Справа № 589/86/24

Провадження № 1-кс/589/63/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2024 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка Сумської області клопотання слідчого СВ Шосткинського РУП Головного управління Національної поліції в Сумській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шосткинської окружної прокуратури Сумської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024200490000025 від 06.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка, Шосткинського району, Сумської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

16.10.2023 року Шосткинським міськрайонним судом Сумської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільнений умовно-достроково на підставі ст.75 КК України від відбування покарання із встановленням іспитового строку на 1 рік,

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

До Шосткинського міськрайонного суду надійшли клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .

Клопотання мотивується тим, що в провадженні Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, знаходиться кримінальне провадження №12024200490000025 від 06.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюють ОСОБА_4 який може під час проведення досудового розслідування переховуватись від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Крім того, останній може продовжити займатися злочинною діяльністю, впливати будь-яким чином на свідків. Вказане свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_4 та захист ОСОБА_5 заперечують проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просять обрати більш м`який.

Суд ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши пояснення учасників судового розгляду приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти росії»).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, - прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України. Виходячи з вищенаведених норм закону, насамперед, слідчий суддя, вирішуючи питання про законність тримання особи під вартою, має вирішити питання, чи існують підстави для "розумної підозри" щодо причетності підозрюваного до вчинення злочину.

Так судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) в провадженні Шосткинського РУП ГУ Національної поліції в Сумській області, знаходяться кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024200490000025 від 06.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

06.01.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Згідно підозри в нічний час 04.01.2024 року, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_4 за згодою знайомого ОСОБА_7 залишився ночувати у нього вдома за адресою: АДРЕСА_3 та лежачи в одному ліжку, ОСОБА_7 став чіплятись до ОСОБА_4 , якого обурила поведінка потерпілого. Після цього, ОСОБА_4 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з останнім, умисно завдав ліктем лівої руки один удар в область голови ОСОБА_7 , в результаті чого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_7 причиною смерті є набряк головного мозку, травматичний субдуральний крововилив , закрита тупа травма голови.

Підозра ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколами огляду місць події, а саме кв. АДРЕСА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 протоколом допиту свідка ОСОБА_10 протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного, та іншими матеріалами кримінального провадження в їх повній сукупності.

Таким чином, зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюють у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 Конвенції « Про захист прав людини в основоположних свобод» нікого не може бути позбавлено свободи крім випадків і процедури встановленої законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі строком понад 5 років.

Згідно ст. 178 КПК України обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу є:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України довів наявність ризиків, передбачених у п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

п.1 ч. І ст.177 КПК України, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України, покарання за вчинення якого, передбачене у виді позбавлення волі строком до 10 років.

Вказаний ризик повністю узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що була неодноразово викладена, зокрема, у справі «Томазі проти Франції», 27 серпня 1992 року. «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia). 7064/05. 1 червня 2006 року. «Лабіта проти Італії» (Labita v Italy). 26772/95. 6 квітня 2000 року, де Суд зазначив, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування у сукупності із іншими даними, які можуть її підтвердити або спростувати, і може бути обґрунтованою на початку розслідування.

Разом з цим слідчий суддя наголошує на тому, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання. Вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою.

Щодо ризику п. З, п. 4 ч.І ст.177 КПК: може незаконно впливати на потерпілого та свідків (які являються його сусідами) у даному кримінальному провадженні, в тому числі спонукати їх до зміни показань, з метою уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин та передбачене за його вчинення покарання, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: відмовою у прибутті за викликом, умисній протидії у проведенні слідчих дій в повному обсязі та своєчасністю їх проведення, то прокурором не доведено, що в даному випадку єдиною ефективною мірою запобіжного заходу є тримання останнього під вартою.

Будь яких документів та доказів наміру останнього впливати на потерпілого та інших учасників судового засідання прокурором не надано.

Обвинувачений в свою чергу дав пояснення де винним себе визнав в повному обсязі, прийняв участь у слідчому експерименті де показав обставини скоєння злочину.

Зважаючи на зазначене, в судовому засіданні не знайшло свого обґрунтування посилання прокурора, що останній буде перешкоджати слідству впливати на потерпілого та свідків, отже в даний час ризики передбачені п. п.1, З ч. 1 ст.177 КПК України не доведені.

Щодо ризику п. 5 ч. І ст.177 КПК, то має місце ризик вчинення кримінального правопорушення , разом з цим, в даному випадку , цьому можна запобігти обранням запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Згідно вимог законодавства одного лише зазначення в клопотанні про застосування запобіжного заходу про те, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, без достатнього обґрунтування є недостатнім.

Згідно положень ст.ст. 177, 178 п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод необхідно з`ясувати чи тримання особи під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би її належну процесуальну поведінку та виконання нею процесуальних обов`язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.

Таким чином виняткового випадку щодо необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин справи та даних, щодо особи в їх сукупності не вбачаю.

З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки. Будь-яких доказів, які б свідчили про якусь негативну поведінку підозрюваного, відсутність міцності соціальних зв`язків, прокурор не надав.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором не було приведено серйозних аргументів на підтримку інтересу, який би, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважав би правило про забезпечення права на свободу, закріпленого в ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином на думку слідчого судді, прокурором не доведено, що більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти заявленим ризикам, а отже прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Вважаючи наявними певні ризики, а також не доведеними прокурором обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, та виконуючи вимоги ч. 4 ст. 194 КПК України, на думку слідчого судді обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного на цій стадії досудового слідства є необхідним, але належним та достатнім буде застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Отже в задоволенні клопотання прокурора в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання слід відмовити.

Разом з цим, суд вважає можливим обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так як існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років.

Тяжкість скоєного злочину підозрюваним, та розмір передбаченого покарання, за зазначений злочин потребує певного контролю за процесуальною поведінкою останнього.

В зв`язку з цим суд вбачає необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його мешкання, що в даному випадку є належним контролем його процесуальної поведінки.

Керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 181-184, 194 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Відмовити прокурору в задоволенні клопотання в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 діб.

2. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

заборонити залишати місце постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 в період з 18:00 год. до 07:00 год. наступної доби, крім часу перебування в укритті під час дії повітряної тривоги та необхідності перебування в медичному закладі;

утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у цьому ж кримінальному провадженні, крім спілкування під час проведення слідчих та судових дій;

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

У разі невиконання зобов`язань, до ОСОБА_4 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Строк дії ухвали та покладених обов`язків до 08.03.2024 включно.

Виконання ухвали доручити органам Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 11.01.2024 року.

Слідчий суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1