Номер провадження: 11-кп/813/886/24

Справа № 521/2997/22

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021163470001034 від 19.11.2021 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст. 357, ч.3 ст. 187 КК України,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу. Задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.

Продовжено відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, тобто до 19.02.2024 року, включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги адвокат обґрунтовує тим, що:

- заявлені стороною обвинувачення ризики є необґрунтованими та недоведеними;

- обвинувачений не судим, проживає разом із сім`єю (дружиною та двома малолітніми дітьми, які перебувають на його утриманні), має позитивні характеристики та декілька постійних місць роботи;

- конфлікт обвинуваченого з потерпілими було повністю вичерпано, оскільки ОСОБА_9 було відшкодовано потерпілим завдану шкоду, та останні не мають претензій до обвинуваченого та не заперечували проти змін обраного йому запобіжного заходу;

- суд взагалі не надав уваги доводам клопотання сторони захисту, а фактично розглянув лише клопотання прокурора.

На підставі наведеного захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а клопотання захисника - задовольнити.

Змінити запобіжний захід ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби із забороною залишати жило за адресою: АДРЕСА_1 .

До початку судового засідання апеляційного суду від адвоката ОСОБА_6 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без обвинуваченого та його захисника.

Прокурор ОСОБА_10 також до початку судового засідання направив до суду клопотання в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та в якому просив її розгляд проводити без прокурора.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.

Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновків, що судом першої інстанції в повній мірі було дотримано вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Як передбачено ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, судом першої інстанції враховано обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого переховуватися від суду, вплив на потерпілого та свідків, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що з урахуванням ступеню тяжкості інкримінованого йому злочину, який у відповідності до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, віку та стану здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають йому утримуватись під вартою, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, не має на утриманні дітей та інших осіб, які не можуть бути залишені без його піклування. Враховуючи викладене, наявний ризик його ухилення від органу досудового розслідування та від суду, що передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також, ОСОБА_8 матиме можливість незаконно впливати на потерпілих, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки обвинувачується у вчиненні злочину поєднаному із застосуванням насильства, при цьому обвинувачений обізнаний про те, хто саме є потерпілими, йому відомо про їх зовнішність та місце проживання, крім того йому добре відомий інший обвинувачений ОСОБА_11 , в сукупності все вказує на те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, перебуваючи на волі, останній матиме можливість незаконно впливати на даних осіб та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_8 є особою раніше судимою, що вказуює на відношення останнього до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини. Враховуючи викладене, встановлено наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити нове аналогічне кримінальне правопорушення, перебуваючи в суспільстві, тобто існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у майбутньому, та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Доказів того, що всі обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_9 та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінилися, ні обвинуваченим ні захистом не надано.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відносно обвинуваченого ОСОБА_9 є обґрунтованою та такою, що відповідає нормам закону.

Посилання апелянта на недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які, на думку захисника обвинуваченого, є лише припущеннями прокурора, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив належне обґрунтування судом наявності зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

На думку апеляційного суду, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його вік та станом здоров`я та те, що заявлені органом досудового розслідування ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу не зменшились, виправданим є подальше тримання обвиненого під вартою, як обумовлене суспільною необхідністю, пропорційне та обґрунтоване щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.

Апеляційний суд приймає до уваги те, що ОСОБА_9 було відшкодовано потерпілим завдану шкоду, та останні не мають претензій до обвинуваченого та не заперечували проти змін обраного йому запобіжного заходу, втім зауважує, що такі твердження не спростовують факту вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_8 , а також встановлених ризиків.

Окрім того, відповідно до ч.14 ст. 352, ч.2 ст. 353 КПК України свідок/потрепілий може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався.

А отже надання потерпілими вищенаведених пояснень не є обставиною, що невілює ризик можливого впливу на них обвинуваченим, з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже перебування ж у статусі обвинуваченого та тяжкість можливого покарання може викликати у ОСОБА_9 активні дії щодо впливу, зокрема, на потерпілих, з метою спотворення їх показань в суді задля уникнення кримінальної відповідальності.

Соціальні зв`язки обвинуваченого апеляційний суд безумовно враховує, але наявність місця проживання, роботи та позитивні за ними характеристики не є таким беззаперечно стримуючим факторами, які би спростували існування ризиків можливого вчинення обвинуваченим спроб ухилення від органів досудового слідства та суду, здійснення тиску на інших учасників судового провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Посилання захисника на перебування на утриманні у ОСОБА_9 дружини та дітей належними доказами стороною захисту підтверджені не були, сам по собі факт шлюбу, не підтверджує утримання одним з подружжя ним другого, як і сам по собі факт наявності у особи у дітей не свідчить про прийняття участі у їх вихованні та утриманні.

Тож, наведені доводи захисника апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки, на переконання апеляційного суду, такі обставини не свідчать про неможливість вчинення обвинуваченим спроб переховування від суду та органів досудового розслідування, як і вчинення спроб незаконного впливу на інших учасників провадження у майбутньому.

Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_9 , у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу, апеляційному суду надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не здатність забезпечити належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.12.2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021163470001034 від 19.11.2021 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 3 ст. 357, ч.3 ст. 187 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4