Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2024 року                                                             Справа№200/6457/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді   Абдукадирової К.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3, ЄДРПОУ 13486010)  про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                         УСТАНОВИВ:

12 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (з 01.01.2023 року - є правонаступником всіх прав та обов`язків Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області), щодо не поновлення щомісячних страхових виплат, призупинених з 01.10.2022 року громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2023 року;

- скасувати рішення чи постанову в разі їх прийняття про припинення гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячних страхових виплат з 01 жовтня 2022 року по страховому випадку трудове каліцтво;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячних страхових виплат в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. та виплатити заборгованість по ним з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження страхових виплат у межах суми щомісячної страхової виплати в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

- встановити судовий контроль, для ефективного виконання передбачених законодавством України обов`язків Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з приводу поновлення нарахувань та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячних страхових виплат в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. та виплати заборгованості по ним з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України і внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується паспортом громадянки України Серія НОМЕР_2 , виданим Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 10 червня 1999 року, карткою платника податків № НОМЕР_3 про присвоєння ідентифікаційного номера у Добропільській об`єднані державній податковій інспекції, довідкою від 19.09.2017 року № 0000335465 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно довідки Серія ДОН-04 № 086061 від 16.03.2010 року про результати визнання ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги вбачається, що позивачу встановлено 50% втрати працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом, що стався 11.08.2008 року – безстроково.

Позивач перебуває на обліку як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та отримував страхові виплати з 11.08.2008 року по 30 вересня 2022 року у Добропільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, згідно Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі закон № 1105- ХІV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

З жовтня 2022 року по теперішній час позивач не отримує щомісячні страхові виплати.

В листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 в телефонному режимі звернулась до Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, та дізналась, що Фонд отримав від прикордонної служби інформацію про його перетин кордону України на тимчасово непідконтрольну Україні територію, через що їй було припинено страхові виплати, та постановою від 13 жовтня 2022 року № 14016/99152/20023/70 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» позивачу ОСОБА_1 , номер справи 99152, номер випадку 20023, щомісячну страхову виплату в розмірі 6 260 грн. 79 коп. – припинено з 01 жовтня 2022 року відповідно до ч. 3 ст.44 , на підставі п.6 ст.46 Закону України № 1105- ХІV ( в редакції від 02.04.2022 року).

15.09.2023 року для з`ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат представником позивача до відповідача було направлено скаргу із вимогою: - Надати офіційну інформацію про причини припинення страхових виплат по страховому трудове каліцтво, потерпілій ОСОБА_1 з 01.10.2022 року по теперішній час. - Скасувати рішення чи постанову в разі їх прийняття про припинення потерпілій ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року по страховому випадку трудове каліцтво, та поновити з 01 вересня 2023 року нарахування та виплату потерпілій ОСОБА_1 номер справи 99152, номер випадку 20023, щомісячні страхові виплати в розмірі 6 260 грн. 79 коп. з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року, та виплатити заборгованість з 01.10.2022 року по 31.08.2023 року. - Направити на електронну адресу представника позивача довідку про суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам по страховому випадку 20023, які своєчасно не були нараховані та виплачені потерпілій ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 року по 31.08.2023 року. - Направити на електронну адресу представника - постанову про поновлення та нарахування потерпілій ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року.

12.10.2023 року на електронну адресу представника позивача від відповідача надійшла відповідь від 10.10.2023 року, з якої вбачається, що у зв`язку із передачею до відповідача паперової справи ОСОБА_1 відсутня технічна можливість надати копію постанов про припинення страхових виплат позивачу, а повторно із заявою та повним пакетом документів для відновлення страхових виплат позивач до відповідача – не зверталась. Електронна особова справа потерпілої в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» відсутня.

Додатково відповідач зазначив, що відповідно до ст.24 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних», ст.10 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», п.13 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року № 373, Відповідач не має можливості відповісти на скаргу, та рекомендовано представнику Позивача надати сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису.

Рішення, протоколи, постанови на підставі яких було припинено виплати до Головного управління не передавались.

Ухвалою суду від 17 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на постійному обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьонівському районі м. Донецька.

З червня 2014 року м. Донецьк знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами).

За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у Добропілльському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

З 01 жовтня 2022 року Добропілльським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було припинено (затримано) у зв`язку із тим, що за результатом перевірки в рамках Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX та Методики верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 426 була встановлена наступна невідповідність – за даними Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 02.08.2021 перетнула через пункт перетину «Мілове» державний кордон України, вибувши на територію РФ. Інформація про повернення на територію України на час проведення поточної верифікації, відсутня.

Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не зверталася, необхідні документи для продовження (відновлення) щомісячної страхової виплати не надала, тому постановою Добропілльського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.10.2022 №14016/99152/20023/70 на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105- XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати Позивачу з 01.10.2022.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на постійному обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьонівському районі м. Донецька.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3, ЄДРПОУ 13486010)  є суб`єктом владних повноважень основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що з 01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-IX, ч. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частинами 3 - 8 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов`язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України. Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Фонду соціального страхування України забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється. Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

Отже, з 01 січня 2023 року (у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.

Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинено.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, отже, є належним відповідачем у даній справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України і внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується паспортом громадянки України Серія НОМЕР_2 , виданим Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 10 червня 1999 року, карткою платника податків № НОМЕР_3 про присвоєння ідентифікаційного номера у Добропільській об`єднані державній податковій інспекції, довідкою від 19.09.2017 року № 0000335465 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно довідки Серія ДОН-04 № 086061 від 16.03.2010 року про результати визнання ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги вбачається, що позивачу встановлено 50% втрати працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом, що стався 11.08.2008 року – безстроково.

Позивач перебуває на обліку як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та отримував страхові виплати з 11.08.2008 року по 30 вересня 2022 року у Добропільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, згідно Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі закон № 1105- ХІV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

З жовтня 2022 року по теперішній час позивач не отримує щомісячні страхові виплати.

В листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 в телефонному режимі звернулась до Добропільського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, та дізналась, що Фонд отримав від прикордонної служби інформацію про його перетин кордону України на тимчасово непідконтрольну Україні територію, через що їй було припинено страхові виплати, та постановою від 13 жовтня 2022 року № 14016/99152/20023/70 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» позивачу ОСОБА_1 , номер справи 99152, номер випадку 20023, щомісячну страхову виплату в розмірі 6 260 грн. 79 коп. – припинено з 01 жовтня 2022 року відповідно до ч. 3 ст.44 , на підставі п.6 ст.46 Закону України № 1105- ХІV ( в редакції від 02.04.2022 року).

15.09.2023 року для з`ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат представником позивача до відповідача було направлено скаргу із вимогою: - Надати офіційну інформацію про причини припинення страхових виплат по страховому трудове каліцтво, потерпілій ОСОБА_1 з 01.10.2022 року по теперішній час. - Скасувати рішення чи постанову в разі їх прийняття про припинення потерпілій ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року по страховому випадку трудове каліцтво, та поновити з 01 вересня 2023 року нарахування та виплату потерпілій ОСОБА_1 номер справи 99152, номер випадку 20023, щомісячні страхові виплати в розмірі 6 260 грн. 79 коп. з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року, та виплатити заборгованість з 01.10.2022 року по 31.08.2023 року. - Направити на електронну адресу представника позивача довідку про суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам по страховому випадку 20023, які своєчасно не були нараховані та виплачені потерпілій ОСОБА_1 за період з 01.10.2022 року по 31.08.2023 року. - Направити на електронну адресу представника - постанову про поновлення та нарахування потерпілій ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022 року.

12.10.2023 року на електронну адресу представника позивача від відповідача надійшла відповідь від 10.10.2023 року, з якої вбачається, що у зв`язку із передачею до відповідача паперової справи ОСОБА_1 . відсутня технічна можливість надати копію постанов про припинення страхових виплат позивачу, а повторно із заявою та повним пакетом документів для відновлення страхових виплат позивач до відповідача – не зверталась. Електронна особова справа потерпілої в підсистемі ІКІС ПФУ «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» відсутня.

Додатково відповідач зазначив, що відповідно до ст.24 Закону України від 01.06.2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних», ст.10 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», п.13 Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 року № 373, Відповідач не має можливості відповісти на скаргу, та рекомендовано представнику Позивача надати сертифікат шифрування кваліфікованого електронного підпису.

Рішення, протоколи, постанови на підставі яких було припинено виплати до Головного управління не передавались.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на постійному обліку в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьонівському районі м. Донецька.

З червня 2014 року м. Донецьк знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 №1085-р (із змінами).

За даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа на обліку та отримувала щомісячні страхові виплати у Добропілльському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

З 01 жовтня 2022 року Добропілльським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 було припинено (затримано) у зв`язку із тим, що за результатом перевірки в рамках Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX та Методики верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 426 була встановлена наступна невідповідність – за даними Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 02.08.2021 перетнула через пункт перетину «Мілове» державний кордон України, вибувши на територію РФ. Інформація про повернення на територію України на час проведення поточної верифікації, відсутня.

Надалі, ОСОБА_1 до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області не зверталася, необхідні документи для продовження (відновлення) щомісячної страхової виплати не надала, тому постановою Добропілльського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.10.2022 №14016/99152/20023/70 на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105- XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати позивачу з 01.10.2022.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення  статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України  закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Положеннями статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV).

Суд застосовує положення законодавства, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Частинами першою та сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Строки проведення страхових виплат визначені ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47  Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Частинами 5 та 6 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з ч. 4 та 7 ст. 47 зазначеного Закону виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

За пунктом 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 зазначеного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.  

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону № 1706-VII підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відбувається за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.  

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.  

Згідно зі ст. 46 Закону № 1105-XIV в редакції, яка була чинною на час припинення (зупинення) позивачу страхових виплат, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров`я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню та функціональному відновленню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.

Суд не приймає до уваги зазначені доводи відповідача, оскільки відповідачем жодних доказів на підтвердження факту припинення позивачу  страхових виплат на підставі п. 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, суду не надано.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому відповідачем не надано жодних доказів щодо вжиття заходів щодо з`ясування обставин та підстав припинення страхових виплат позивачу.

З аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних  відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Отже, прийняті Кабінетом Міністрів України постанови від 01.10.2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07.11.2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» так само, як і постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» та від 19.07.2018 року № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», є підзаконними нормативно-правовими актами та не можуть звужувати або скасовувати права громадян, встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, внаслідок чого у сфері спірних правовідносин, які врегульовані нормами Закону № 1105-XIV, застосовуватись не можуть.

Крім того, суд зазначає, що за приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд зауважує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України»: перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-ХIV, а отже, є протиправним.

Суд зазначає, що сторонами у справі суду надано постанову Добропілльського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.10.2022 №14016/99152/20023/70 на підставі пункту 6 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105- XIV (у редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VІІІ; із змінами) припинено (затримано) щомісячні страхові виплати позивачу з 01.10.2022.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Водночас, частинами першою та другою статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Щодо позовних вимог стосовно - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячних страхових виплат в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. та виплатити заборгованість по ним з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року та - допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження страхових виплат у межах суми щомісячної страхової виплати в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд дійшов висновку про їх часткове задоволення.

Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) страхових виплат.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення страхових виплат.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, шляхом - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість по ним з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року.

Щодо вимоги - допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження страхових виплат у межах суми щомісячної страхової виплати в розмірі 6 260 (шість тисяч двісті шістдесят гривень) 79 коп. на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки позовні вимоги мають зобов`язальний характер.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає за можливе встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1000,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-     

                                                        В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд.3, ЄДРПОУ 13486010)  про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо не поновлення щомісячних страхових виплат, призупинених з 01.10.2022 року громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2023 року;

Визнати протиправною та скасувати постанову Добропілльського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 13.10.2022 №14016/99152/20023/70 про припинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячних страхових виплат з 01.10.2022р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячних страхових виплат та виплатити заборгованість по ним з 01.10.2022 року з врахуванням перерахунку з 01.03.2023 року.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом надання суду звіту про його виконання протягом тридцяті днів з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог  - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 відповідно до довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1000,00 грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.          

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.     

Суддя                                                                                   К.Е. Абдукадирова