОСОБА_2 премії за грудень 2017 року послужило те, що він 11.12.2017 року залишив належний йому транспортний засіб марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 неподалік бурової № 35-Вижомлянська, а саме на території під майбутню свердловину № 36-Вижомлянська, в адміністративних межах Віжомлянської сільської ради Яворівського району Львівської області. Такими своїми діями позивач ОСОБА_2, як безпосередній керівник виробничого об'єкта - бурової № 35-Вижомлянська, нібито, не виконав п. 1.4. Наказу № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», з котрим його, нібито, було ознайомлено 02.11.2016 року. Поясненнями представника позивача в судовому засіданні встановлено, що із зазначеним вище Наказом позивача, як майстра бурового і керівника виробничого об'єкта - бурової № 35-Вижомлянська, ніхто не ознайомлював. 02.11.2016 року ОСОБА_2 лише було доведено до відома в усній формі про наявність такого Наказу, котрим заборонено розміщувати власні транспорті засоби безпосередньо на об'єкті бурової, що він і справно виконує. Після доведення до відома про заборону розміщення власних транспортних засобів на об'єкті, позивач ніколи не в'їжджав чи залишав належний йому на праві власності транспортний засіб на об'єктах, де працює, у тому числі і на території бурової № 35-Вижомлянська, а також на під'їзних дорогах до таких об'єктів. Суд з критикою поставився до пункту 1.4. Наказу № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», виданого директором Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Соколовським В.П., оскільки в такому не вказано на якій відстані заборонено залишати транспортні засоби від території виробничих об'єктів. При цьому, слід зазначити, що транспортний засіб позивач ОСОБА_2 розміщує поза об'єктом бурової, однак у зоні видимості (як правило, на окраїні лісу чи поля, однак не на під'їзних дорогах), не ближче, як 300 м. від об'єкта, тобто на території, що не підконтрольна працедавцю, а відноситься до земель комунальної власності, що було з'ясовано зі слів представника позивача в ході розгляду справи. Таким чином відповідач, прописуючи у Наказі № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду» у пункті 1.4. заборону працівникам розміщувати їх власні транспортні засоби поза межами виробничих об'єктів і, тим самим, втручаючись незаконно у позивача в тому числі право на володіння та розпорядження майном, а структурний підрозділ відповідача в особі Стрийського відділення бурових робіт, видаючи 17.01.2018 року Наказ № 18 про позбавлення ОСОБА_2, як працівника, що, прибувши до місця праці, залишив свій транспортний засіб поза межами виробничого об'єкта, премії, грубо порушив мої конституційні права на вільне пересування в обраний мною спосіб та на використання об'єкта власності на власний розсуд, котрі не можуть бути обмежені. При цьому, як вбачається із змісту самого наказу № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду», такий у цілому стосується і виданий з метою запобігання у Буровому Управлінні «Украбургаз» та його підрозділах «надзвичайних подій з автотранспортними засобами Стрийського цеху технологічного транспорту і спецтехніки», тобто службових і робочих транспортних засобів і аж ніяк положення зазначеного Наказу не можуть розповсюджуватися на власні транспортні засоби працівників, так як відповідальності за їх цілісність відповідач не несе та не може нести. На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позивачем надано суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог; в самому ж наказі № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду» відповідачем не вказано на якій конкретно відстані не можна залишати транспортні засоби біля виробничих об'єктів; відповідачем у свою чергу не подано суду жодних переконливих доказів для спростування позовних вимог, а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (що на час розгляду справи змінило назву на АТ «Укргазвидобування»), третя особа - Стрийське відділення бурових робіт Бурове управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», у якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 1.4 Наказу №670 «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодніх умовах осінньо-зимового періоду», виданого 21.10.2016 року директором Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування» В.П. Соколовським - у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об'єктами; визнати незаконним та скасувати наказ №18 «Про позбавлення премії», виданий 17.01.2018 року начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування» Саладяком В.В. повністю та стягнути з відповідача в його користь судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що згідно наказу № 66-п від 07.04.2008 року його прийнято на постійній основі на посаду майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», де він працює до цього часу. Враховуючи специфіку роботи майстра бурового, значну віддаленість об'єктів бурових від контори Стрийського відділення бурових робіт, як і від місця проживання, ним, з урахуванням технічних характеристик, було придбано транспортний засіб марки Nissan X-Trail (державний номерний знак НОМЕР_1), яким він добирається до місця праці та, відповідно, з місця праці. Вказаний транспортний засіб належить йому на праві власності. Наказом № 18 від 17.01.2018 року «Про позбавлення премії», виданого начальником Стрийського відділення бурових робіт Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Саладяком В.В., його позбавлено премії за грудень 2017 року повністю за невиконання розпоряджень керівництва, а саме пункту 1.4. Наказу директора Бурового Управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» № 670 від 21.10.2016 року. Вважає Наказ № 18 від 17.01.2018 року «Про позбавлення премії» повністю, а Наказ № 670 від 21.10.2016 року «Щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі у складних погодних умовах осінньо-зимового періоду» у певній частині незаконними, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 21.10.2016 року на Філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування», де з 2008 року на посаді майстра бурового інженерно-технологічної служби працює позивач, - було видано наказ №670 «Про запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі в складних погодних умовах осінньо-зимового періоду». Із пунктів, зокрема, 1.3 та 1.4 вказаного наказу вбачається таке: «Повторно провести серед працівників виховну і роз'яснювальну роботу щодо заборони використання власного автотранспорту для прямування на роботу чи з роботи, використовувати для цього тільки службовий автотранспорт, який подають автотранспортні підрозділи для перевезення працівників на виробничі об'єкти. Термін виконання: до 01.11.2016 року і постійно. Під дисциплінарну відповідальність безпосередніх керівників виробничих об'єктів, категорично заборонити розміщення вланих транспортних засобів на території виробничих об'єктів: бурових, об'єктів капітального ремонту свердловин, площадок монтажу та демонтажу бурових установок, а також поряд з ними (біля обвалувань виробничих площадок, в лісосмугах, на під'їзних дорогах, тощо. Термін виконання: негайно і постійно»(а.с. 11-13).

2.11.2016 року із вказаним наказом був ознайомлений позивач, що стверджується безпосередньо ним самим у позовній заяві, а саме, що такий був йому доведений до відома в усній формі.

Незважаючи на, зокрема, вказані вимоги наказу №670 від 21.10.2016 року; те, що необхідність виконання таких було доведено до відома позивача; а також відповідні норми: Положення про Стрийське відділення БР Філії БУ Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» (а.с. 26-30); Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників, інженерно-технічних працівників і службовців апарату управління зі службами БУ «Укрбургаз» (а.с. 31-36); Посадової інструкції майстра бурового інженерно-технологічної служби Стрийського відділення БР Філії БУ Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» (а.с. 42-46), які зобов'язують позивача дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, виконувати накази керівництва та дотримуватись правил техніки безпеки на виробництві, - позивач вказаного наказу не виконав та 11.12.2017 року на виробничих об'єктах Стрийського відділення БР Філії БУ Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування», а саме неподалік бурової №35-Вижомлянська (територія майбутньої свердловини №36-Вижомлянська), а саме (як вказує сам позивач) на віддалі 300 м від об'єкта знаходився його власний автомобіль - NISSAN X-TRAIL ВС 6160 АТ.

За вказаний випадок невиконання згаданого наказу №670 від 21.10.2016 року, а конкретно, згаданого п. 1.4 наказу позивача, у відповідності до Положення про преміювання керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців філій ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» за виконання основних показників виробничо-господарської діяльності (а.с. 49-51) у порядку визначеному законом, - наказом №18 від 17.01.2018 року позбавлено премії за грудень 2017 року повністю.

Доводи позивача та висновки суду про те, що оскаржуваний п. 1.4 наказу №670 від 21.10.2016 року «Про запобігання дорожньо-транспортним пригодам при роботі в складних погодних умовах осінньо-зимового періоду» у частині заборони розміщення власних транспортних засобів поряд з виробничими об'єктами суперечить правам позивача на свободу пересування та мирне володіння своїм майном колегія суддів вважає безпідставними із помилковим посиланням на практику Європейського суду з прав людини.

Так, винесення вказаного наказу, зокрема, і оспорюваного пункту в оспорюваній частині здійснено у відповідності до вимог закону та відповідно до компетенції керівництва відповідача чого позивачем не оспорювалось та не спростовано. Так, позивачем не наведеного жодного спеціального нормативно-правового акту, якому суперечить вказаний наказ та порушує певні правила, за якими здійснює свою діяльність відповідач чи виходить за межі його компетенції та призначення як спеціалізованого підприємства, що здійснює видобуток природних ресурсів.

Тобто такий наказ відповідає вимогам закону.

Крім цього винесення такого наказу має законну мету, оскільки покликаний забезпечити безпеку працівників відповідача, сприяти уникненню дорожньо-транспортних пригод та уникнути травматизму на виробництві та відповідно покращити ефективність праці на підприємстві, про що йдеться у самому наказі. Крім цього, такий наказ слід вважати жодним чином не порушує прав позивача на свободу пересування та вільне володіння його майном, хоч і обмежує таке, оскільки передбачає можливість використання позивачем при добиранні до робочого місця службового транспорту (неможливість використання якого позивачем не доведено), а також покликаний створити, зокрема, і безпечні умови праці на об'єктах відповідача та добирання до таких, що теж слід вважати виправданим обмеженням згаданих прав позивача.

Крім цього, слід вказати і про те, що винесення такого наказу є прерогативою відповідача та входить до переліку його дискреційних повноважень, що стосується питань ведення ним діяльності, забезпечення виробничого процесу, убезпечення життя та здоров'я працівників та за відсутності прямих порушень закону таким наказом та комплексу нормативно правових актів якими регламентується такий вид діяльності, - суд не вправі вирішувати питання про необхідність чи виправданість того чи іншого заходу передбаченого наказом, перебираючи на себе функції керівного органу відповідача як і подальшу відповідальність за хід виробничого процесу, безпеку працівників, тощо. Фактів порушень вимог закону або будь-яких спеціальних нормативно-правових актів позивачем не наведено, а судом відповідно не встановлено.

Крім цього, судом не враховано і того факту, що навіть при підставності такої вимоги позивачем пропущено передбачений законом тримісячний строк (ст. 233 КЗпП України) на оскарження такого наказу, який застосовується як підстава для відмови в задоволенні позову без заяви сторони відповідача у трудових спорах.

Що стосується наказу про позбавлення премії. То такий знову прийнятий в межах компетенції керівника відповідача та відповідно до Положення про преміювання, про яке йшлося, у якому чітко вказано про те, що: при невиконанні або неналежному виконанні службових обов'язків, допущенні недоліків у роботі керівники, професіонали, фахівці або технічні службовці філій компанії можуть бути позбавлені премії повністю або частково (п. 10). Позбавлення ж премій здійснюється за той розрахунковий період, у якому було здійснено або виявлено невиконання умов преміювання або упущення в роботі і оформляється наказом керівників філій, відділень (п. 12). Згоди профспілкового органу чи здійснення інших процедур при вирішенні такого питання згадане положення не передбачає і таке відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 15.05.2017 року №6-2790цс16, на яку посилався відповідач не слід вважати порушенням вимог ст. 97 КЗпП України, оскільки вказане позбавлення премії не слід вважати рішенням, що погіршує умови оплати праці встановлені законом.

Зважаючи на вказане слід вважати, що жодних Конституційних прав позивача, прав гарантованих іншими нормативно правовими актами, що стосуються трудових прав громадян, а також прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод відповідачем при винесенні оскаржуваних наказів порушено не було.

Тому доводи апеляційної скарги слід вважати підставними та саму скаргу слід задовольнити.

Оскаржуване ж рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі як безпідставному.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» - задовольнити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 6 липня 2018 року- скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укргазвидобування», третя особа - Стрийське відділення бурових робіт Бурове управління «Укрбургаз» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконними та скасування наказів- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 6.12.2018 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра