Постанова

Іменем України

04 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 757/70194/17-к

провадження № 51-6308 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Піх Ю. Г.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Ланового О. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100000000910, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Ужгорода, жителя АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що 26 серпня 2017 року о 22.15 год., він, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Шота Руставелі зі сторони вул. Саксаганського в напрямку вул. Басейної у м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому в цей час переходив пішохід ОСОБА_3, порушив вимоги п. 1.5, підп. «б» п. 2.3, п. 18.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого, допустив наїзд на останнього. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважає, що суд, приймаючи рішення про можливість не призначення додаткового покарання, його належним чином не обґрунтував та всіх наявних у справі даних про особу засудженого не врахував. Зазначає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, переконливих відповідей на доводи апеляції про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого не дав.

Під час касаційного розгляду прокурор Піх Ю.Г. частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та вважала, що ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник засудженого Лановий О.Ю. надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких, посилаючись на безпідставність наведених прокурором доводів, просив її залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Під час касаційного розгляду, засуджений ОСОБА_1 та його захисник Лановий О.Ю. також просили касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з вироку, дотримуючись наведених вимог кримінального закону при призначенні засудженому покарання, суд урахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про особу винного, який в минулому судимим не був, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню доньку, визнав обставинами, які пом'якшують покарання -щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання і обрав покарання у виді позбавлення волі в розмірі, який передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, а також позицію потерпілого, який жодних претензій до ОСОБА_1 не мав та заподіяна шкода йому відшкодована повністю, суд прийняв рішення про можливість не призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та наявність достатніх підстав для застосування положень ст. 75 КК України і звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги прокурора, який не погоджувався з призначеним ОСОБА_1 покаранням без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та не погоджувався з терміном встановленого іспитового строку, на підставі ст. 75 КК України, в зв'язку з чим просив вирок суду в цій частині скасувати і ухвалити свій, констатував їх безпідставність та вирок суду залишив без зміни.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Вказаний суд належним чином перевірив наведені прокурором доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через не призначення додаткового покарання виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а також про неправильне застосування ст. 75 КК України в зв'язку з необхідністю встановлення більшого терміну іспитового строку, обґрунтовано визнавши їх безпідставними.

З призначеним ОСОБА_1 покаранням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, адже згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень в справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич    Т. В. Матієк