с права №2-126 /09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А ЇН И
?10 ” березня 2009 року Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого Марчука В.І.
при секретарі Хоньків М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна під час шлюбних відносин, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про поділ спільно нажитого майна під час шлюбних відносин. Сторони перебували у шлюбі з 1958 року до 2003 року. Від даного шлюбу у них є двоє дорослих дітей. За позовом ОСОБА_2 шлюб між сторонами Трускавецьким міським судом було розірвано.
З часу укладення шлюбу сімейне життя у сторін було нормальним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно вирішували всі сімейні питання. Позивач та відповідач вирішили побудувати житловий будинок в м. Трускавці. Договором виконавчого комітету Трускавецької ради депутатів трудящих №55 від 22 листопада 1958 року було надано дозвіл на відвід земельної ділянки на праві безтермінового користування загальною площею 600 кв. м. за адресою: м. Трускавець, вул. Довбуша, 16 (вул. Мирна №4) для будівництва двоповерхового цегляного житлового будинку. Сторонами, окрім будинку, було також збудовано сарай, вбиральню, огорожу навколо свого обійстя та згодом гараж. Після завершення будівництва будинку, 28 лютого 1963 року рішенням виконавчого комітету Трускавецької ради депутатів трудящих №57 даний будинок був прийнятий в експлуатацію і визнано право власності на будинковолодіння №16 по вул. Довбуша (вул. Мирна №4) тільки за відповідачем ОСОБА_2 одноосібно, хоча дане будівництво сторони проводили разом як подружжя.
В 2008 році, при підготовці позивачем документів про розподіл майна, остання випадково дізналась, що відповідач склав заповіт на своє майно не на своїх дітей, а на зовсім сторонню жінку, яка не є ні родичем ні членом їхньої сім’ї. При розірванні шлюбу, ОСОБА_2 у позові вказав, що спільно нажите майно розділить із своєю дружиною добровільно, однак цього не сталось. Тепер відповідач претендує на все майно, виганяючи позивача з помешкання.
За таких обставин, ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду із позовом про розподіл спільно нажитого майна подружжя, зокрема про виділення їй Ѕ ідеальної частини житлового будинку з допоміжними спорудами: сарай, вбиральня, хвіртка та гараж.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання з’явився, позов не визнав та пояснив, що не розуміє, з яких причин позивач хоче провести поділ майна, оскільки їй згідно норм закону належить половина їх спільно-нажитого майна за період перебування у шлюбі.
Свідок ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що є дочкою сторін, проживає окремо від своїх батьків, та доповнила, що її батько, відповідач по справі, є інвалідом другої групи, систематично прискіпливо ставиться до її матері ОСОБА_1, вживає нецензурні слова, безпричинно кричить. Стверджує, що за таких обставин, ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду про поділ спільно нажитого майна під час шлюбних відносин.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі до 2003 року, що стверджується зібраними доказами, які є в матеріалах справи, зокрема копією паспорта позивача, довідкою КП «Наше місто», копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Відповідно до договору виконавчого комітету Трускавецької ради депутатів трудящих № 55 від 22 листопада 1958 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на відвід земельної ділянки на праві безтермінового користування загальною площею 600 кв. м. за адресою: м. Трускавець, вул. Довбуша, 16 (вул. Мирна №4) для будівництва двоповерхового цегляного житлового будинку. Згідно рішення виконавчого комітету Трускавецької ради депутатів трудящих №57 будинок №4 по вул. Мирній в м. Трускавці був прийнятий в експлуатацію і визнано право власності на будинковолодіння за громадянином ОСОБА_2 Довідкою Дрогобицького державного міжміського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 25.11.2008 року стверджується факт права власності за ОСОБА_2 на вищевказаний житловий будинок.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.
Позивач та відповідач перебували у шлюбі. Будинок та допоміжні споруди будувались спільним зусиллям та за кошти обох сторін. Добровільно розділити спільно нажите майно відповідач відмовляється. Згідно ст. 60 ч. 1, 2 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст. 70 ч.1 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За вищенаведених обставин, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 60, 179, 215 ЦПК, 60, 69, 70 СК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна під час шлюбних відносин задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальної частини житлового будинку №16 з допоміжними спорудами, а саме: сарай, вбиральня, хвіртка та гараж, що знаходяться по вулиці Довбуша в м. Трускавці Львівської області.
Витрати пов’язані із поділом майна покласти на ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене в порядку апеляції через суд першої інстанції, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги впродовж двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.
Суддя Марчук В.І.