Копія Справа № 2-376/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 січня 2010 року                                   м. Полтава

 Ленінський районного суду м. Полтави у складі:

головуючого судді:    Юхно С.П.

при секретарі             Жовтяк Н.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Полтавський тепловозоремонтний завод” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вихідної допомоги, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до ВАТ “Полтавський тепловозоремонтний завод” про середнього заробітку. У позові вказував, що 05 серпня 2009 року звільнений з посади начальника цеху  ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод» за наказом № 947 за  п. 1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення розрахунок з ним відповідач не зробив, пояснивши це відсутністю коштів. Такі дії відповідача є незаконними, оскільки порушують вимоги ст. 116 КЗпП України. Тому просив суд стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 11 176 грн. 22 коп.  за період з 06 серпня 2009 року по 12 листопада 2009 року.

В судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги  та просив стягнути з відповідача  середній заробіток за час  затримки розрахунку за період з 05 червня 2009 року по 02 вересня 2009 року в сумі 3 171 грн. 68 коп.

Представник відповідача змінені позовні вимоги визнав повністю.

Враховуючи те, що відповідач визнав позов, тому  суд на підставі ч. 4 ст. 130 ЦПК України вважає за можливе ухвалити рішення по справі у попередньому судовому засіданні.

Суд, вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов   ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:

 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на посаду   учня слюсаря 02 грудня 1971 року (а.с. 6).  В подальшому переведений на посаду начальника  тепловозоскладального цеху. 05 серпня 2009 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод» на підставі  наказу № 947  за п.1 ст. 36  КЗпП України (а.с. 6-9).

Розрахунок на день звільнення з позивачем відповідач по справі не зробив. Таким чином, суд вважає неправомірними дії відповідача по невиплаті позивачу розрахунку на день звільнення в сумі 6019 грн. 37коп., які  стягнуті з відповідача згідно судового наказу Ленінського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2009 року, та набрав законної чинності 02 жовтня 2009 року (а.с.18).

Згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ст. 116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно ст. 117 цього ж Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану позивачу заробітну плату в день звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначає, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому  від  підприємства, установи,  організації  суми  в день звільнення,  коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня  після  пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо  роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

    Ленінський районний суд м. Полтави 2 вересня 2009 року ( а.с.19) видав судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 6 019 грн. 37 коп.

Таким чином трудові правовідносини між ОСОБА_1 та ВАТ «Тепловозоремонтний завод, які регулюються ст. 117 КЗпП України, після ухвалення судом наказу про стягнення заборгованості по виплаті заборгованості із заробітної плати перестають існувати. У даному випадку, після ухвалення судом вказаного наказу, між ОСОБА_1 та Товариством виникають правовідносини як стягувача та боржника щодо виконання рішення суду, які регулюються законодавством про виконавче провадження та, які уже не підпадають під дію ст. 117 КЗпП України.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку підлягає стягненню за період з 5 серпня 2009 року по 2 вересня 2009 року  в сумі  3 171  грн. 68 коп., яку і просить стягнути позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 209, 212, 218 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Полтавський тепловозоремонтний завод” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вихідної допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтавський тепловозоремонтний завод” на користь ОСОБА_1 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну ) 68 коп. середній заробіток за час затримки.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтавський тепловозоремонтний завод” на користь держави  31 ( тридцять одну )  грн. 71 коп. судового збору.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Полтавський тепловозоремонтний завод” на користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення позову в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області. Заява про апеляційне оскарження подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вірно

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави                                                                                           С.П. Юхно