ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2007 р. |
№ 2-178/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого |
Подоляк О.А. |
суддів : |
Мележик Н.І., Самусенко С.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
ОСОБА_1. |
на ухвалу |
від 26.05.2005 р. апеляційного суду міста Севастополя |
у справі |
№ 2-178/05 |
за позовом |
ОСОБА_1. |
до |
ЗАТ “Планета-Друк”; ЗАТ “Планета-Буд” |
треті особи |
Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя; ДКП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя”; |
про |
визнання установчого договору недійсним, скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно |
зустрічний позов про |
визнання права власності на майно |
за участю представників: |
|
від позивача |
- не з'явились |
від відповідача-1 |
- Веремчук М.А. |
від відповідача-2 |
- не з'явились |
від третіх осіб |
- не з'явились |
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ “Планета-Друк” та ЗАТ “Планета-Буд”, третя особа Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя, про визнання недійсним установчого договору про створення ЗАТ “Планета-Друк”, укладеного 12.04.2002 р. між нею та ЗАТ “Планета-Буд”, а також про скасування державної реєстрації ЗАТ “Планета-Друк”. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що установчий договір не відповідає вимогам ст. 4 Закони України “Про господарські товариства”, оскільки не містить інформацію про порядок формування статутного фонду товариства, порядок оцінки майна при внесенні внеску в майновій формі.
В подальшому, за наслідком подання відповідної заяви, ОСОБА_1просила суд також визнати за нею право власності на автостоянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 а також усунути перешкоди в здійсненні права, зобов'язавши відповідача не перешкоджати користуванню вказаним майном. Позивач посилався на те, що у ЗАТ “Планета-Друк” не виникло право власності на згадану автостоянку, оскільки ОСОБА_1як засновник товариства не передавала своє право власності, а передала право користування майном.
В жовтні 2004 р. ЗАТ “Планета-Друк” пред'явило ОСОБА_1, треті особи Ленінська районна державна адміністрація м. Севастополя та ДКП “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна м. Севастополя”, зустрічний позов про визнання права власності на цілісний майновий комплекс -автостоянку на 60 автобусів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 В обґрунтування вимог за зустрічним позовом товариство посилалось на те, що згадане майно є внеском ОСОБА_1. до статутного фонду ЗАТ “Планета-Друк”, у зв'язку з чим право власності на майновий комплекс перейшло до товариства, а ОСОБА_1отримала акції товариства пропорційно частині внеску.
Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 31.01.2005 р. (суддя Борисова Ю.В.), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Севастополя від 26.05.2005 р. (судді: Симоненко В.Н., Алєєва Н.Г., Володіна Л.В.), в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_1просить скасувати рішення та ухвалу, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006 р. № 483-V “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.04.2002 р. з метою створення товариства -ЗАТ “Планета-Друк” між його засновниками (ЗАТ “Планета-Буд” та АДРЕСА_1.) було укладено установчий договір, який вступив в силу з моменту його підписання засновниками, а 07.05.2002 р. Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя зареєстровано ЗАТ “Планета-Друк”.
Судами досліджено, що в якості внесків до статутного фонду товариства засновники зобов'язались внести майно, в тому числі ОСОБА_1-автостоянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до установчого договору від 20.04.2002 р. сторони виконали свої зобов'язання.
Приймаючи рішення та постанову суди підставно виходили з того, що при укладенні установчого договору від 20.04.2002 р. були дотримані вимоги ст. 4 Закону України “Про господарські товариства”, а майно засновників було передано у власність товариства. При цьому, судами спростовано протилежні доводи ОСОБА_1. щодо недотримання згаданих вимог та твердження про відсутність у неї наміру про передачу майна у власність новоствореному товариству як такі, що суперечать, зокрема, експертному висновку про оцінку вартості автостоянки, протоколу загальних зборів засновників від 12.04.2002 р., змісту установчого договору від 20.04.2002 р., листу від 22.01.2003 р. ОСОБА_1. на адресу голови правління ЗАТ “Планета-Буд”, відповідно до яких ОСОБА_1 передано автостоянку до статутного фонду товариства як майно, а не право користування нею.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про власність” об'єктами права власності господарського товариства є, зокрема, грошові та майнові внески його учасників.
Зазначена норма вказаного Закону кореспондується з положеннями статті 12 Закону України “Про господарські товариства”, згідно з яким товариство є власником майна переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу.
Виходячи із положень ст. ст. 12, 13 Закону України “Про господарські товариства” вкладами учасників та засновників до статутного капіталу господарського товариства можуть бути, зокрема, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності.
Будь-яке майно, що передане учасником як вклад до господарського товариства і включене до його статутного капіталу, є часткою учасника в ньому та стає власністю товариства.
В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Висновки судів про відсутність правових підстав для визнання установчого договору від 20.04.2002 р. недійсним та для визнання за ОСОБА_1права власності на майно, яке увійшло до статутного фонду ЗАТ “Планета-Друк” і стало його власністю, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди із дотриманням вимог процесуального законодавства всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано відмовлено у задоволенні вимог за первісним позовом, підставно задоволено зустрічний позов.
Суд апеляційної інстанції повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано необґрунтовані доводи ОСОБА_1., ґрунтуються на доказах, наведених в судовому рішенні, та відповідають положенням чинного законодавства.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду міста Севастополя від 26.05.2005 р. у справі № 2-178/05 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Н. Мележик
С. Самусенко