ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/712/15-г

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, О.Ю. Аленіна,

при секретарі судового засідання О.В. Клименко

за участю представників сторін:

від прокуратури - В.М. Тунік,

від позивача - О.П. Котелевська,

від відповідача 1 - А.С. Степанишина,

від відповідача 2 - Н.М. Майорова,

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 (суддя Волков Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складено 12.09.2018)

у справі №916/712/15-г

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради

до відповідачів:

1) Одеської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Ленд-Строй";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації

про визнання частково незаконним рішення, визнання недійсним договору та витребування майна з незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015р. Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради з позовною заявою до Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ)„Ленд-Строй" про:

- визнання незаконним рішення Одеської міської ради № 2487-V від 05.04.2008 р. „Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради" в частині внесення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації у 2008 році, приміщень першого поверху, площею 134,5 кв.м по вул. Успенській, 97, в м. Одесі;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу № 185 нежилих приміщень першого поверху № 501, загальною площею 134,5 кв.м, розташованих по вул. Успенській (вул. Чичеріна), 97, в м. Одесі, укладеного 27.11.2008 р. між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ „Ленд-Строй";

- витребування з незаконного володіння ТОВ „Ленд-Строй" нежилих приміщень першого поверху № 501, загальною площею 134,5 кв.м, розташованих по вул. Успенській (вул. Чичеріна), 97, в м. Одесі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2017 до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні приміщення, які є об'єктами культурної спадщини, вибули із володіння Одеської обласної ради не з її волі, були відчужені Одеською міською радою, яка не мала права (повноважень) розпоряджатися цим майном у порушення інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2017 у задоволенні позовних вимог заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди дійшли висновку про порушення права власності територіальних громад області на спірні нежитлові приміщення, проте відмовили у задоволенні позову за спливом строку позовної давності. При цьому, суди виходили із того, що правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно підтверджується рішенням Одеської обласної ради народних депутатів № 449-ХХІ від 12.05.1993, рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 № 154-ХХІV, рішенням Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V та обставинами, установленими у справі № 22/401-06-11665А (ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007).

Постановою Верховного Суду від 17.04.2018 касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області було задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що суди достеменно не дослідили істотних обставин справи щодо змісту речових прав позивача на спірне майно та обставин послідовного набуття і оформлення такого права; не з'ясували і не встановили цивільно-правових підстав набуття як позивачем, так і відповідачем права власності на нежитлові приміщення, які є предметом спору у цій справі.

Зокрема, посилаючись на рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 № 154-ХХІV на підтвердження підстав набуття у позивача прав на спірне майно, суди залишили поза увагою доводи Одеської міської ради про те, що рішенням Одеської обласної ради від 04.05.2005 № 640-ІV було задоволено протест прокуратури Одеської області та скасовано рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 № 154-ХХІV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", згідно з яким будинок Дородного, 1825-1850/ вул. Успенська, 97 у м. Одесі, було включено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Одеської області. Крім того, рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 № 73-V було прийнято вже після оформлення свідоцтва від 18.02.2004 № 030242 про право власності на спірні нежитлові приміщення першого поверху, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.10.2003 № 590, яке недійсним у встановленому порядку визнано не було.

Крім того, Верховний суд зазначив, що господарські суди, формально пославшись на судові рішення у справі № 22/401-06-11665А та преюдиціальність обставин, установлених у них, не звернули уваги на те, що преюдиціальне значення процесуальним законом (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017) надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Також у постанові Верховного суду зазначено, що господарськими судами при вирішенні спору не досліджено обставин утримання будівлі, в якій розташовано спірне майно (ким, за чий рахунок); вчинення/невчинення позивачем юридично значимих дій щодо виконання рішення Одеської обласної ради від 12.05.1993 №449-XXI шляхом оформлення за позивачем права власності на будівлю по вул. Успенській, 97 у м. Одесі, як пам'ятку історії і культури, у тому числі й станом на час прийняття оспорюваного рішення Одеської міської ради.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 року заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної ради в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі у зв'язку з тим, що є недоведеним позивачем факт набуття права власності територіальною громадою області в особі Одеської обласної ради на спірне майно, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача у спірних правовідносинах. Суд установив, що станом на час відчуження спірних приміщень у процесі приватизації на користь ТОВ "Лентд - Строй" право власності Одеської міської ради підтверджувалося чинними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.10.2003 № 590 та виданим на його підставі свідоцтвом про право власності від 18.02.2004; доказів зворотного, як і того, що на час прийняття зазначеного рішення і видачі свідоцтва існували правовстановлюючі документи, які б свідчили, що власником спірного майна є територіальні громади області в особі Одеської обласної ради, позивачем надано не було.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Одеської області від 06.09.18р., заступник прокурора Одеської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що спірне майно належить до спільної власності територіальних громад Одеської області, Одеська міська рада не має повноважень щодо розпорядження об'єктами спільної власності територіальних громад області і відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», вирішення питання управління об'єктами належить до компетенції Одеської обласної ради, а остання не приймала рішення про передачу спірного нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

При цьому, на думку скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення №590 від 16.10.2003р. та видачі на його підставі свідоцтва про право власності №030242 від 18.02.2004р. рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003р. № 154 - ХХІV залишалось чинним.

Водночас прокурор зазначає, що приналежність пам'яток історії і культури до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради підтверджується судовими рішеннями в інших справах, зокрема у справі № 22/54-08-1109 та у справі № 15/290-06-7734А.

Також апелянт зазначає, що надане Одеською міською радою до суду рішення виконкому Одеської міської ради № 2 від 11.01.1992 та №104 від 06.04.1992 з додатками, не мають братись судом до уваги відповідно до положень ч. 9 ст. 80 ГПК України, тому що ці документи не були надіслані прокуратурі.

Крім того, скаржник вважає, що державна реєстрація не є способом набуття права власності на оспорюванні об'єкти, а тому відсутність державної реєстрації за Одеською обласною радою прав власності на об'єкти культурної спадщини не впливає на її правовий статус, не надає іншим суб'єктам, в тому числі Одеській міській раді, прав щодо володіння, користування чи розпорядження ними та не наділяє їх законним інтересами стосовно такого майна.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Ленд-Строй" спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Одеська міська рада надала пояснення, в яких підтримала доводи, викладені у відзиві ТОВ „Ленд-Строй", та заперечує проти задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Одеської області.

Третя особа не використала свого права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступного висновку.

Відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" 05.11.1991 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311), якою затвердив перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 Одеською обласною радою народних депутатів прийнято рішення від 25.11.1991 № 266-ХХІ (далі - рішення від 25.11.1991 № 266-ХХІ) "Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області", яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність області, міст обласного підпорядкування та районів області згідно з додатками 1-3.

За змістом додатку № 1 до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-ХХІ у переліку державного майна, що передається у власність обласної ради народних депутатів у галузі культури визначено чіткий перелік об'єктів культури, переданих у власність обласної ради народних депутатів, до якого спірне майно не включено.

Відповідно до додатку № 2 до рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-XXI у переліку державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування (м. Одеса) у галузі культури зазначено об'єкти культури, серед яких спірного майна немає. Разом із тим, до цього ж додатку у галузі житлово-комунального господарства включено житловий та нежитловий фонд місцевих рад народних депутатів.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-XXI рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 11.01.1992 № 2 "Про порядок оформлення та передачі державного майна в комунальну власність міста" прийнято у комунальну власність міста державне майно згідно з додатком 1.

У додатку 1 до цього рішення визначено перелік об'єктів, які приймаються до передачі у комунальну власність міста, серед яких: у пункті 1 розділу І зазначено державний житловий та нежитловий фонд із матеріально-технічною базою та ремонтними організаціями, які пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цих фондів; у пункті 35 розділу IV зазначено пам'ятки архітектури, історії та культури на території міста без окремого наведення адрес.

На виконання рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 266-XXI обласне управління житлово-комунального господарства передало, а міське управління житлово-комунального господарства за дорученням міськвиконкому без права зміни форми власності прийняло державне майно загальною залишковою балансовою вартістю 1 187 890 тис. руб. та іншими фінансово-господарськими показниками згідно з додатком, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.02.1992; сторони підтвердили відсутність претензій одна до одної із передачі-прийняття державного майна, що фактично завершило процедуру розмежування.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-XXI "Про заходи для охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області", серед іншого: до прийняття Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України законодавчих та нормативних актів, які розмежовують право власності на нерухомі пам'ятки історії та культури, прийнято в комунальну власність Одеської обласної ради нерухомі пам'ятки історії та культури в Одеській області, які є державною власністю; заявлено прохання до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України прийняти відповідні нормативні акти, які забезпечують закріплення права власності на об'єкти національної культурної спадщини за суб'єктами власності, а також акти, які забезпечують створення відповідних державних органів охорони національної культурної спадщини, передбачені Міжнародною конвенцією про охорону культурної та природної спадщини; рекомендовано Одеській обласній державній адміністрації, міським, селищним та сільським радам народних депутатів за участі спеціально уповноважених органів охорони пам'яток сформувати єдину систему державних органів охорони об'єктів національної культурної спадщини, розробити узгоджену концепцію охорони історичної спадщини в Одеській області, а також підготувати обласній раді народних депутатів пропозиції зі створення ринкових механізмів охорони, відновлення та використання культурної спадщини; доручено секретаріату обласної ради народних депутатів разом з Одеською обласною державною адміністрацією та міськрайвиконкомами до 01.09.1993 здійснити комплексну інвентаризацію нерухомих пам'яток історії та культури в Одеській області з метою визначення суб'єктів власності на ці об'єкти та оформлення відповідних документів, що закріплюють їх права та обов'язки із забезпечення схоронності пам'яток, податкові та адміністративні пільги, а також підготовки пропозицій з передачі нерухомих пам'яток історії та культури у комунальну власність ради народних депутатів базового рівня.

Втім, жодних дій щодо пам'яток історії та культури, у тому числі й тих, що визначені рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 № 449-XXI, державними органами з моменту прийняття цього рішення і до 2003 року здійснено не було; право власності на такі пам'ятки не оформлено.

Одеською обласною радою 24.04.2003 було прийнято рішення № 154-ХХІV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", у розділі 11 додатку до якого наведено перелік пам'яток культурної спадщини, що належать до спільної власності територіальних громад області.

У пункті 11.1.398 цього переліку зазначено будинок Дородного, 1825- 1850/ вул. Успенська, 97.

04.05.2005 рішенням Одеської обласної ради № 640-ІV задоволено протест прокуратури Одеської області та скасовано рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 № 154-XXIV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».

Лише 22.09.2006 рішенням Одеської обласної ради № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада станом на 01.09.2006. При цьому перелік пам'яток культурної спадщини залишено у редакції розділу 11 додатку до рішення обласної ради № 154-ХХІV від 24.04.2003. У цьому переліку значиться колишній будинок Дородного, споруджений у 1825-1850-х роках, розташований по вул. Успенській (вул. Чичеріна), 97, у м. Одесі.

На підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.10.2003 № 590 територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було видано свідоцтво від 18.02.2004 № 030242 про право власності на нежилі приміщення першого поверху № 501, загальною площею 134,5 кв.м, розташовані по вул. Успенській, 97, у м. Одеса.

Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2008 № 2487-V затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2008 році. До цього переліку для викупу орендарем за грошові кошти за № 68 включено приміщення першого поверху площею 134,5 кв.м, розташовані у м. Одесі по вул. Успенській, 97.

У подальшому на підставі зазначеного рішення Одеської міської ради 27.11.2008 між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради - продавцем та ТОВ "Ленд-Строй" - покупцем укладено договір купівлі-продажу № 185, згідно з яким відчужено нежитлові приміщення № 501 загальною площею 134,5 кв.м, розташовані по вул. Успенській (вул. Чичеріна), 97, у м. Одесі.

29.10.2010 проведено державну реєстрацію права власності на зазначене майно за ТОВ "Ленд-Строй" (витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2017 № 94420348).

Статтею 35 Закону України "Про власність", який діяв на час розмежування майна між загальнодержавною власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць, було передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

За змістом частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до абзацу 2 частини 6 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Інших підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу об'єкта приватизації приватизаційне законодавство не передбачає.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що на момент прийняття Одеською обласною радою рішення від 22.09.2006 № 73-V право власності на спірне майно за територіальною громадою області в особі Одеської обласної ради зареєстровано не було, а правомірність набуття Одеською міською радою (продавцем) права власності на спірні приміщення випливає із того, що станом на час їх відчуження на користь ТОВ "Ленд-Строй" право власності Одеської міської ради підтверджувалося чинними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №590 від 16.10.2003р. і виданим на його підставі свідоцтвом про право власності від 18.02.2004 № 030242, які наразі також є чинними; доказів зворотного позивачем надано не було.

Разом з тим, судом першої інстанцій також достеменно встановлено та скаржником не спростовано того, що рішенням Одеської обласної ради від 04.05.2005 №640-ІУ задоволено протест прокуратури Одеської області та скасовано рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 №154-XXIV "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", згідно з яким спірне майно було включено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад Одеської області.

При цьому судова колегія вважає недоцільними посилання прокурора на те, що на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення №590 від 16.10.2003р. та видачі на його підставі свідоцтва про право власності №030242 від 18.02.2004р. рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003р. № 154 - ХХІV залишалось чинним, оскільки як вже зазначалось, рішення Одеської міської ради №590 від 16.10.2003р. було прийнято на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.191р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю», рішення від 25.11.1991 р. № 266-ХХI « Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування та районів області», рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.01.1992 №2 «Про порядок оформлення та передачі державного майна в комунальну власність міста», які є чинними на сьогоднішній день та не скасовані в судовому порядку.

Крім того, судом першої інстанції встановлено недоведеність утримання Одеською обласною радою спірного майна, оскільки належних доказів утримання будівлі, в якій розміщено спірне майно, як в якості пам'ятки культурної спадщини Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, так і в якості нерухомого майна, позивачем, прокурором та третьою особою до суду не надано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники прокуратури та Одеської обласної ради підтвердили, що крім прийняття вищевказаних рішень Одеська обласна рада жодних дій не вчинила стосовно оформлення права власності та утримання спірної будівлі.

Отже, місцевим судом правомірно не задоволено позовні вимоги прокурора внаслідок недоведеності порушення прав позивача оскаржуваним рішенням Одеської міської ради та договором купівлі-продажу № 185, укладеним 27.11.2008 між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ „Ленд-Строй", а відтак існування вказаного договору та відмова у визнанні його недійсним виключають можливість задоволення вимог про витребування спірного майна з незаконного володіння ТОВ „Ленд-Строй" внаслідок відсутності доказів незаконності такого володіння.

Судова колегія відхиляє викладені в апеляційній скарзі посилання прокурора на судові рішення в інших справах та преюдиціальність обставин, установлених у них, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом (стаття 35 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017) надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки її не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017). У свою чергу, відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Доводи скаржника про те, що відсутність державної реєстрації за Одеською обласною радою прав власності на об'єкти культурної спадщини не надає Одеській міській раді, прав щодо володіння, користування чи розпорядження ними, судова колегія відхиляє з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Матеріали справи містять клопотання Одеської міської ради, яке зареєстровано канцелярією Господарського суду Одеської області 09.07.2018р., про залучення до матеріалів справи копії рішень виконкому Одеської міської ради від 11.02.1992р. №2 та від 06.04.1992р. №104 з додатками на 92 аркушах, а також фіскальні чеки про надсилання 5.07.2018р. цих документів всім сторонам у справі, в тому числі і Заступнику прокурора Одеської області (т.3, а. с. 131-133).

Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 03.10.2017р. не передбачає обов'язку надсилати докази учасникам справи з описом вкладення. Крім того, вказані рішення виконкому є публічно доступними. Інші учасники справи не заперечували, що отримали вищезазначені документи.

За таких обставин посилання прокурора про неправомірність прийняття судом першої інстанції цих документів в якості доказів відхиляється.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2018 року у справі №916/712/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2018 року.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін