"30" листопада 2018 р.                                                                                                   Справа №489/1598/17

Провадження №2/489/2526/18

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

30 листопада 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

Головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Животовою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» до ОСОБА_2, Універсальної біржі «Південь» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» до ОСОБА_2, Універсальної біржі «Південь» про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порріна» звернулося до суду з позовом про встановлення нікчемності правочину (торгів), що відбулися 05 вересня 2014 року та за результатами яких складено протокол № 346 проведення аукціону з продажу майна банкрута, відповідно до якого переможцем визначено ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Мотивуючи свої вимоги тим, що вони є власниками нежитлових приміщень, які розташовані за адресами: м. Миколаїв, пр-т Миру, 2-в; м. Миколаїв, пр-т Миру. 2-в/2, м. Миколаїв, пр-т Миру, 2-в/3, але позбавлений можливості користуватися своїм майном, оскільки це майно використовується ТОВ «Консалтингова група «Легал Форс», яка є також власником нежитлових приміщень розташованих за адресою: м. Миколаїв, пр-т Миру, 2-в на підставі внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства. 07 квітня 2014 року між ліквідатором ОСОБА_3 та Універсальною біржею «Південь» укладено договір № 20/14 на організацію продажу майна банкрута з аукціону. Торги відбулися 05 вересня 2014 року і за їх результатами складено протокол № 346 проведення аукціону з продажу майна банкрута, відповідно до якого переможцем визначено ОСОБА_2 Договір купівлі – продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в письмовій формі не укладався та нотаріально не посвідчувався, а правочин є нікчемним.

30червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порріна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Універсальної біржі «Південь» про визнання недійсним аукціон, що відбувся 05 вересня 2014 року, за результатами якого складено протокол № 346 проведення аукціону з продажу майна банкрута, відповідно до якого переможцем визначено ОСОБА_2 Мотивуючи свої вимоги тим, що і первісно поданий позов. Крім того, зазначає, що повідомлення про проведення аукціону кредитори не отримували, а тому були позбавлені права про участь в його проведенні. На банківський рахунок організатора аукціону та на рахунок ліквідатора від переможця аукціону кошти не надходили, а отже ОСОБА_2 не здійснено розрахунок за придбане майно.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року дані цивільні позови об'єднано в одно провадження для їх сумісного розгляду.

В процесі розгляду справи відповідачами були заявлені клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що спір, який виник між сторонами, належить розглядати в господарському суді, оскільки провадження у даній справі було відкрито після порушення Господарським судом Миколаївської області провадження у справі № 2/67/10 про банкрутство МП НВП «Алтана», яке було продавцем майна з аукціону, включеного до складу ліквідаційної маси останнього.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 липня 2018 року провадження у даній справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 вересня 2018 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.07.2018 року скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція – це визначена законом сукупність повноважено судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до її компетенції (ст.. 15 ЦПК України).

У відповідності до п. 13 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Одночасно згідно ч. 12 ст. 30 ГПК України до виключної підсудності господарських судів належать вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Так, відповідно до частини другої статті 41 ГПК України , господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «;Про банки та банківську діяльність».

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Частиною четвертою статті 10 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212) визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16, крім указаних у статті 10 Закону № 4212-VI справ у спорах, до пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника. Справи у відповідних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, установлених Законом № 4212-VI, у межах провадження у справі про банкрутство, тобто без порушення нових справ.

Установлення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може реалізувати своєчасно свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з'ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження  про його банкрутство господарським судом, то порушена цивільна справа, підлягає закриттю у зв'язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2010 року у справі № 2/67/10 МП НВП «Алтана» було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура (т. 1 а.с. 60). Проте, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01 квітня 2015 року МП НВП «Алтана» було ліквідовано, провадження у справі припинено (т. 1 а.с. 133-137).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 квітня 2015 року внесено запис про припинення МП НВП «Алтана» (т.2 а.с. 37-38).

За таких обставин, розгляд заявлених ТОВ «Порріма» позовних вимог господарським судом у справі про банкрутство МП НВП «Алтана» є неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

ТОВ «Порріма» заявлено позовні вимоги до ОСОБА_2 та Універсальної біржі «Південь». Враховуючи суб'єктний склад такого спору, однією зі сторін якого є фізична особа, а тому з цього слідує, що позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» до ОСОБА_2, Універсальної біржі «Південь» про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порріма» до ОСОБА_2, Універсальної біржі «Південь» про визнання правочину недійсним – відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного        

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева