ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

06 червня 2007 р.

№ 2/209-05

 

 Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

 

суддів :

Козир Т.П., Самусенко С.С.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Кооперативного підприємства  “Універмаг”

 

на  постанову

від 02.10.2006 р. Харківського  апеляційного господарського суду

 

у  справі

№ 2/209-05

 

за  позовом

ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Колорит-Л”

 

до	Кооперативного підприємства  “Універмаг” (надалі -КП “Універмаг”)

 

третя особа

ОСОБА_2

 

про	стягнення 29962,55 грн.

 

зустрічний позов про

визнання договорів недійсними

 

за участю представників:

 

від ПП ОСОБА_1

- ОСОБА_3, ОСОБА_1

 

від ТОВ “Колорит-Л”

-Цуркан В.І.

 

від відповідача

-  Пейков В.П., Городніченко Д.Л.

 

від третьої особи

-  ОСОБА_2

 

В С Т А Н О В И В:

 

У листопаді 2005 р. ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Колорит-Л” звернулись до суду з позовом до КП “Універмаг” про стягнення грошових коштів, витрачених на ремонт даху будівлі “Універмаг” в сумі 29962,55 грн., в тому числі на користь ПП ОСОБА_1 -17977,53 грн., а на користь ТОВ “Колорит-Л” -11985,02 грн.

КП “Універмаг” проти задоволення позову заперечувало і в порядку ст. 60 ГПК України пред'явило зустрічний позов про визнання договорів підряду від 03.08.2005 р. та від 18.08.2005 р. недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.2006 р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) первісний позов задоволено: стягнуто з КП “Універмаг” на користь ПП ОСОБА_1 17977,53 грн. витрат на ремонт даху; стягнуто з КП “Універмаг” на користь ТОВ “Колорит-Л” 11985,02 грн. витрат на ремонт даху. Зустрічний позов з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2006 р. скасовано, провадження у справі за позовом ПП ОСОБА_1 та ТОВ “Колорит-Л” до КП “Універмаг” про стягнення 29962,55 грн. з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2006 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. скасовано, а справу передано Харківському апеляційному господарському суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р. (судді: Шутенко І.А., Бабакова Л.М., Твердохліб А.Ф.) рішення господарського суду Сумської області від 02.02.2006 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою, КП “Універмаг” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та припинити провадження у справі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, будівля “Універмаг” розташована за адресою: м. Охтирка, вул. Жовтнева, 8, належить на праві спільної власності: ПП ОСОБА_1 -331,9 кв. м. (29,2 %), ТОВ “Колорит-Л” -73,8 кв. м. (6,5 %), КП “Універмаг” -710,1 кв. м (62 %) та фізичній особі ОСОБА_2 -21,1 кв. м. (1,8 %).

В силу ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Судами досліджено, що за час експлуатації будівлі (близько 29 років) її технічний стан погіршився. Покрівля даху рулонна, була практично зношена; внаслідок природних погодних умов та тривалої експлуатації покрівля даху понесла пошкодження і протікала, у зв'язку з чим вода потрапляла на третій, другий і перший поверхи будівлі. Відтак, покрівля потребувала капітального ремонту.

Судами прийнято до уваги, що необхідність проведення ремонту і його вартість підтверджується протоколами загальних зборів співвласників, довідкою КП “Універмаг” № 109 від 28.09.2004 р., експертним висновком, актом прийому-передачі робіт від 03.08.2005 р. та іншими доданими до матеріалів справи документами.

У зв'язку з цим, 14.07.2005 р. ПП ОСОБА_1, ТОВ “Колорит-Л” та ОСОБА_2 укладено договір про співробітництво по організації та проведенню загальних робіт по ремонту даху будівлі та додаткові угоди до нього. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, його метою є організація і здійснення ремонтних робіт по приведенню даху будівлі у належний технічний стан, придатний для подальшого використання та експлуатації будівлі і розташованих у ній приміщень.

Сторони надсилали КП “Універмаг” повідомлення про намір проведення ремонтних робіт даху та пропозиції приєднатися до договору на проведення таких робіт.

Позивачами були придбані будівельні матеріали, що підтверджується товарними чеками від 20.07.2005 р., 26.07.2005 р., 28.07.2005 р., 05.08.2005 р., 06.08.2005 р., 07.08.2005 р., 20.08.2005 р., 23.08.2005 р., 25.08.2005 р., 02.09.2005 р., квитанціями до прибуткових касових ордерів від 29.07.2005 р., 03.08.2005 р., 23.08.2005 р., разовими договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.07.2005 р., 23.07.2005 р.

В подальшому, 03.08.2005 р. між ТОВ “Колорит-Л” та ОСОБА_4 було укладено договір підряду на виконання підготовчих робіт для ремонту даху, а 18.08.2005 р. було укладено договір підряду з ОСОБА_5, який виконав роботи по улаштуванню покриття даху з листової сталі, улаштуванню жолобів, звисів, парапетів тощо. Підрядникам за договорами позивачі передали придбані будівельні матеріали, що зафіксовано у актах приймання-передачі товарів та матеріалів від 25.07.2005 р., 03.08.2005 р., 07.08.2005 р., 19.08.2005 р., 20.08.2005 р., 25.08.2005 р.

Судами досліджено, що обставини виконання ремонтних робіт підтверджується актами виконаних робіт від 04.08.2005 р., 07.08.2005 р., 09.08.2005 р., 24.08.2005 р., 25.08.2005 р., 27.08.2005 р., 29.08.2005 р., 30.08.2005 р., а факт оплати робіт -платіжними дорученнями від 09.08.2005 р. та 15.09.2005 р.

В силу частини 3 статті 13 Конституції України власність зобов'язує.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Виходячи із згаданих положень, власник має можливість не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні можливості, а й повинен турбуватися про нього, нести на його утримання певні витрати.

Судами встановлено, що загальна вартість ремонтних робіт даху будівлі “Універмаг” склала 47940,08 грн., яку було розподілено між всіма власниками у відсотковому відношенні від загальної площі в будівлі. Відтак, сума витрат кожного власника на проведення ремонту повинна складати: ОСОБА_2 -862,62 грн., ТОВ “Колорит-Л” -3116,11 грн., ПП ОСОБА_1 -13998,50 грн. та КП “Універмаг” -29962,55 грн.

Судами мотивовано спростовані твердження відповідача про виконання робіт по ремонту покрівлі даху відповідно до договору будівельного підряду, а також правомірно вказано на відсутність підстав для застосування до спірних відносин сторін положень Закону України “Про архітектурну діяльність”.

Судами досліджено та прийнято до уваги, що позивачі проводили листування з відповідачем із пропозиціями та закликами приєднатися до участі в організації ремонтних робіт, а по закінченню ремонту негайно повідомили про цей факт КП “Універмаг” та надіслали претензію, але відповідач не відреагував. Фактично відповідач не заперечував проти факту здійсненого ремонту, підтверджував усунення негативних наслідків, але відмовився сплатити витрати на ремонт відповідно до своєї частки у спільному майні. Крім повідомлення про закінчення ремонтних робіт КП “Універмаг” було надано розрахунок та документи, які підтверджують витрати та їх характер. Відповідач одержав сприятливі для себе наслідки проведення ремонту, проте його відмова у сплаті грошових коштів порушила права позивачів, які були вимушені звернутися до суду за захистом.

Відтак, суди правомірно врахували положення ст. ст. 356, 360 ЦК України та дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом, а також про необхідність застосування п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України щодо зустрічного позову.

Відповідно до п. 1 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 4³, 4⁷, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування  своїх  вимог  і  заперечень докази;  належним  чином  проаналізували відносини сторін. 

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі встановлених фактичних обставин судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України та частин 1, 2 статті 111⁷ ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111⁷ ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

 

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Касаційну скаргу Кооперативного підприємства “Універмаг” залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2006 р. у справі № 2/209-05 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

 

 

С у д д і:                                                                                          Т. Козир

 

 

                                                                                                        С. Самусенко