Ухвала

Іменем України

28 листопад 2018 року

м. Київ

справа №759/14513/17

провадження №61-42232ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило: постановити рішення про відновлення виконавчого провадження 55307335 (далі - виконавче провадження); скасувати постанову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08 грудня 2017 року про відкриття виконавчого провадження, арешт майна боржника з вилученням відповідного запису з державного РРП на нерухоме майно, винести повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з невідповідністю документа вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що 02 січня 2018 року на адресу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надійшла постанова головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Святошинський РВДВС м. Києва ГТУЮ) від 08 грудня 2017 року про арешт майна боржника, винесена на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року про забезпечення позову.

Заявник вважає вказану ухвалу такою, що не відповідає вимогам, встановленим для виконавчого документа статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а отже не може бути виконавчим документом в розумінні вимог статті 3 цього ж Закону.

У зв`язку з наведеним дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного документу та винесення постанови про арешт майна боржника не відповідають вимогам чинного законодавства, що є підставою, відповідно до статей 3, 4, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статті 435 ЦПК України для задоволення скарги.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року, у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому державний виконавець повинен був повернути такий виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання. Крім того, пред'явлення ухвали про забезпечення позову на примусове виконання не передбачене діючим законодавством.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалені у справі судові рішення про відмову в задоволенні скарги мотивовані тим, що державним виконавцем були вжиті передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, спрямовані на виконання судового рішення в межах його повноважень, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Судом установлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «КБ «Правекс-Банк», ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

За приписами частини першої статті 157 ЦПК України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Наведена вище ухвала направлена Святошинським районним судом м. Києва до Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві та отримана 04 грудня 2017 року.

Постановою Головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 08 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаної ухвали та накладено арешту на кватиру № АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

18 грудня 2017 року головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням ухвали суду про забезпечення позову.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Реальне виконання рішення суду є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року.

За змістом статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов'язки та права державного виконавця при виконанні рішень суду.

Виходячи з положень щодо обов'язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, наявності у державного виконавця як державного реєстратора визначеного законодавством права приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в тому числі і вирішувати питання про накладення арешту на нерухоме майно при виконанні ухвали суду про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскаржувані заявником дії вчинено державним виконавцем відповідно до вимог Закону, у межах його повноважень, а права чи свобод ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» при виконанні ухвали про забезпечення позову державним виконавцем не порушені, у зв'язку із чим, скарга ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Ухвалені у справі судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, заінтересована особа - ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська