ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14759/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О. Мельничука В.П., при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року в адміністративній справі за позовом Обслуговуючого кооператива «ЖК «НАУКОВИЙ» до Державного реєстратора Київської філії КП Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс», про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Обслуговуючий кооператив «ЖК «НАУКОВИЙ» звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати в Реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», м. Київ, ОСОБА_2, індекс номер: 42236878 від 26.07.2018 року, 09:22:21;

- запис № 27205513 від 25.07.2018 року, 19:49:39, внесений державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант», м. Київ, ОСОБА_2.

Також позивачем подано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії державним реєстраторам прав на нерухоме майно.

Назване клопотання вмотивовано тим, що дії вчинені відповідачем призведуть до подальшого задвоєння записів в Реєстрі речових прав пол. Об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська, 40.

Крім того, позивач зазначає, що в результаті протиправних записів відповідача, у товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» є всі можливості здійснювати подвійний продаж квартир.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено всім суб'єктам державної реєстрації прав, всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з об'єктом нерухомого майна за адресою - м.Київ, Подільській район, вулиця Петропавлівська, 40, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання відмовити у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що вказана справа не підлягає розгляду в суді адміністративної юрисдикції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

13.02.2017 року на базі незавершеного будівництва житлового комплексу «Науковий» інвестори об'єднались та створили Обслуговуючого кооператива «ЖК «НАУКОВИЙ». Згідно протоколу загальних зборів від 16.03.2017 року №4 метою створення якого є добудова житлового комплексу за власні кошти.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ОК «ЖК «НАУКОВИЙ» є власником об'єкту незавершеного будівництва загальною площею 22 863,8 кв. м, який складається з двох секцій - 10 469.5 кв. м та 12 394,3 кв. м.

Проте, відповідно до оскаржуваного запису власником незавершеного будівництва вказано зовсім іншу особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс».

За таких обставин відмова у забезпеченні позову створить очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, неможливість ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Питання про те, чи підлягає ця справа розгляду за правилами адміністративного судочинства, судова колегія не вбачає за можливе досліджувати, оскільки у даній ситуації компетенція суду обмежується лише питанням обгрунтованості вжиття судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія «Герекс» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 04 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя В.П. Мельничук