Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 328/1764/17

провадження № 61-404 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,

суддів: Висоцької В. С., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,

відповідач-Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року, ухвалене суддею Андрущенком О. Ю., та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 листопада 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: ПодліяновоїГ. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_6звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - ПАТ «Запоріжгаз»)про визнання дій відповідача по відключенню позивача від газопостачання неправомірним, зобов'язання відповідача за власний рахунок відновити газопостачання до домогосподарства позивача шляхом механічного під'єднання до мережі газопостачання та відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2017 року відповідачем здійснене припинення постачання природного газу до домоволодіння позивача АДРЕСА_1 шляхом встановлення заглушки на крані вводу, про що було складено акт від 03 травня 2017 року (далі - акт від 03 травня 2017 року). Підставою було невиконання позивачем вимог попередження відповідача від 27 січня 2017 року, а також, відсутність природного освітлення та наявність квартирки в приміщенні де встановлена газова плита.

3. В попередженні відповідача від 03 травня 2017 року (далі - попередження від 03 травня 2017 року) позивачу висунуто вимогу відповідача до 06 лютого 2017 року надати акт перевірки димових та вентиляційних каналів та покрасити газопровід.

4. Позивач вважає дії відповідача незаконними, оскільки, жодного порушення договірних умов на постачання газу він не порушив, підстави відповідно до пункту 5.7. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Правила БСГ), для припинення відповідного постачання природного газу відсутні, оскільки недоліки, передбачені цим пунктом Правил БСГ, не були виявлені.

5. Відсутність газопостачання в домоволодінні НОМЕР_1 спричинило моральні страждання позивача, він був змушений змінити звичайний спосіб життя, неможливість задовольняти житлові та побутові свої потреби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Токмацького районногосуду Запорізької областівід 25 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до умов статті 12 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про ринок газу) Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова НКРЕКП № 2500), затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (далі - Типовий договір постачання газу), на підставі якого має здійснюватись постачання природного газу відповідачем позивачу.

8. Відповідно до пункту 1.3. цього договору він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України). Фактом оформлення приєднання до цього договору є, зокрема підписання споживачем природного газу заяви-приєднання.

9. Судом встановлено, що позивач є споживачем природного газу в домоволодінні НОМЕР_1, що підтверджується заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), яка ним підписана 05 липня 2016 року.

10. Підпунктом 11 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Кодекс ГРМ) визначено, що оператор газорозподільних систем в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил БСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу в інших випадках, передбачених законодавством.

11. Згідно з пунктом 6.1. Правил БСГ безпечну експлуатацію та технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків забезпечує власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)). Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватися спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Технічне обслуговування димових вентиляційних каналів необхідно розмежовувати з перевіркою тяги в димових каналах, які в першому випадку здійснюються спеціалізованою організацією, а в іншому оператором газорозподільних систем - в даному випадку ПАТ «Запоріжгаз».

12. Відповідно до пункту 5.7. Правил БСГ підлягає відключенню від систем газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах.

13. 03 травня 2017 року представниками ПАТ «Запоріжгаз» ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за участі споживача ОСОБА_6 через відсутність тяги димових і вентиляційних каналів здійснено відключення домоволодіння НОМЕР_1 від газопостачання з встановленням заглушки. Посилання позивача на попередження від 27 січня 2017 року, в якому вказано про обов'язок надати акт перевірки димових та вентиляційних каналів до 06 лютого 2017 року та покрасити газопровід, є необґрунтованим, оскільки, відключення газопостачання здійснено з інших підстав.

14. Посилання на договір від 17 лютого 2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжгаз» та ОСОБА_6 (далі - договір від 17 лютого 2006 року), судом оцінюється критично, оскільки, відносини сторін спору з приводу газопостачання в домоволодіння НОМЕР_1 врегульовано заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу, яка підписана позивачем 05 липня 2016 року.

15. Договір від 29 вересня 2015 року про надання населенню послуг з газопостачання (далі - договір від 29 вересня 2015 року) суд визнає неналежним доказом, який не містить інформацію щодо предмету доказування, оскільки цій договір укладений між ОСОБА_13 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» щодо газопостачання домоволодіння № 50-28 по вулиці Куйбишева в місті Токмак Запорізької області.

16. З огляду на відсутність порушень вимог законодавства при відключенні домоволодіння НОМЕР_1 від газопостачання, позовні вимоги по стягненню моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

17. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької областівід 29 листопада 2017 рокуапеляційна скарга позивача відхилена, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року залишено без змін.

18. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова КМУ № 758) на момент виникнення спірних відносин ПАТ «Запоріжгаз» на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на території міста Запоріжжя та Запорізької області.

19. Абзацами другим та третім пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ передбачено, що споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з газорозподільчої системи та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з оператором газорозподільчої системи, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.

20. Згідно з пунктом 3.3. Правил БСГ власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами.

21. Абзацом 10 пункту 6.8 Правил БСГ передбачено, що у випадку виявлення несправних та непридатних до подальшої експлуатації димових і вентиляційних каналів особа, яка виконує їх перевірку, зобов'язана попередити власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача) про заборону користування газовим обладнанням, невідкладно направити газорозподільному підприємству акт перевірки технічного стану димових та вентиляційних каналів для подальшого відключення газових приладів від системи газопостачання.

22. Інші докази та обставини, на які посилається заявник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У лютому 2018 року ОСОБА_6. подав касаційну скаргу до Верховного Суду, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

24. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької областівід 29 листопада 2017 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

25. Згідно з частиною першою статті 388 Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26. 04 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

27. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

29. Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. Позивач у судах попередніх інстанцій стверджував, що ніяких договорів приєднання не підписував, та про наявність відповідної заяви-приєднання дізнався тільки під час розгляду справи судом першої інстанції. Позивач повідомив правоохоронні органи про підробку його підпису відповідачем.

31. Надуманим є посилання суду першої інстанції на те, що відключення позивача від газопостачання відбулось не відповідно до попередження від 21 січня 2017 року, а з інших підстав.

32. Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватись спеціалізованою організацією, якою є відповідач, позивач зобов'язаний лише допустити представників відповідача в денний період до свого домоволодіння з зазначеною вище метою, а тому дії відповідача з припинення постачання природного газу позивачу є протиправними.

33. Інші доводи відповідача, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

34. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

35. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

39. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

40. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV; далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).

41. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина 3 статті 10 ЦПК України 2004).

42. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

(1.1) Щодо договірних стосунків сторін спору

43. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя статті 11 ЦК України).

44. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

45. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

46. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій статті 633 ЦК України та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними (частини п'ята та шоста статті 633 ЦК України).

47. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

48. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

49. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).

50. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 905 ЦК України).

51. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (частина друга статті 604 ЦК України).

52. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується НКРЕКП та оприлюднюється в установленому порядку (згідно із пунктом 32 статті 1 та абзацом другим частини першої статті 12 Закону про ринок газу).

53. Ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов'язаної, зокрема з його транспортуванням, розподілом, постачанням видається НКРЕКП у встановленому законодавством порядку (згідно із частиною третьою статті 9 Закону про ринок газу).

54. Пункт другий Правил постачання газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі - Правила постачання газу), передбачає, що дія Правил постачання газу поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується НКРЕКП та оприлюднюється в установленому порядку (абзац другий пункту 3 Правил постачання газу).

55. Згідно із додатком №1 до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого Постановою КМУ № 758, ПАТ «Запоріжгаз» є затвердженим постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам.

56. Відповідно до Постанови НКРЕКП від 09 квітня 2015 року № 1227 «Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «Запоріжгаз» відповідач на момент оформлення заяви-приєднання від 05 липня 2017 року та припинення постачання природного газу позивачу мав ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) у зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Запоріжгаз».

57. Згідно із пунктом 1.1. Типового договору постачання газу цей договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником. Відповідно до абзацу сьомого пункту 1.4. Типового договору постачання газу постачальником є певний, конкретизований у підписаному договорі, суб'єкт господарювання, що здійснює діяльність з постачання природного газу на підставі ліцензії. Споживач - фізична особа, об'єкт якої фізично підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ (абзац дев'ятий пункту 1.4. Типового договору постачання газу). Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об'єкт споживача (абзац четвертий пункту 1.4. Типового договору постачання газу).

58. Згідно із пунктом 1.2. Типового договору постачання газу його умови є однаковими для всіх побутових споживачів України.

59. Відповідно до пункту 2.2. Типового договору постачання газу обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, на підставі якого споживач набуває право правомірно відбирати газ із газорозподільної системи.

60. Типовий договір розподілу природного газу затверджується НКРЕКП згідно із абзацом першим частини другої статті 40 Закону про ринок газу. Він є публічним відповідно до абзацу третього частини другої цієї статті Закону про ринок газу.

61. Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Постанова НКРЕКП № 2498), затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір розподілу газу). Згідно із пунктом 1.1. Типового договору розподілу газу цей типовий договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Відповідно до абзацу шостого пункту 1.4. Типового договору розподілу газу оператором ГРМ є певний, конкретизований у підписаному договорі, оператор газорозподільної системи, що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії. Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ (абзац тринадцятий пункту 1.4. Типового договору розподілу газу). Постачальник - суб'єкт господарювання, з яким Споживач в установленому порядку уклав договір постачання природного газу (абзац одинадцятий пункту 1.4. Типового договору розподілу газу).

62. Відповідно до пункту 1.2. Типового договору розподілу газу його умови є однаковими для всіх споживачів України.

63. Згідно із пунктом 1.3. Типового договору розподілу газу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов Типового договору розподілу газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти такий договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. Дані умови аналогічні умовам пункту 1.3. Типового договору постачання газу.

64. Абзац третій пункту 3.1. Типового договору розподілу газу передбачає, що за відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

65. Відповідно до абзацу третього пункту 3.2. Типового договору розподілу газу споживач забезпечує належну експлуатацію власних газових мереж після межі балансової належності згідно з чинним законодавством, зокрема відповідно до вимог Правил БСГ, або укладає відповідний договір з будь-якою організацією, яка має право на виконання таких робіт, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ. Абзац четвертий цього пункту Типового договору розподілу газу передбачає, що за домовленістю сторін такого договору експлуатаційна відповідальність Оператора ГРМ може бути поширена і на газові мережі (їх частину) споживача, якщо це визначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що є невід'ємною частиною цього договору.

66. Згідно із пунктом 1.1. Правил БСГ ці правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов'язана, зокрема з експлуатацією систем газопостачання. Також ці Правила БСГ є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами ринку природного газу згідно із частиною першою статті 5 Закону про ринок газу.

67. Межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи. Межа експлуатаційної відповідальності встановлюється на межі балансової належності, але за домовленістю сторін може не збігатися з межею балансової належності, про що має бути зазначено в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (пункт 2 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

68. Власники газових мереж, у тому числі побутові споживачі та власники внутрішньобудинкових систем газопостачання (балансоутримувачі, управителі), які згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відповідають за експлуатацію цих мереж та їх складових, забезпечують належну їх експлуатацію згідно з чинним законодавством, зокрема Правилами БСГ), або укладають відповідний договір із суб'єктом господарювання, який має дозвіл на виконання таких робіт, за виключенням газових мереж, які кваліфікуються як ГРМ згідно з розділом ІІ Кодексу ГРМ, порядок врегулювання взаємовідносин щодо яких визначений у розділі ІІІ Кодексу ГРМ (пункт 3 глави 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

69. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається (абзац третій пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

70. Відповідно до матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відповідач не заявляв про незаконний відбір (споживання) газу позивачем.

71. Позивач подав до суду першої інстанції договір від 29 вересня 2015 року щодо обслуговування іншого домоволодіння, оформлений на ОСОБА_13, що випливає з переліку додатків до його позовної заяви та матеріалів справи. З матеріалів справи також випливає, що апеляційному суду іншого договору по газопостачанню домоволодіння НОМЕР_1 від 2015 року також не надавалось. Суди попередніх інстанцій аргументовано не прийняли до уваги договір, який стосується іншого домоволодіння. Касаційному суду позивач направив у якості додатку до касаційної скарги копію договору від 09 червня 2015 року, укладеного між ним та ПАТ «Запоріжгаз» щодо надання послуг з газопостачання в домоволодіння НОМЕР_1. Враховуючи зазначене, статтю 10, частину другу статті 27, частину другу статті 303 ЦПК України 2004 твердження позивача про те, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги процесуального законодавство та не дослідили відповідний договір від 09 червня 2015 року не відповідають дійсності. В даному випадку позивач сам неналежним чином скористався своїми процесуальними правами, що не може впливати на законність судових рішень судів попередніх інстанцій. Касаційний суд не досліджує докази та не встановлює на їх підставі нові обставини справи згідно зі саттею 400 ЦПК України.

72. Договір від 17 лютого 2006 року не містить зобов'язання відповідача по забезпеченню утримання димових та вентиляційних каналів домоволодіння НОМЕР_1 в технічно справному стані, зокрема прочищення цих каналів. Також цей договір обґрунтовано не був взятий до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки він не відповідає Типовому договору постачання газу, а Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 січня 2000 року № 1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2000 року за № 57/4278, якою було затверджено зміст цього договору від 17 лютого 2006 року втратила чинність (на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики від 19 грудня 2006 року № 1673) на момент виникнення відповідних спірних відносин сторін цієї справи. Відповідно до частини другої статті 604, частин другої, п'ятої та шостої статті 633, частини першої статті 905 ЦК України, статті 12 Закону про ринок газу, абзацу другого пункту 3 Правил постачання газу, Постанови НКРЕКП № 2500 цей договір від 17 лютого 2006 року не може регулювати правовідносини сторін цього спору щодо постачання природного газу до домоволодіння НОМЕР_1 на момент виникнення відповідного спору між ними.

73. Суд першої інстанції розглядав Типовий договір постачання газу та встановив, що позивач приєднався до нього на підставі заяви-приєднання від 05 липня 2016 року. Але в цій заяві-приєднанні чітко вказано, що вона підтверджує приєднання позивача як побутового споживача до умов Типового договору розподілу газу. Отже, такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим с точки зору наявних у справі матеріалів. Суд першої інстанції мав би встановити на підставі якого конкретно договору здійснюється постачання природного газу відповідачем позивачу. Інші умови приєднання споживачем до Типового договору постачання газу побутовим споживачам, передбачених пунктом 1.3. цього договору судом не досліджувались. Апеляційний суд не звернув уваги на цю помилку суду першої інстанції та погодився з його висновками.

74. Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в матеріалах справи відсутній, його наявність та зміст судами попередніх інстанцій встановлені не були. Разом з тим, враховуючи зазначені у цій постанові норми права, зміст цього акту може впливати на обґрунтованість відключення від системи газопостачання обладнання позивача за умови, зокрема відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах, та на питання факту перебування димових та вентиляційних каналів в технічно несправному стані.

75. Водночас рішення по суті спору з урахуванням конкретних позовних вимог приймалось судом першої інстанції на підставі норм матеріального права, застосування яких не залежить від Типового договору постачання газу, про що докладніше вказано далі у цій постанові.

76. Позивач не заявляв позовні вимоги, які б ґрунтувалися на порушенні відповідачем Типового договору постачання газу або Типового договору розподілу газу. Вимоги з відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на впевненості позивача у факті протиправного припинення відповідачем постачання йому природного газу до домоволодіння НОМЕР_1.

(1.2.) Щодо правомірності відключення позивача від постачання газу

77. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 38 Закону про ринок газу оператор газорозподільної системи зобов'язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

78. Згідно із абзацом одинадцятим пункту 5 Правил постачання природного газ, побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

79. Відповідно до абзацу восьмого пункту 22 Правил постачання газу побутовий споживач зобов'язаний виконувати, зокрема обов'язки, передбачені цими Правилами постачання газу та чинним законодавством. Про порушення, допущені побутовим споживачем під час постачання природного газу, відповідальні представники постачальника складають акт-претензію у двох примірниках, один з яких залишається в побутового споживача (пункт 23 Правил постачання газу).

80. Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил БСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадках, передбачених законодавством (підпункт 11 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ).

81. При припиненні (відновленні) газопостачання (розподілу природного газу) складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача (абзац другий пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ). Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування (абзац перший пункту 5 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ).

82. Для належного виконання Оператором ГРМ функцій щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій споживач зобов'язаний забезпечити доступ на власні об'єкти представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання службових обов'язків, зокрема, зокрема для перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій (підпункт 1 абзацу другого пункту 5 розділу ІІІ Кодексу ГРМ)

83. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами (пункт 3.3. Правил БСГ).

84. Вимоги розділу 5 Правил БСГ розповсюджуються на газопроводи і газове обладнання, яке розміщене після відключаючого пристрою на вводі по ходу газу, в житлових і громадських будинках, комплексах і спорудах відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 &q?тр;Житлові будинки. Основні положення&qu п;, ДБН В.2.2-9-2009 &q?я ;Громадські будинки та споруди. Основні положення&quта; та ДБН В.3.2-2-2009 &qusp;Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт&qu>

85. Власники (балансоутримувачі та/або орендарі (наймачі)) житлових і громадських будинків, підприємств комунального та побутового обслуговування населення повинні, зокрема забезпечувати безперешкодний доступ до всіх приміщень будинків представникам газорозподільного підприємства для проведення технічного обслуговування газового обладнання і перевірки приміщень на загазованість та за необхідності відключення газового обладнання, утримувати в належному стані підвали, технічні коридори і підпілля, забезпечувати постійне підтримання в робочому стані їх електроосвітлення і вентиляцію, своєчасно перевіряти стан і за потреби проводити ремонт димових і вентиляційних каналів, оголовків димоходів (абзаци другий, третій шостий пункту 5.10 Правил БСГ).

86. Безпечну експлуатацію та технічне обслуговування димових і вентиляційних каналів житлових і громадських будинків забезпечує власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)). Перевірка і прочищення димових та вентиляційних каналів повинні виконуватися спеціалізованою організацією, яка має дозвіл на виконання цих робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 6.1. Правил БСГ).

87. Перевірка і прочищення димових і вентиляційних каналів комунально-побутових об'єктів, житлових та громадських будинків оформляються актом, рекомендована форма якого наведена у додатку 2 до Правил БСГ (абзац сьомий пункту 6.8 Правил БСГ). Один примірник акта перевірки і прочищення димових каналів передається газорозподільному підприємству. Строк зберігання актів - 12 місяців (абзац восьмий пункту 6.8. Правил БСГ).

88. Підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови, зокрема відсутності тяги в димових і вентиляційних каналах (абзац п'ятий пункту5.7 Правил БСГ).

89. Згідно із пунктом 1.9. Типового договору розподілу газу Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, зокрема передбачених Кодексом ГРМ.

90. Позивачем належним чином не спростовано факт підписання ним заяви-приєднання від 05 липня 2016 року, згідно з якою він приєднався до Типового договору розподілу газу.

91. Обов'язок забезпечувати утримання димових та вентиляційних каналів в технічно справному стані (своєчасно проводити їх очищення) у взаємостосунках з постачальником природного газу покладений на споживача, яким є позивач. В свою чергу, безпосереднє очищення димових та вентиляційних каналів має проводити спеціалізована організація згідно з пунктом 6.1 Правил БСГ. Залучення такої організації споживачем послуг з газопостачання здійснюється на договірній основі відповідно до умов чинного законодавства. Реалізація зазначених умов аварійні ризики та дає підстави відповідачу для поновлення газопостачання.

92. Позивач не заперечує того факту, що отримав як попередження від 27 січня 2017 року, так й акт від 03 травня 2017 року.

93. Згідно з актом про припинення та відключення газопостачання від 03 травня 2017 року припинення газопостачання здійснено в зв'язку з відсутністю тяги в димових та вентиляційних каналах. Той факт, що представниками відповідача в частині, яка передбачає опис способу припинення або відключення газопостачання, вписано крім цього способу (встановлення заглушки) ще додаткові зауваження, які не передбачені цією частиною бланку зазначеного акту, не є підставою вважати причиною припинення газопостачання лише такі додаткові зауваження, а не відсутність тяги в димових та вентиляційних каналах. Крім зазначених додаткових зауважень в цьому акті також вказано, що припинення газопостачання через відсутність тяги в димових та вентиляційних каналах здійснено згідно із попередженням від 27 січня 2017 року, в якому фактично зазначено вимогу підтвердити приведення технічного стану димових та вентиляційних каналів у належний стан у спосіб передбачений пунктами 6.1. та 6.8. Правил БСГ. Отже, суд першої інстанції по суті правильно встановив, що припинення постачання газу оформлено актом від 03 травня 2017 року та здійснено в зв'язку з відсутністю тяги в димових та вентиляційних каналах.

94. В рамках розгляду справи судами попередніх інстанцій позивачем факт технічно несправного стану димових та вентиляційних каналів у домоволодінні НОМЕР_1, зокрема відсутність в них тяги на момент складання акту від 03 травня 2017 року, не заперечувався та цей факт не був спростований належними доказами.

95. Враховуючи зазначене, припинення постачання природного газу позивачу було здійснено відповідачем не на підставі Типового договору постачання газу, а на підставі пункту 1.9. Типового договору розподілу газу, підпункту 11 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, пункту 5.7. Правил БСГ.

96. Дія пункту 5.7. Правил БСГ не може бути змінена угодою сторін, або залежати від виконання сторонами тих чи інших договорів, укладених між ними. Вона має імперативний характер для відповідача за умови встановленого факту відсутності тяги в димових та вентиляційних каналах. В зв'язку з цим відсутні підстави говорити про незаконність таких дій відповідача. А тому і вимоги про відшкодування моральної шкоди через виконання відповідачем вимоги закону не можуть бути задоволені судом через їх безпідставність. Тому суди попередніх інстанцій, попри порушення норм процесуального законодавства, по суті вирішили спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

97. Якщо позивач вважає, що відповідачем порушено умови Типового договору постачання газу та/або Типового договору розподілу газу, іншого договору, який є чинним для сторін спору у відповідності до умов законодавства, зокрема не виконано інші договірні зобов'язання, то він має можливість звернутись до суду за захистом своїх прав, належним чином аргументувавши свої вимоги до відповідача.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

98. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

99. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відхилити касаційну скаргу ОСОБА_6, залишити без змін рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької областівід 29 листопада 2017 року.

(2.2) Щодо судових витрат

100. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

101. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

102. Позивач звільнений від сплати судового збору та не заявляв вимог про відшкодування судових витрат. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. В зв'язку з відсутністю доведених відповідних судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_6.

2. Залишити без змін рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької областівід 29 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська

С. П. Штелик