№ 2-1564/10

УХВАЛА

10.03.2010 р. Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дмитрюк О.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 118-122 ЦПК України по цивільній справі

за позовом ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Північної групи по ОПС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по комунальним послугам, за недораховану електроенергію, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2010 р. позовна заява ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Північної групи по ОПС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по комунальним послугам за недораховану електроенергію була залишена без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків до 04.03.2010 р..

Посилаючись на порушення відповідачем ОСОБА_3 користування електроенергією, позивач просить суд стягнути з відповідачів вартість не облікованої електричної енергії в сумі 6705,38 грн..

В встановлений строк ухвала суду не виконана, недоліки не усунуті – оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачена в повній мірі.

Вивчивши позовну заяву, матеріали, що до неї додані, вважаю що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху не виконана, недоліки не усунуті з наступних підстав:

Визначення та порядок надання житлово-комунальних послуг встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 року, стаття 1 якого вказує, що комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Житлово-комунальні послуги — це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

При цьому статті 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказують, що надання житлово-комунальних послуг та відповідно регулювання відносин учасників таких послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Порядок розрахунків саме за надання послуг з постачання електроенергії (житлово-комунальних послуг) визначений пунктами 19-33 ОСОБА_3 користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (далі ПКЕЕН).

Отже, жодною статтею Закону України «Про житлово-комунальні послуги» будь-яким чином не регулюються правовідносини, на які позивач посилається в якості підстав для звернення з позовом, оскільки, вочевидь ВАТ «Запоріжжяобленерго» не надаються послуги, тим більше на договірних засадах, з самовільного та поза межами облікових приладів підключення споживачів до електромереж, а таке підключення не є споживанням житлово-комунальних послуг.

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами ст. 714 ЦК України, статей 24-27 Закону України № 575 від 16.10.1997 року «Про електроенергетику», ПКЕЕН та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ України № 562 від 04.05.2006 року, на що вказує Рішення судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 09.04.2008 року  по аналогічній справі.

Таким чином, заявлені ВАТ «Запоріжжяобленерго» вимоги стосуються відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями особи, будь-якого відношення до стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не мають, тож витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повинні бути оплачені як за спір майнового характеру.

Крім того, як вказує ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити, окрім викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Однак, позивачем не зазначено  про наявність будь-яких доказів того, що самовільне підключення до електромережі здійснено саме ОСОБА_1 і ОСОБА_2 чи принаймні наявності у відповідачів якогось відношення до квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин суд вважає, що є підстави повернути заяву позивачеві як неподану.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ВАТ “Запоріжжяобленерго” в особі Північної групи по ОПС до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу по комунальним послугам, за недораховану електроенергію - повернути позивачеві як неподану.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                               О.В. Дмитрюк