ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"06" грудня 2018 р.                                                                        справа № 0940/2187/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі  Арабчук В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірною та скасування постанови ВП №19279037 від 19.12.2017, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 16.11.2018 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання неправомірною та скасування постанови ВП №19279037 від 19.12.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 100463,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017, оскільки оскаржувану постанову прийнято після набрання даним Законом чинності. Позивач вважає, що згідно даного Закону після повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору на суму стягнутих коштів і лише після цього відкриває виконавче провадження. При цьому, відмічено, що незаконним є те, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 19.12.2017, до прийняття постанови про повернення виконавчого документу, яка була прийнята 20.12.2017. Крім цього, зазначено, що за нормами Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 15.12.2017 виконавець не може стягувати виконавчий збір за відсутності факту стягнення хоча б якоїсь частини суми боргу за виконавчим документом. В рамках виконавчого провадження здійснювався опис та накладався арешт на рухоме майно (меблі, побутова техніка). На аукціоні по реалізації арештованого рухомого майна 10.06.2013 було реалізовано меблеву стінку за 370 грн. та м’яку частину за 550 грн. Позивач стверджує, що куди були спрямовані вказані кошти не відомо, так як згідно інформації про виконавче провадження - борг не сплачено, стягувач не отримував коштів від реалізованого майна. При цьому, зазначено, що виконавчий збір в розмірі 10% повинен обчислюватись від суми вказаних коштів, а не від загальної суми, яка підлягала примусовому стягненню.

21.11.2018 ухвалою суду дану позовну заяву  залишено без руху (а.с.53-54). На виконання ухвали суду представником позивача усунено недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк.

Ухвалою суду від 27.11.2018 поновлено позивачу пропущений процесуальний строк звернення до суду та відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними  статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві (запереченні) на позовну заяву, який суду подав 06.12.2018 в судовому засіданні. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства. Водночас у відзиві відмітив, що повноваження та спосіб виконання повноважень посадової особи органу державної виконавчої служби встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» в редакції на момент прийняття рішення органом державної виконавчої служби. В задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 287 КАС України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши справу відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, з’ясувавши обставини справи, встановив наступне.

14.05.2010 старшим державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП №19279037 з примусового виконання виконавчого листа №2-4461/2009, виданого Івано-Франківським міським судом 29.12.2009 про стягнення з ОСОБА_3, та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2» заборгованості в розмірі 1004633,11 грн. (а.с.16, 17, 31).

Постановою від 14.05.2010 старшим державним виконавцем Семенів М.П. накладено арешт та все майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми стягнення: 1004633,11 грн. Відповідно до протоколів №№0913048/1, 0913048/2 на аукціоні по реалізації арештованого рухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3, 10.06.2013 було реалізовано меблеву стінку за 370 грн. та м’яку частину за 550 грн. (а.с.18-22).

У вказаному виконавчому провадженні ВП №19279037 старшим державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Івано-Франківській області ОСОБА_7 19.12.2017 прийнято оскаржувану постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 100463,00 грн. (а.с.12).

Також, 19.12.2017 старшим державним виконавцем Трощак К.М. у виконавчому провадженні ВП №19279037 прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 200,00 грн. (а.с.23, 24).

20.12.2017 постановою старшого державного виконавця Трощак К.М. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі заяви стягувача №114-40/20-243 від 14.12.2017 (а.с.25, 26, 30-36).

21.12.2017 постановою старшого державного виконавця Трощак К.М. відкрито виконавче провадження №55424508 з примусового виконання оскаржуваної постанови Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Івано-Франківській області №19279037 від 19.12.2017 про стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави виконавчого збору в розмірі 100463,00 грн. (а.с.27). Крім цього, постановою старшого державного виконавця від 21.12.2017 відкрито виконавче провадження №55424451 з примусового виконання постанови №19279037 від 19.12.2017 про стягнення з ОСОБА_3 в дохід держави виконавчого збору в розмірі 200,00 грн. (а.с.28).

21.12.2017 старшим державним виконавцем Трощак К.М. прийнято постанову ВП №55424451 про об’єднання виконавчих проваджень №№55424451, 55424508 у зведене виконавче провадження №55434480 (а.с.29, 37-39).

Постанову ВП №19279037 від 19.12.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 100463,00 грн. позивач просить визнати неправомірною та скасувати, оскільки вважає що дана постанова прийнята з порушенням приписів чинного на той час законодавства.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час відкриття виконавчого провадження) №606-ХІV державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього, серед іншого, виконавчого збору.

Відповідно до частини п’ятої статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час відкриття виконавчого провадження) №606-ХІV якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Частиною першою статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на час відкриття виконавчого провадження) №606-ХІV визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення.

Разом з цим, слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Отже, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404, згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №19279037 від 14.05.2010 державний виконавець вказав про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначив, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягнення боржника виконавчого збору (а.с.17). Вказана постанова є чинною та не скасованою.

Відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VІІІ, рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

З аналізу наведеного можні дійти висновку, що виконавча дія, як правова категорія, є складовою частиною та елементом виконавчого провадження та співвідноситься з останнім, як загальне (виконавче провадження) з частковим (виконавча дія).

Суд зазначає, що незважаючи, що спірне виконавче провадження було розпочате під час дії Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV, при винесенні спірної постанови про стягнення виконавчого збору, що є вчиненням конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження, належить керуватись вимогами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ.

Враховуючи наведене, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 набрав чинності 05.10.2016, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 19.12.2017 у виконавчому провадженні ВП №19279037, що відкрите за постановою від 14.05.2010, регулюється положеннями цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно матеріалів справи, 20.12.2017 виконавчий документ у ВП №19279037 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.25).

19.12.2017 у вказаному ВП №19279037 прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 100463,00 грн. (а.с.12).

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016  (в редакції закону, що діяла станом на 19.12.2017) визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу наведеного можна дійти висновку, що виконавчий збір стягується за умови примусового фактичного виконання судового рішення (повністю або частково) та розраховується виходячи з відповідного об'єму (розміру) суми, що фактично була стягнена, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 910/1587/13.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено, постановою від 14.05.2010 старшим державним виконавцем Семенів М.П. накладено арешт та все майно, що належить ОСОБА_3 в межах суми стягнення: 1004633,11 грн. Відповідно до протоколів №№0913048/1, 0913048/2 на аукціоні по реалізації арештованого рухомого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3, 10.06.2013 було реалізовано меблеву стінку за 370 грн. та м’яку частину за 550 грн., усього на 920 грн. (а.с.18-22).

Таким чином, примусове виконання виконавчого листа №2-4461/2009, виданого Івано-Франківським міським судом 29.12.2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_2» заборгованості в розмірі 1004633,11 грн. у виконавчому провадженні ВП №19279037 примусово виконано в частині суми в розмірі 920 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене виконавчий збір у виконавчому провадженні ВП №19279037 на час виникнення спірних правовідносин підлягав стягненню у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми 920 грн., що становило 92 гривні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно прийняв оскаржувану постанову від 19.12.2017 в частині визначення суми виконавчого збору в розмірі 100371 (100463-92) гривні.

За таких обставин, адміністративний позов ОСОБА_3 про визнання неправомірною та скасування постанови ВП №19279037 від 19.12.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 100463 грн. слід задовольнити частково та визнати протиправною та скасувати постанову ВП №19279037 від 19.12.2017 про стягнення виконавчого збору в розмірі 100371 грн. В частині стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 92 гривні оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 995,43 гривні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ВП №19279037 від 19.12.2017 в частині  стягнення з ОСОБА_3  виконавчого збору в розмірі 100371 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код 350211710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Кропивницького, 1/1, м. Івано-Франківськ, 76000) сплачений судовий збір в розмірі 995,43 (дев'ятсот дев'яносто п'ять)  грн. 43 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, немає права на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        Суддя                                                                                                Григорук О.Б.