УХВАЛА

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 367/2522/15-ц

провадження № 61-19550в18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Гостомельська селищна ради Київської області, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року у складі головуючого судді Карабаза Н. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Голуб С. А., Коцюрби О. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою виявлено факт порушення Гостомельською селищною радою Київської області вимог закону при виділенні громадянам земельних ділянок.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року № 1449-56-V було затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1359 га для будівництва і обслуговування будинку на АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, серія НОМЕР_2, який був зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096602711

На підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2010 року ОСОБА_5 відчужила зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_6, а остання на підставі договору купівлі-продажу від 23 травня 2014 року - відчужила її на користь ОСОБА_4

Прокурор вказував, що спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_5 з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, надана відповідачу ділянка перебуває за межами селища Гостомель, яка не має генерального плану, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатися та перевищила свої повноваження.

Крім того, спірна ділянка відповідно до рішення РМ УРСР від 20 червня 1956 року № 673 відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення і перебуває у постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство», що підтверджується проектом організації лісового господарства і планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (квартал № 19). Отже, ця ділянка лісового фонду передана у власність ОСОБА_5 без її вилучення у встановленому порядку у КП «Святошинське лісопаркове господарство» та без зміни її цільового призначення. Відповідно до Указу Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» від 01 травня 2014 року землі Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» були віднесені до території національного природного парку «Голосіївський», відтак є землями природно-заповідного фонду, якими розпоряджається Кабінет Міністрів України.

У зв'язку з наведеним, позивач просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21 жовтня 2010 року щодо передачі у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки площею 0,1359 га та витребувати ділянку з володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що згідно наявного в матеріалах справи листа Гостомельської селищної ради від 23 жовтня 2010 року до прокуратури направлено 50 рішень про надання селищною радою безкоштовно у приватну власність земельних ділянок, розташованих в смт Гостомель на вул. Київська і вул. Щорса, без вказівки на період прийняття таких рішень, їх реквізитів та осіб, яких вони стосуються. У той же час, лише за наслідками проведених у подальшому перевірок установлено, що Гостомельською селищною радою упродовж 2010 року було прийнято 81 таке рішення.

В той же час матеріали справи не містять жодного підтверджуючого документу про одержання оспорюваного рішення селищної ради та матеріалів до нього органами прокуратури області.

Тобто, судами виключно на припущеннях зроблено висновки про можливу обізнаність Кабінету Міністрів України про порушене право з моменту прийняття 21 жовтня 2010 року Гостомельською селищною радою спірного рішення в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель.

Таким чином судами відповідно до положень статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України не встановлено дійсного моменту, з якого у Кабінету Міністрів України та у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, враховуючи, що це право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення.

29 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справу призначено до розгляду в складі п'яти суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна земельні ділянка передана у власність ОСОБА_5 з порушенням порядку, встановленого законом. Однак, прокурор звернулася до суду з пропуском строку, передбаченого статтею 257 ЦК України, оскільки право власності на земельну ділянку зареєстровано відділом Держкомзему у м. Ірпені в листопаді 2010 року, а з позовом прокурор звернувся в квітні 2015 року.

Під час розгляду справи у подібних правовідносинах ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу № 357/9328/15 за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Київської області та Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_11, від імені яких діє

ОСОБА_23, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2016 року, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Із змісту зазначеної ухвали вбачається, що колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 29 жовтня 2014 року № 6-152цс14, від 01 липня 2015 року № 6-178цс15, від 17 лютого 2016 року

№ 6-2407цс15, від 08 червня 2016 року № 6-3089цс15, від 14 вересня

2016 року № 6-2165цс15, від 16 листопада 2016 року № 2469цс16,

від 26 жовтня 2016 року № 6?2070цс16, від 21 грудня 2016 року № 6-1503цс16, від 12 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-1852цс16, від 19 квітня 2017 року № 6-2376цс16, від 22 червня 2017 року № 6-1047цс17, від 12 липня 2017 року № 6-2458цс16 та від 15 листопада 2017 року

№ 6-2304цс16, у частині, що стосується: 1) порядку обчислення строку позовної давності, коли позов пред'явлено прокурором у порядку представництва і 2) врахування при цьому дати прокурорської перевірки.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Оскільки справа № 357/9328/15 за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Київської області та Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок перебуває на розгляді ВеликоїПалати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи за позовом Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства Київської області та Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення земельних ділянок.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик