Головуючий у І інстанції Тітов М.Ю.

Провадження №22-ц/824/1450/2018 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Шуляку Д.О.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просив про його задоволення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.06.2010 року між ним та банком був укладений договір № SAMDN25000710952095, за умовами якого позивач передав відповідачу депозитний вклад в розмірі 80 000,00 грн. під 19,5% річних на строк 12 місяців, який в подальшому було пролонговано строком до 22.06.2014 року. У листопаді 2011 року вклад було переконвертовано в долари США з відсотковою ставкою 11% річних. Після переконвертації сума вкладу становила 9913,26 доларів США. Крім того, 25.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № SAMDN25000717634451, згідно з яким позивач передав відповідачу депозитний вклад у сумі 15 000,00 доларів США під 8% річних строком на 12 місяців, який також в подальшому було пролонговано до 25.06.2014 року.

З квітня 2014 року відповідач припинив нарахування відсотків та заблокував рахунки позивача, в зв'язку із чим позивач неодноразово звертався до банку з проханням повернути суми вкладів та нараховані відсотки, проте у вчиненні таких дій йому було відмовлено.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти: за договором №SAMDN25000710952095 у розмірі 14176,67 доларів США, з яких 9913,26 доларів США - сума вкладу, 3642,39 доларів США - сума невиплачених відсотків, 621,02 доларів США - сума 3% річних; та за договором № SAMDN25000717634451 у сумі 19938,10 доларів США, з яких 15000,00 доларів США - сума вкладу, 3998,42 доларів США - сума невиплачених відсотків, 939,68 доларів США - сума 3% річних.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 липня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 27 793,66 доларів США та 40 967,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника - адвоката Тузова В.О., подав на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від позивача ОСОБА_2, останній просив апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

В апеляційному суді представник відповідача апеляційну скаргу останнього підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечила та просила рішення суду залишити без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір №SAMDN25000710952095 (вклад «Мультивалютний»), відповідно до умов якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти на строк 12 місяців по 22.06.2011 року включно у розмірі 80000,00 грн. з виплатою 19,5% річних (а.с.21-22).

Згідно із п. 2 договору нарахування процентів на суму вкладу починається з першого робочого банківського дня, наступного за днем надходження грошей у банк, і нараховується на суму коштів на кожному базовому рахунку за кожний календарний день розміщення грошових коштів у банку, виходячи з фактичної кількості днів у році. День повернення вкладу у період нарахування відсотків не входить.

За умовами п. 11 договору у випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний у п. 1 даного договору. Строк вкладу продовжується неоднократно без явки клієнта в банк. При цьому, нарахування нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

22.06.2010 року ОСОБА_2 внесено до банку 80 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.24).

У пункті 4 договору передбачено, що конвертація відбувається на підставі заяви клієнта, наданої у письмовій формі у відділенні банку. Конвертація коштів здійснюється по курсам банку, діючим на момент конвертації.

Як вбачається з виписки банку, 29.11.2011 року, на підставі заяви позивача, вклад було переконвертовано в долари, після конвертації сума вкладу становила 9913,26 доларів США з відсотковою ставкою 11% річних. 26.06.2013 року позивачем були зняті нараховані відсотки за період з 22.06.2012 року по 22.06.2013 року у сумі 990,00 доларів США, після чого на його рахунку залишились грошові кошти у розмірі 9914,71 доларів США (а.с.27).

Також судом встановлено, що 25.06.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір №SAMDN25000717634451 (вклад «Стандарт»), за умовами якого клієнт передає, а банк приймає грошові кошти у розмірі 15 000,00 доларів США на строк 12 місяців по 25.06.2012 року включно з виплатою 8% річних (а.с.28-29).

Згідно із п. 2 договору нарахування процентів на суму вкладу починається з першого робочого дня, наступного за днем надходження коштів в банк і здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається, проценти не нараховуються.

Відповідно до п. 6 договору, якщо по закінченню строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний в п. 1 даного договору. Строк вкладу продовжується неоднократно без явки клієнта в банк. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.

25.06.2011 року позивачем до банку внесено 15 000,00 доларів США, що підтверджується копією квитанції (а.с.31).

25.08.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору банківського вкладу та вимогою повернути грошові кошти. Вказана заява отримана банком та на неї надана відповідь від 19.09.2014 року (а.с.38), в якій банк посилався на неможливість здійснення банківської діяльності на території АР Крим та призупинення обслуговування клієнтів та роботи відділень. Згідно розрахунків позивача станом на 24.10.2016 року заборгованість за договором №SAMDN25000710952095 від 22.06.2010 року становить 14176,67 доларів США, з яких: сума вкладу 80000,00 грн., яка після переконвертації становить 9913,26 доларів США, проценти за період з 23.06.2013 року по 24.10.2016 року - 3642,39 доларів США та 3% річних - 621,02 доларів США; заборгованість за договором №SAMDN25000717634451 від 25.06.2011 року складає 19938,10 доларів США, з яких: сума вкладу - 15000,00 доларів США, проценти за період з 26.06.2013 року по 24.10.2016 року - 3998,42 доларів США та 3% річних - 939,68 доларів США.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача депозитних вкладів, процентів у визначеному судом розмірі, а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак не в доларах США, а в гривні, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності цих вимог позивача, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За приписами ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно зі ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу, за умовами яких ОСОБА_2 вніс до банку грошові кошти у визначеному в договорах розмірі. Дані обставини не заперечуються і апелянтом в його апеляційній скарзі.

Судом також встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що зобов'язання по поверненню позивачу депозитних вкладів та нарахованих процентів відповідачем не виконані, що суперечить положенням діючого цивільного законодавства та порушує умови укладених між сторонами договорів.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем під час розгляду справи суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що банком всі зобов'язання по поверненню належних позивачу коштів виконані, хоча обов'язок доведення цих обставин лежить саме на АТ КБ «ПриватБанк», який посилається на ці обставини, як на підставу своїх заперечень проти позову ОСОБА_2

Враховуючи викладене, законним та обґрунтованим є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача сум депозитних вкладів та нарахованих на ці суми процентів згідно умов договорів.

Обгрунтованим є і рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України з переведенням суми, визначеної позивачем в іноземній валюті, в національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факту знаходження грошових коштів на банківських рахунках на час звернення до суду та факт невиконання Банком свого обов'язку щодо повернення вкладнику коштів до моменту припинення діяльності Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем суду надано копії договорів банківського вкладу та квитанцій про внесення коштів на депозитний рахунок, які досліджені судом, про що зазначено в судовому рішенні, тобто, позивачем доведено факт виконання його зобов'язань за договорами. За таких обставин, саме на відповідача покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань за договорами банківського вкладу, а саме надання доказів того, що кошти були повернуті вкладникові, а також про відсутність коштів на депозитних рахунках позивача, що відповідачем в межах розгляду справи зроблено не було. При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи банку щодо знаходження відокремленого підрозділу на окупованій території АР Крим та відсутності доступу до банківських документів, оскільки договори укладалися не з філією, а безпосередньо з юридичною особою - ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено як у договорах, так і у квитанціях, а банківські розрахунки між відділенням та безпосередньо банком не повинні бути підставою для покладення проблем діяльності відділення банку на вкладника.

Доводи скарги з приводу невірного обчислення судом першої інстанції процентів згідно умов договорів, укладених між сторонами, та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, законності та обґрунтованості висновків суду в цій частині не спростовують, оскільки самим банком суду першої інстанції під час розгляду справи власний розрахунок чи письмові пояснення з приводу обчислення вищевказаних сум не надавалися. При цьому, судом при обчисленні розміру процентів було враховано, що договори діяли до моменту звернення позивача до відповідача з заявою про розірвання договорів 26.06.2014 року, в зв'язку із чим відсотки у розмірі, передбаченому умовами договорів, підлягали нарахуванню виключно до цієї дати - 26.06.2014 року, а після цього відсотки нараховувались у відповідності до Наказу Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» №07 від 05.01.2014 року в розмірі 1% річних.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: