Справа № 226/1653/18

Справа № 226/1653/18

Провадження № 2/226/654/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Онілова В.Л.,

представника третьої особи Лаврової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні, третя особа Мирноградська міська рада, про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Мирноградської центральної міської лікарні (далі за текстом ЦМЛ) про поновлення на роботі, який було уточнено в частині найменування займаної посади у зубопротезній лабораторії, в обґрунтування якого вказав, що він працював у відповідача за двома трудовими договорами на 0,5 ставки на посаді лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами (далі стоматологічна поліклініка, поліклініка) та 0,5 ставки на посаді лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії. 23.03.2018 його було попереджено про те, що у зв'язку з реорганізацією поліклініки на підставі наказу по ЦМЛ від 16.03.3018 № 101 «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні, скорочення чисельності та штату працівників» (далі наказ № 101) та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23.05.2018, його посада лікаря стоматолог-терапевта поліклініки підлягає скороченню, з якої він буде звільнений 22.05.2018. За наказом відповідача № 199-к від 11.06.2018 на підставі рішення Мирноградської міської ради «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні» № VII/43-26 від 14.02.2018 (далі рішення міськради від 14.02.2018) та наказу № 101 11.06.2018 він був звільнений з обох займаних посад за скороченням штату за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Не погоджуючись зі своїм звільненням, вказав, що відповідно до рішення міськради від 14.2.2018 із організаційної структури ЦМП виключені: стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами 27,75 шт.од.; зубопротезна лабораторія 17 шт.од. Додатком 1 до вказаного рішення ухвалено утворення стоматологічного кабінету ЦМЛ та залишення однієї посади сестри медичної (1,0 ставки), по 0,5 ставки лікарів-стоматологів: терапевта, хірурга, дитячого і ортопеда, а також 0,5 ставки молодшої медичної сестри (санітарки). Термін виконання пункту 1 рішення міськради не встановлено. Однак, у складі ЦМЛ відсутня «стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами», тому рішення міськради не приписує скорочення будь-якої зі штатних одиниць «стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами», яка функціонувала у складі ЦМЛ до його звільнення відповідачем. Також відповідач не має та не мав відокремлених структурних підрозділів, тоді як за діючим законодавством реорганізація може стосуватися тільки юридичної особи. Зазначена у наказі № 101 мета його прийняття - оптимізація та підвищення ефективності медичного обслуговування мало захищених верств населення м.Мирнограда, розширення можливостей щодо його доступності та якості, враховуючи необхідність використання бюджетних коштів, явно не узгоджується з фактичними обставинами, оскільки значна чисельність населення (станом на 2017 рік середньорічна чисельність наявного населення міста складала 49,6 тис. осіб та 15672 зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб) має обслуговуватися у сім разів зменшеною чисельністю медичних працівників. Отримане ним у березні 2018 року попередження вказувало на його вивільнення за скороченням 22.05.2018, що пов'язується з виключенням 23.05.2018 зі штатного розпису його посади. Однак, 22.05.2018 цього не сталося; інших попереджень про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП від відповідача він не отримував. За наказами відповідача від 22.03.2018 № 108/1, від 23.03.2018 № 112, від 26.03.2018 № 115, від 28.03.2018 № 116, від 02.04.2018 № 117/1 були внесені зміни до пункту 1 наказу № 101, якими визначалося нове число працівників ЦМЛ, посади яких вказано до скорочення і які отримали попередження про вивільнення 22.03.2018, 23.03.2018, 26.03.2018 тощо. Оскільки за змістом зазначені вище накази відповідача своїми приписами скасовували попередні, на час видання наказу № 147 від 22.05.2018 редакція пунктів 1 та 2 наказу № 101 відповідала змісту наказу № 117/1, який приписував провести скорочення 02.06.2018 посади лише одного працівника - ОСОБА_6 Чергове оновлення наказом № 147 від 22.05.2018 пункту 1 наказу № 101 приписувало провести скорочення чисельності та штату відповідних працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами ЦМЛ вже з 11.06.2018. На час видання наказу № 147 попередження, яке він отримав у березні 2018, втратило юридичну силу. Таким чином, якщо припустити, що цим наказом відповідач зробив чергове попередження про вивільнення його з роботи, тоді з 22.05.2018 до 11.06.2018 сплило менше двох місяців. Зазначене у преамбулі наказу № 147 клопотання голови первинної профспілкової організації ЦМЛ профспілки працівників охорони здоров'я України від 22.05.2018 було скасовано листом даної організації від 23.05.2018. Також, в нього викликає сумніви правомірність підписання наказів про його звільнення в.о.головного лікаря Голубевою Ґ.В., оскільки згідно Витягу з ЄДР єдиним підписантом від ЦМЛ вказана ОСОБА_8 Він є членом профспілки працівників охорони здоров'я України. У порушення ст.43 КЗпП його вивільнення було здійснено без попередньої згоди вказаної профспілки.

Тому позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 11.06.2018 № 199-к про його звільнення з посади лікаря стоматолога-терапевта на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії; поновити його на роботі з 12.06.2018; розрахувати та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.06.2018 по день поновлення на роботі.

Відповідачем надано відзив на позов про заперечення проти позовних вимог, в якому зазначено, що згідно із пунктами 1.1 та 1.2 Статуту ЦМЛ лікарня є комунальним лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, управління якою в межах повноважень здійснює Мирноградська міська рада, як представник територіальної громади м.Мирнограда. Тому, приймаючи рішення від 14.02.2018 міськрада діяла виключно в межах своєї компетенції у порядку та спосіб, визначений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Враховуючи дане рішення, яке є чинним, внесені 14.02.2018 зміни до Статуту ЦМЛ, відповідачем були прийняті заходи щодо приведення штатної структури лікарні у відповідність до Статуту, та розпочата процедура скорочення штату ЦМЛ. Звільнення у зв'язку з цим позивача було проведено з дотриманням всіх гарантій для працівника. Так, 22.03.2018 позивача під підпис було попереджено про майбутнє вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України. Одночасно позивачу пропонувались наявні на той час посади на підприємстві. Позивач не виявив бажання перевестись на будь-яку із запропонованих йому вакансій, що підтвердив письмово. Також22.05.2018 виборному органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач, було спрямовано подання про надання письмового рішення щодо звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату. 22.05.2018 від голови профспілки надійшло клопотання про перенесення дати вивільнення працівників ЦМЛ на 11.06.2018 для дотримання строків розгляду подань про звільнення, передбачених ст.43 КЗпП України, у зв'язку з чим наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 було встановлено провести заплановане вивільнення працівників 11.06.2018, про що позивач був повідомлений. Так як за станом на 11.06.2018 від профспілки згоди чи відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем не надійшло, а також враховуючи, що позивач не забажав перевестись на будь-яку із запропонованих йому вільних посад на підприємстві, 11.06.2018 його було звільнено за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Посилання позивача на те, що з внесенням змін до наказу № 101, а також на час видання наказу від 22.05.2018 № 147 попередження позивача про майбутнє вивільнення від 22.03.2018 втратило юридичну силу не є обґрунтованими, оскільки накази від 22.03.2018 № 108/1, від 23.03.2018 № 112, від 26.03.2018 № 116, від 02.04.2018 № 117/1 та від 22.05.2018 № 147 лише вносять зміни до первинного наказу від 16.03.2018 № 101, не скасовуючи його. Наказ про звільнення позивача був підписаний в.о.головного лікаря ЦМЛ Голубєвою Г.В., на яку відповідні обов'язки з 02.06.2018 були покладені розпорядженням міського голови від 01.06.2018 № 184. Тому просить суд у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач знову акцентував на помилковість застосування міськрадою терміну «реорганізація» стосовно невідокремленого структурного підрозділу відповідача - стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами, а також на невідповідність приписів рішенням міськради від 14.02.2018 у абз.2 п.1 щодо назви поліклініки, тоді як з такою назвою структурного підрозділу не існує, а тому є безпідставним посилання на виконання даного рішення скороченням її посади відповідачем. При цьому питання законності рішення міськради не є предметом розгляду у даній справі. Вказує на те, що відповідач намагається переконати суд про дотримання ним мінімальних строків про його вивільнення попередженням від 22.03.2018, в якому чітко зазначена дата його вивільнення: 22.05.2018. Між тим інших попереджень про звільнення він не отримував. Посилання відповідача на клопотання голови профспілки від 22.05.2018 про перенесення вивільнення працівників на 11.06.2018 є безпідставним, оскільки вже наступного дня 23.05.2018 за № 226/01-16 відповідачем був зареєстрований лист голови профспілки про недійсність вказаної пропозиції через юридичну неможливість проведення вивільнення працівників 11.06.2018. Також є безпідставним посилання позивача на норму ч.5 ст.43 КЗпП України, яка дозволяє роботодавцю вважати наявність згоди на звільнення працівників лише у разі пропуску триденного строку після прийняття виборним органом первинної профспілкової організації рішення стосовно розгляду подання на розірвання трудового договору з працівником, оскільки таких рішень не приймалося взагалі. Крім того, листом голови профспілки лікарні № 10 від 17.07.2018 підтверджена відсутність згоди на його звільнення відповідачем. Також додатково повторно наголосив на тому, що його звільнення з посади лікаря-стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії відбулося взагалі без будь-якого попередження.

У поясненнях третьої особи міськрада зазначила, що у доданій до справи копії рішення міськради від 14.02.2018 № УП/43-26 назва структурного підрозділу прописана як стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами. Вказаним рішенням було виключено із організаційної структури ЦМЛ даний підрозділ разом із зубопротезною лабораторією та утворено і включено до складу структури лікарні лікувально-діагностичного відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет. Також пунктом другим рішення затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції. Тобто реорганізація відбулася шляхом виключення одного структурного підрозділу та включення до складу іншого підрозділу. Реорганізація не припускає розірвання трудових договорів, водночас можливість для звільнення працівників у разі реорганізації з'являється саме у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Що саме і відбувалось у ЦМЛ. Оскільки звільнення позивача відбулося згідно чинного законодавства, просить суд відмовити у позовних вимогах.

Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

30.07.2018 усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження; до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Мирноградську міську раду; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Справа відкладалась розглядом через надання доказів.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позові та у відповіді на відзив. При цьому представник позивача зазначив, що після отримання від відповідача відповідних доказів сумніви щодо правомірності підписання наказу про звільнення позивача ОСОБА_7 відпали. Також ОСОБА_2 пояснив, що до прийняття рішення міськрадою 14.02.2018 у ЦМЛ діяв Статут, відповідно до якого до складу лікарні входила стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами). З 01.01.2018 згідно штатного розпису відповідача назва структурного підрозділу відповідача вказана як стоматологічна поліклініка. Термін набуття чинності п.1, п.2 рішенням міськради від 14.02.2018 не встановлено. Отже, нова редакція Статуту відповідача де-юре набула чинності з набуттям чинності рішення міськради - з дати офіційного оприлюднення на офіційному сайті третьої особи - 19.02.2018. З огляду на штатні розписи ЦМЛ, які вводилися у дію з 23.05.2018 та з 12.06.2018, працівники стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії з 23.05.2018 де-юре вже були позбавлені робочих місць, але де-факто продовжували виконувати свою роботу за нерозірваними трудовими договорами, у тому числі і позивач. Беручи до уваги, що найменування структурного підрозділу у статуті, штатному розкладі та наказі № 101 лікарні, а також у рішенні ради вказувалося по-різному, з точки зору дотримання принципу правової визначеності, незрозуміло, який припис мав виконувати відповідач. Просить задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення по справі, виходячи із середньоденного заробітку позивача, наданого відповідачем, який враховує усі нарахування.

Представник відповідача Мирноградської центральної міської лікарні адвокат Онілов В.Л. у судовому засіданні висловився проти задоволення позовних вимог, до обставин, зазначених у відзиві на позов, додав, що досліджені у судовому засіданні рішення ради, накази, статути, штатні розклади лікарні спростовують твердження позивача про те, що зміни в організаційно-штатній структурі ЦМЛ не стосувались підрозділу, в якому працював позивач. Ця обставина була визнана під час розгляду справи самим позивачем, який пояснив, що у структурі ЦМЛ існували тільки одна стоматологічна поліклініка та одна зубопротезна лабораторія, проведенні організаційні зміни стосувались саме цих підрозділів, звідки її і було звільнено. Зважаючи на те, що звільнення позивача відбувалося за ініціативою роботодавця, то саме роботодавець визначає дату звільнення працівника, дотримуючись вимог законодавства. З наказом про перенесення строків майбутнього звільнення позивач був ознайомлений під підпис. Тобто, наміри роботодавця щодо звільнення позивача, підстави та строки звільнення, перенесення цих строків, терміни цього перенесеннябули чіткими, належним чином доведеними до позивача, а тому стверджувати про існування будь-якої невизначеності та необізнаності позивача про майбутнє звільнення та його дату, не має підстав. На виконання рішення ради лікарнею було затверджено новий штатний розклад, введення в дію якого було відтерміновано до 11.06.2018. Позивач, підтверджуючи факт ознайомлення з наказом від 22.05.2018 № 147, допускає, що цю обставину можна розцінювати як попередження про вивільнення з посади 11.06.2018. Пленум Верховного Суду України зауважує на тому, що недотримання строку попередження працівника при звільненні, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, тягне лише зміну судом дати звільнення з урахуванням строку попередження. На думку відповідача, досліджений під час розгляду справи лист від 21.05.2018, підписаний головою профспілки, не можна вважати обґрунтованою відмовою у наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем в розумінні вимоги закону, так як в ньому не зазначено чітких правових підстав, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав. На час звільнення позивач займав посаду молодшої медичної сестри, мала середню спеціальну освіту за спеціальністю швачка, вона не виявила бажання перевестись на будь-яку із запропонованих їй посад, які відповідали її кваліфікації та освіті. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи Мирноградської міської ради Лаврова М.А. у судовому засіданні висловилася проти задоволення позовних вимог, підтримавши надані суду пояснення третьої особи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 02.08.2010 по 11.06.2018 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на лікарем стоматологом-терапевтом стоматологічної поліклініки та за сумісництвом лікарем - стоматологом-ортопедом зубопротезної лабораторії, що встановлено на підставі трудової книжки позивача (а.с.6-7).

За наказом ЦМЛ від 11.06.2018 № 199-к ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря стоматолога-терапевта на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії, 11.06.2018 за скороченням штату згідно за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4). Підставою звільнення зазначено рішення міськради від 14.02.2018 та наказ ЦМЛ № 101.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за станом на 13.06.2018, ЦМЛ є комунальним закладом, її засновником є Мирноградська міська рада, відокремлені підрозділи у складі лікарні відсутні (а.с.11-14).

Згідно із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 08.06.2016 № УП/12-45, до складу організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурні підрозділи стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами (кабінетами) та зубопротезна лабораторія (а.с.240-243).

Відповідно до рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018 № УІІ/43-26 з організаційної структури ЦМЛ виключено стоматологічну поліклініку із спеціалізованими прийомами - 27,75 шт.од. і зубопротезну лабораторію - 17 шт.од. та утворено і включено до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет; затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції; головному лікарю ЦМЛ наказано провести заходи, пов'язані зі змінами в організаційній структурі ЦМЛ згідно діючого законодавства (а.с.73).

Згідно із розділом 7 Статуту ЦМЛ, затвердженому рішенням міської ради від 14.02.2018 № УІІ/43-26, до організаційної структури ЦМЛ серед інших включено структурний підрозділ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет (а.с.237-239).

З листа голови Мирноградської міської організації профспілки працівників охорони здоров'я (далі профспілка) від 02.03.2018 вбачається, що листом від 20.02.2018 головний лікар ЦМЛ повідомив первинну організацію про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії (а.с.153).

Згідно із наказом відповідача від 16.03.2018 № 101 на підставі рішення міськради від 14.02.2018 наказано провести реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ, скорочення чисельності та штату працівників, виключивши із організаційної структури лікарні всі посади стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами у кількості 27,75 шт.од., у тому числі посаду лікаря стоматолога-терапевта (5,75 шт.од.), та зубопротезної лабораторії у кількості 17 шт.од. У тому числі лікаря стоматолога-ортопеда (4,0 шт.од.); при цьому утворити та включити до складу організаційної структури ЦМЛ лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами стоматологічний кабінет у кількості 3,5 шт.од. у складі: лікаря-стоматолога-терапевта (0,5), лікаря-стоматолога-хірурга (0,5), лікаря-стоматолога-дитячого (0,5), лікаря-стоматолога-ортопеда (0,5), сестри медичної (1,0), молодшої медичної сестри (санітарки) (0,5). Пунктом другим даного наказу приписано провести у відповідність штатний розклад лікарні, що вступає в дію з 23.05.2018 (а.с.31).

На виконання наказу № 101 у лікарні була створена комісія з реорганізації стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі комісії з реорганізації), на засіданнях якої розглядалися питання, пов'язані із процедурою скорочення штату ЦМЛ, у тому числі щодо вручення попереджень працівникам про заплановане звільнення (протоколи № 1 від 16.03.2018, № 2 від 22.03.2018) (а.с.124-126, 127-134, 135-141).

Згідно із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 02.01.2018, на 01.01.2018 до складу лікарні включені стоматологічна поліклініка - 27,75 шт.од. та зубопротезна лабораторія - 17,0 шт.од. (а.с.198-215).

Згідно із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 16.03.2018, з 23.05.2018 до складу лікарні включено стоматологічний кабінету - 3,5 шт.од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки (а.с.104-112).

Відповідно до протоколу зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії ЦМЛ (далі трудового колективу) від 21.03.2018 № 1, на яких прізвище позивача вказане серед присутніх, розглянуто питання щодо реорганізації вказаних структурних підрозділів та пропозиції кандидатур працівників, які планують працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті (а.с.142-144).

23.03.2018 позивач під підпис був попереджений про його звільнення 22.05.2018 за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами на підставі наказу ЦМЛ № 101 та штатного розпису ЦМЛ, діючого з 23.05.2018 (а.с.5, 147).

Одночасно з попередженням та 16.05.2018 позивачу були запропоновані вакантні посади по ЦМЛ, а саме: сестра медична пологового відділення, сестра медична палатна отоларингологічного відділення, сестра медична перев'язна отоларингологічного відділення, сестра медична приймального відділення, сестра медична молодша приймального відділення, сестра медична педіатричного відділення, сестра медична молодша гінекологічного відділення, сестра медична урологічного відділення, сестра медична молодша травматологічного відділення, сестра медична операційна травматологічного відділення, сестра медична з масажу, сестра медична хірургічного відділення, кухонний робітник, рентгенлаборант рентгенологічного відділення (за умови подальшого проходження курсів), фельдшер-лаборант КДЛ, двірник (а.с.150). У судовому засіданні позивач підтвердив дані обставини.

За наказами від 22.03.2018 №108/1, від 23.03.2018 №112, від 26.03.2018 №115, від 28.03.2018 №116, від 02.04.2018 №117/1 внесені зміни до п.1 наказу № 101 щодо кількості працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22.03.2018 (19 осіб), 23.03.2018 (18 осіб), серед яких прізвище і посади позивача, 26.03.2018 (9 осіб), 28.05.2018 (1 особа) та 02.06.2018 (1 особа) (а.с.87-97).

07.05.2018 голові профспілки відповідачем спрямоване подання за підписом головного лікаря ЦМЛ для надання письмового рішення щодо звільнення позивача із займаних посад (далі подання) 23.05.2018 за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, з доданими до нього відповідними документами, в якому було зазначено підстави такого звільнення, відомості щодо вручення попередження про майбутнє звільнення, повідомлення про вакансії (а.с.154-155, 156).

Листом від 19.05.2018 голова профспілки ЦМЛ звернувся до голови Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України про надання правової оцінки подальшого розгляду подань головного лікаря ЦМЛ на звільнення працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії, та правомірності прийнятих рішень під час засідання профспілкового комітету 18.05.2018, викладених у протоколі № 14 (а.с.171).

У відповідь голова профспілки ЦМЛ отримав лист від 19.05.2018 про доцільність скасування рішення профспілки від 18.05.2018 (протокол № 14) про надання згоди на звільнення працівників лікарні, а у разі розгляду решти подань - про доцільність відмови у наданні згоди на звільнення працівників (а.с.172-173).

Відповідно до протоколу № 15 засідання профкому профспілки ЦМЛ від 21.05.2018 за результатами розгляду подань головного лікаря ЦМЛ про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату у задоволенні вказаних подань, у тому числі стосовно позивача, відмовлено; також скасовано рішення профкому про надання згоди на звільнення працівників ЦМЛ, прийняте 18.05.2018 (протокол № 14). Підставою для прийняття такого рішення стала промова голови профспілки, який пославшись на лист Донецької обласної організації профспілки, зазначив про відсутність юридичних підстав для звільнення, беручи до уваги, що на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018 (а.с.174-177).

Про прийняте рішення голова профспілки повідомив відповідача листом від 21.05.2018, зазначивши, що підставою для відмови у наданні згоди на звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України стала юридична відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018) (а.с.157-158).

Наказом від 21.05.2018 № 146 відповідач вносить зміни до п.2 наказу ЦМЛ № 101, якими зазнчає працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії, посади яких скорочуються 22.03.2018 (19 осіб), 23.03.2018 (18 осіб), серед яких прізвище і посади позивача, 26.03.2018 (9 осіб), 28.05.2018 (1 особа) та 02.06.2018 (1 особа) (а.с.216-218).

22.05.2018 відповідач повторно спрямував голові профспілки подання, зміст якого ідентичний змісту першого подання від 07.05.2018, додавши до нього наказ від 21.05.2018 № 146. Дане подання зареєстровано профспілкою 23.05.2018 (а.с.164).

Голова профспілки у своєму клопотанні від 22.05.2018, посилаючись на ч.4 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», вніс пропозицію відповідачу у зв'язку з отриманням 22.05.2018 повторного подання про перенесення терміну звільнення на 11.06.2018, оскільки перше вивільнення працівників відповідно до наданих подань має відбутися 22.05.2018 (а.с.159).

Враховуючи клопотання голови профспілки лікарні від 22.05.2018, з метою дотримання ст.43 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» за наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 внесені зміни до п.1 наказу ЦМЛ № 101, відповідно до яких приписано провести скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії 11.06.2018 (а.с.32-35, 160-161).

На засіданні зборів трудового колективу 22.05.2018 (протокол № 2), де серед присутніх зазначений позивач, було доведено зміст клопотання голови профспілки лікарні, зміст наказу ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 та повідомлено про продовження строків звільнення (а.с.145-146).

З наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 позивач ознайомлений під підпис, що було ним підтверджено у судовому засіданні (а.с.162, 163).

Своїм листом від 23.05.2018 голова профспілки пропонує відкликати подання ЦМЛ від 22.05.2018, вважаючи пропозицію можливого вивільнення працівників з 11.06.2018 недійсною, оскільки працівники лікарні не отримували попереджень про вивільнення 11.06.2018 (а.с.41).

Згідно із штатним розкладом ЦМЛ, затвердженим міським головою 22.05.2018, з 12.06.2018 до складу лікарні включено стоматологічний кабінет - 3,5 шт.од., а саме: лікар-стоматолог-терапевт - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-хірург - 0,5 ставки, лікар-стоматолог дитячий - 0,5 ставки, лікар-стоматолог-ортопед - 0,5 ставки, сестра медична (1,0 ставки), молодша медична сестра (санітарка) - 0,5 ставки (а.с.113-122).

Даний штатний розклад також введено в дію з 12.06.2018 відповідно до наказу ЦМЛ від 22.05.2018 № 148 (а.с.219).

Відповідно до звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН за період з 23.03.2018 по 11.06.2018 у відповідача були наявні наступні вакансії: за звітами від 23.03.2018 - кухонний робітник, сестра медична, лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, молодша медична сестра (санітарка), лікар травматолог; за звітами від 11.04.2018 - лікар терапевт, лікар інфекціоніст, молодша медична сестра (санітарка) - 2, сестра медична, лікар травматолог, сестра медична з масажу; за звітами від 07.05.2018 - лікар інфекціоніст, сестра медична з масажу, сестра медична, завідувач складу, лікар терапевт, лікар травматолог, лікар хірург; за звітами від 22.05.2018 - бухгалтер; за звітами від 05.06.2018 юрисконсульт, начальник відділу кадрів, лікар терапевт, лікар інфекціоніст, лікар травматолог, лікар хірург, сестра медична (а.с.221-234, 19-35 т.2).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно за п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами індивідуальних трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що відповідачем проведено скорочення чисельності та штату працівників стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та зубопротезної лабораторії у зв'язку з реорганізацією даних структурних підрозділів на підставі рішення Мирноградської міської ради від 14.02.2018, яка є засновником ЦМЛ, як представник територіальної громади.

Суд погоджується з думкою представника позивача і зауважує, що вживане у п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України поняття «реорганізація» стосується саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

Водночас, Мирноградська ЦМЛ як юридична особа не була реорганізована, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а виключення двох структурних підрозділів та включення до складу лікарні іншого підрозділу нового кабінету не є реорганізацією ЦМЛ, а свідчить лише про зміну її внутрішньої (організаційної) структури.

На відміну від реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників структурних підрозділів лікарні згідно за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників.

З наданих учасниками справи письмових доказів судом встановлено, що на підставі рішення міськради було затверджено Статут ЦМЛ у новій редакції, видано наказ по лікарні, відповідно до яких із організаційної структури ЦМЛ було виключено всі посади з відділень «Стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами» і «Зубопротезна лабораторія» та утворено і включено до структури лікарні лікувально-діагностичне відділення зі спеціалізованими прийомами, до складу якого увійшов стоматологічний кабінет. Наказами по ЦМЛ була створена комісія з реорганізації вказаних підрозділів, приведено у відповідність до Статуту штатний розклад медичного персоналу лікарні, який вступив у дію з 12.06.2018 та відповідно до якого штатна чисельність стоматологічної поліклініки - 27,75 шт.од. та зубопротезної лабораторії - 17 шт од. були виключені з відділень, а 3,5 шт.од були включені до новоутвореного відділення.

Дані обставини свідчать про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що реорганізація у лікарні де-юре не була проведена через те, що у рішенні міськради із організаційної структури ЦМЛ виключена стоматологічна поліклініка із спеціальними прийомами кабінетами, тоді як у складі ЦМЛ функціонувала стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами. Дане твердження спростовується оглянутим у судовому засіданні оригіналом рішення міськради від 14.02.2018, копія з якого надана представником третьої особи, де зазначено, що реорганізації підлягає саме стоматологічна поліклініка зі спеціалізованими прийомами. Як пояснила у суді представник міськради, розміщений на офіційному сайті ради проект даного рішення, на який посилається позивач (а.с.82), містить технічну помилку у назві поліклініки. Про наявність описки також вказує назва цього рішення, а саме: «Про реорганізацію стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами…». Крім того, з огляду на статут та штатні розклади установи у структурі лікарні функціонувала лише одна стоматологічна поліклініка та одна зубопротезна лабораторія, що виключає будь-які домисли з приводу невизначеності підрозділів, посади яких були скорочені. Також відсутність у рішенні міськради від 14.02.2018 термінів набуття п.1 та п.2 вказаного рішення, затвердження нових штатних розписів,які вводилися у дію з 23.05.2018 та з 12.06.2018, та які, на думку представника позивача, з 23.05.2018 де-юре позбавили працівників робочих місць, у тому числі позивача, ніяким чином не впливають на факт того, що у відповідача відбулися зміни в його організаційній структурі, наслідком яких стало скорочення чисельності та штату працівників і звільнення позивача 11.06.2018. До того ж наведені докази вказують на те, що новий штатний розпис, який повинен був введений в дію з 23.05.2018, фактично було введено в дію з 12.06.2018, про що лікарнею було видано відповідні накази, крім того, про це свідчить факт залишення позивача на своєму робочому місці та отримання ним заробітної плати по 11.06.2018.

Суд також не приймає до уваги надану представником позивача копію з копії рішення міськради від 14.02.2018, як недопустимий доказ, оскільки оригінал вказаного рішення було оглянуто судом, копія якого додана до матеріалів справи третьою особою (а.с.16 т.2).

Згідно з правилами ч.1 ст.492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що позивач 23.03.2018 був попереджений про його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, яке мало б відбутися 22.05.2018. Фактично звільнення відбулося 11.06.2018, тобто у дату, яку було визначено роботодавцем шляхом винесення наказу від 22.05.2018 № 147, з яким позивач також ознайомлений під підпис.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що на час видання наказу № 147 попередження, яке він отримав у березні 2018 року, втратило юридичну силу.

Законодавством не передбачено обмежень щодо перенесення дати звільнення працівників під час проведення процедури скорочення чисельності та штату. Перенесення дати звільнення позивача на іншу дату, ніж ту, що попередньо планувалася, не потребувало повторного попередження, оскільки підставі звільнення залишалися ті ж самі, а відтермінування дати звільнення було пов'язано виключно з метою дотримання процедури звільнення і гарантування трудових прав позивача. При цьому суд зауважує, що звільнення відбувалося за ініціативою роботодавця, сплив двомісячного строку з моменту попередження не дає підстав вважати, що процедура звільнення була припинена.

Посилання позивача на те, що внаслідок внесених змін до наказу № 101 попередження втратило чинність, також не ґрунтується на законі, оскільки працівник відповідно до ст.492 КЗпП України має бути персонально попереджений про наступне звільнення, що було здійснено відповідачем шляхом вручення письмового попередження, з яким позивач був ознайомлений під підпис. Внесені до наказу № 101 зміни не скасовували його та не змінювали його змісту щодо скорочення посад певних структурних підрозділів.

Між тим, суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що до звільнення позивач обіймав дві посади за сумісництвом: лікаря стоматолога-терапевта стоматологічної поліклініки на 0,5 ставки та лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії на 0,5 ставки.

Відповідно до п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за № 76, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Тобто, звільнити працівника-сумісника можна на загальних підставах, у тому числі з ініціативи власника.

Разом з тим, доказів про попередження позивача про наступне його звільнення з посади лікаря стоматолога-ортопеда зубопротезної лабораторії матеріали справи не містять. Ознайомлення позивача з наказом ЦМЛ від 22.05.2018 № 147 суд не розцінює як попередження про вивільнення з посади 11.06.2018, оскільки суть даного наказу полягає у відтермінуванні дати звільнення. Закон вимагає персонально попередити працівника про наступне звільнення. Якщо працівник відмовляється ознайомитися з попередженням під підпис, то складають акт за підписом від трьох осіб, в якому зазначають усі обставини відмови працівника. Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження конкретного працівника про звільнення й дату, коли це попередження було зроблено.

З огляду на приведене, суд приходить до висновку, що відповідачем при звільненні позивача не було дотримано у повному обсязі вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України.

За змістом ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених у тому числі п.1 ст.40 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору (ч.5 ст.43 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Відповідно до абз.5 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами індивідуальних трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 відмова профспілкового органу у згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Судом встановлено, що 07.05.2018 голові профспілки ЦМЛ, членом якої є позивач, було спрямоване обгрунтоване подання про надання згоди щодо звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України.

Про прийняте рішення орган первинної профспілки повідомив відповідача листом від 21.05.2018. Безпосередньо з протоколом № 15 засідання профкому профспілки ЦМЛ від 21.05.2018, згідно з яким за результатами розгляду подань головного лікаря ЦМЛ про надання згоди на звільнення працівників за скороченням штату у задоволенні вказаних подань, у тому числі стосовно позивача, було відмовлено, відповідач ознайомився під час судового розгляду.

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України та ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Отже, суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 01.07. 2015 у справі № 6-703цс15.

Згідно протоколу засідання профкому від 21.05.2018 підставою для відмови у наданні згоди на звільнення стала юридична відсутність наказів ЦМЛ, якими б скорочувались посади зазначених працівників з дат, які були вказані у їх попередженнях про вивільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (на час розгляду подань зміст п.1 наказу № 101 має відповідати лише змісту наказу № 117/1 від 02.04.2018, а первісні приписи п.2 наказу № 101 та наказу № 102 від 16.03.2018 «Про затвердження штатного розкладу ЦМЛ» де-юре замінені приписами наказу № 120 від 02.04.2018) (а.с.120-122, 147, 148).

Однак, дане рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону. З протоколу засідання профкому вбачається формальне обговорення одночасно понад сорок подань ЦМЛ, рішення профкому ґрунтується лише на поясненнях голови профспілки, сформованих на підставі висновків, отриманих листом від Донецької обласної організації профспілки, та не містить обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача. Посилання на юридичну відсутність наказів ЦМЛ є незрозумілим, відокремленим від особи позивача, правове обґрунтування незаконності звільнення позивача взагалі відсутнє.

Спрямоване відповідачем повторне подання про надання згоди на звільнення позивача від 22.05.2018 профспілкою не розглядалося, тому суд погоджується з позицією представника позивача про те, що наслідки, передбачені ч.5 ст.43 КЗпП України, не наступили.

Водночас, суд констатує, що відповідачем зі своєї сторони виконані всі умови задля отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Лікарнею було спрямоване обґрунтоване подання до профспілки, отримане повідомлення про прийняте рішення у письмовій формі, більш того, спрямувавши повторно подання, витримано максимальну кількість днів, передбачену ст.43 КЗпП України для прийняття рішення та про його повідомлення, з метою отримання прийнятого рішення від профспілки. Лише після цього позивач була звільнена з займаної посади.

Відсутність у рішенні профкому профспілки правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивача надає право роботодавцю звільнити позивача без цієї згоди.

Положеннями ч.2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Згідно з правилами ст.492 КЗпП України про наступне звільнення працівник має бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. При цьому у випадку змін в організації виробництва і праці враховується переважне право працівника на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. За відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 6-1723цс17.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Позивач має повну вищу освіту за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Стоматологія».

З наданих суду доказів встановлено, що позивачу були запропоновані наявні у відповідача вакансії, які відповідали його кваліфікації та освіті, у період з моменту попередження позивача про звільнення і на момент його звільнення, від яких позивач відмовилася.

При цьому суд погоджується з позицією відповідача про те, що позивача не можливо перевести на посаду лікаря іншої спеціалізації, вакантні посади яких були на підприємстві, оскільки спеціалізація позивача дає йому право працювати лікарем тільки у стоматології, а тому відповідач не зобов'язаний був пропонувати ці посади.

Між тим, не всі наявні у зазначений період часу вакансії було запропоновано позивачу, які відповідали освітньому та кваліфікаційному рівню позивача. Суд звертає увагу на посаду завідувача складу, яка потребує базову або неповну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) без будь-яких спеціальних кваліфікаційних вимог, яку за своїм освітнім рівнем міг обіймати позивач.

Крім того, суд звертає увагу на те, що внаслідок проведених змін в організаційній структурі ЦМЛ з'явився новий структурний підрозділ, в якому наступного дня після звільнення відкривалися б вакантні посади, які планувалися заздалегідь та які повністю відповідали освіті та спеціальності позивача, а саме: лікаря стоматолога-терапевта, лікаря стоматолога-хірурга, лікаря стоматолога-ортопеда, лікаря стоматолога дитячого, які також не були йому запропоновані.

Суд не приймає ло уваги протокол зборів трудового колективу стоматологічної поліклініки та зубопротезної лабораторії від 21.03.2018 № 1, на якому розглядалися пропозиції кандитарур працівників, які планують працювати у новоствореному стоматологічному кабінеті, як доказ того, що позивачу пропонувалась робота на вказаних посадах, оскільки дані збори проводилися не роботодавцем, констатували лише факт пропозицій щодо певних кандидатур, до того ж матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовлявся від цих посад.

Отже, при звільненні позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відповідачем у повній мірі не дотримано положень частини другої цієї статті та належним чином не виконано обов'язок, передбачений ч.1 ст.492 КЗпП України.

Оскільки відповідачем не було додержано порядку вивільнення працівників, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на ті ж самі посади, які він займав до звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно за п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 зі змінами, сума, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути сплачені за середнім заробітком.

Отже, з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, а саме: за період з 12.06.2018 (наступний день після останнього робочого дня 11.06.2018, так як день звільнення з роботи збігається з останнім днем роботи) по 29.11.2018 (день постановлення рішення суду).

Відповідно до довідок відповідача від 17.10.2018 середньоденна заробітна плата позивача за двома посадами складає 188 грн 72 коп. (88 грн 19 коп. + 100 грн 53 коп.). Дана сума обчислена шляхом ділення заробітної плати позивача з врахуванням податків і обов'язкових виплат за квітень та травень 2018 року на кількість фактично відпрацьованих днів у розрахунковому періоді (а.с.244, 245).

Кількість робочих днів за період з 12.06.2018 по 29.11.2018 з урахуванням листа Міністерства праці та соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік № 224/0/103-17/214 від 19.10.2017 дорівнює: за червень 2018 року - 13 днів, за липень 2018 року - 22 день, за серпень 2018 року - 22 дня, за вересень 2018 року - 20 дня, за жовтень 2016 року - 22 днів, за листопад 2016 року - 21 день, а всього 120 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.06.2018 по 29.11.2018 складає 22646 грн 40 коп., із розрахунку: 120 робочих днів х 188 грн 72 коп. Саме ця сума підлягає стягненюю з відповідача на користь позивача з урахуванням обов'язкових платежів, оскільки середньоденний заробіток позивача розраховано безвинятку податків і обов'язкових виплат.

Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави у розмірі по 704 грн 80 коп. за вимоги майнового та немайнового характеру, а всього 1409 грн 60 коп.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та присудження заробітної плати за один місяць.

На підставі ст.ст.40, 43, 492, 232-234, 235 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, місце проживання: 85320, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, до Мирноградської центральної міської лікарні, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 20, код ЄДРПОУ 01990855, третя особа Мирноградська міська рада, юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул.Центральна, 9, код ЄДРПОУ 04052956, про поновлення на роботі задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ Мирноградської центральної міської лікарні № 199-к від 11.06.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря стоматолога-терапевта на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та з посади лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії.

Поновити ОСОБА_1 на посадах лікаря стоматолога-терапевта на 0,5 ставки стоматологічної поліклініки зі спеціалізованими прийомами та лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки зубопротезної лабораторії Мирноградської центральної міської лікарні з 12 червня 2018 року.

Стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2018 року по 29 листопада 2018 року у розмірі 22646 (двадцять дві тисячі шістсот сорок шість) грн 40 коп. з урахуванням податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в сумі 704 грн 80 коп. та за позовні вимоги немайнового характеру в сумі 704 грн 80 коп., а всього 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн 60 коп.

Рішення у частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнень за один місяць, що складає 3500 грн, підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Димитровський міський суд Донецької області (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до Донецького апеляційного суду) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 04.12.2018.

Суддя Ж.Є.Редько