Справа № 199/367/16-ц

(6/199/20/24)

УХВАЛА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024        року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря                         Свержевської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі №199/367/16 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №199/367/16 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви значив, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором.

Зазначає, що згідно даних сайту Міністерства юстиції України, Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 де стягувачем є АТ КБ «Приватбанк» закриті, а виконавчі документи направлені поштовою кореспонденцією на адресу АДРЕСА_1 .

Вказує, що виконавчі листи №199/367/16-ц видані 04 листопада 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк», після закриття виконавчих проваджень до банку не надходили.

Також представник заявника зазначив, що поновлювати строк не має необхідності, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання на теперішній час ще не сплив, у зв`язку із дією воєнного стану, тому, просив суд видати дублікати виконавчих листів за вищевказаним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року у справі №199/367/16-ц.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Пашніна А.В. надала до суду заперечення на заяву про видачу дублікату виконавчого листа, у яких посилалася на те, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа. Заявником також не надано доказів того, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився.

У судове засідання сторони не з`явилися.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає не задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішеннями Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNL0GK033205906 від 25 травня 2006 року у сумі 20 073,33дол. США, що відповідно до курсу НБУ складає 471 321,79 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

04 листопада 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» видано виконавчі листи з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року у справі №199/367/16-ц, які згідно листа Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 14 липня 2021 року 11277 знаходились на примусовому виконанні у вказаному відділі та після винесення постанови про повернення виконавчих документів стягувачу були направлені поштовою кореспонденцією на адресу вул.Набережна Перемоги, буд.50.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вонсовіч О.В. від 13.07.2020 року виконавчий лист №199/367/16, виданий 04.11.2016 року повернуто стягувачу, на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України "Перехідні положення" у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі N 2-1316/285/11 (провадження N 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є йоговтрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби не свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі N 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі N 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі N 2-162/12 (провадження N 61-14111св20).

Дублікат це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, чи не втратило рішення законної сили, чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, а також обставини втрати виконавчого документа (коли виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Видача дубліката виконавчого листа взаємопов`язана із визначеним Законом України "Про виконавче провадження" строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Строк звернення до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа спливає із спливом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Від вирішення питання про поновлення строку залежить вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа. В разі визнання неповажними причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання стягувачем і відмови у поновленні пропущеного строку, суд відповідно відмовляє у видачі дубліката виконавчого листа.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені ст. 120 ЦПК України.

Згідно ст. 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі зацікавленої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Заявник в обґрунтування своїх вимог, викладених вище обмежився лише тим, що у АТ КБ "Приватбанк" є всі підстави вважати, що виконавчий лист був втрачений при поштовому пересиланні, проте суду не надано достовірних даних та підтвердження того, що дійсно виконавчий лист було втрачено та повторно не пред`явлено до примусового виконання.

Отже, суд критично оцінює посилання представника заявника на вказані вище докази втрати виконавчого листа.

Відтак, суд позбавлений можливості видати дублікат виконавчого листа, оскільки дублікат виконавчого листа видається тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

Заявником не надано суду жодного належного та достатнього доказу, який би свідчив про втрату отриманого оригіналу виконавчого документа.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Таким чином, оскільки заявником не надано належних доказів щодо втрати оригіналу виконавчого листа, а видача його дубліката може призвести до подвійного стягнення, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог щодо видачі дубліката виконавчого листа.

Також суд не приймає до уваги доводи представника АТ КБ "ПриватБанк" відносно того, що згідно п. 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання перервався і не сплив дотепер, оскільки вказані положення Закону, на які посилається заявник стосуються лише порядку виконання, зупинення вчинення виконавчих дій тощо, і не є підставою для переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

В зв`язку з викладеним, суд вважає, що стягувач АТ КБ "ПриватБанк" пропустив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання і не навів поважних причин пропуску такого строку.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 261, 354 ЦПК України, п. п. 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про видачу дубліката виконавчого листа у справі №199/367/16 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяті днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя