ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2023 року          м.Дніпро         Справа №  904/5899/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Коваль Л.А.

при секретарі судового засідання: Бурчака А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Блажко Уляна Віталіївна (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Підуст Олександр Миколайович (в залі суду)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 (суддя Ніколенко М.О.) у справі № 904/5899/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

про стягнення інфляційної складової в розмірі 21 525 314,38 грн., пені в розмірі 22 629 008,18 грн., штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

02.06.2023р. в канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області зареєстровано заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі №904/5899/21 рівними частинами строком на 1 рік.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі №904/5899/21.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема складне фінансове становище, не є тією виключною обставиною, яка дає підстави для розстрочення або відстрочення виконання судового рішення. Цпри цьому сторони, на думку суду першої інстанції перебувають в рівних економічних умовах.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/5899/21 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення суду.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відповідач вважає, що при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у справі судом не правильно застосовані положення ст. 331 ГПК України.

Звертає увагу на те, що Відповідачем обґрунтовується наявність підстав для розстрочення виконання рішення обставинами, пов`язаними із надзвичайними подіями у вигляді особливого нормативно-правового регулювання енергетичної галузі, яке було запроваджене через військовий стан.

Позивач систематично не дотримується вимог постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153, що призводить до неможливості розрахунків Відповідача із власниками приватних домогосподарств, які встановили генеруючі установки.

Зазначає, що у постанову Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 з початку повномасштабного вторгнення російської федерації неодноразово вносились зміни в частині продовження терміну дії Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Таким чином. Відповідач недоотримує значний обсяг грошових коштів, що ускладнює виконання судового рішення у справі № 904/5899/21 з підстав, які є непередбачуваними та невідворотними.

Щодо фінансового стану Відповідача, суд першої інстанції зазначив: «складне фінансове становище, не є тою виключною обставиною, яка дає підстави для розстрочення або відстрочення виконання судового рішення». За звичайних обставин з такою позицією суду погодився б і Відповідач, однак в умовах функціонування енергетичної галузі в особливий період, враховуючи зазначені вище нормативно-правові акти, а також враховуючи невиконання зобов`язань з боку Державного підприємства «Гарантований покупець» та Позивача, негативний вплив на фінансовий стан Відповідача спричинений виконанням останнім вимог діючого законодавства та залучений до реалізації державної політики по забезпеченню населення елективною енергією за фіксованими цінами, а також до збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання розстрочення в розумінні ст. 33 ГПК України.

Просить скаргу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 про відмову у розстроченні виконання рішення суду залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 про відмову у розстроченні виконання рішення суду - без змін.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/5899/21 передано на розгляд колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Суддями Морозом В.Ф., Чередко А.Є. подано заяву про самовідвід у справі №904/5899/21.

Заява мотивована наявністю підстав, передбачених ч.3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 13.07.2023 заяву суддів Мороза В.Ф., Чередко А.Є. про самовідвід у справі №904/5899/21 задоволено. Справу №904/5899/21 передано для визначення складу суду, в порядку встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Іванова О.Г.

Ухвалою суду від 24.07.2023 справу №904/5899/21 прийнято до свого провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.09.2023 о 12:00 годин.                

Ухвалою суду від 18.09.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21 відкладено на 24.10.2023 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 24.10.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21 відкладено на 07.11.2023 на 15:00 год.

Ухвалою суду від 07.11.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21 відкладено на 10.11.2023 на 14:30 год. Призначено проводити судові засідання у справі №904/5899/21 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку “EasyCon”.

10.11.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про стягнення 3% річних в розмірі 6 633 774,07 грн., інфляційної складової в розмірі 21 525 314,38 грн., пені в розмірі 22 629 008,18 грн., штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн. (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь НЕК «Укренерго» три процента річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 3 888 019,23 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 126 157,32 грн., штрафні санкції в розмірі 298 751,35 грн. У іншій частині позову відмовив.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 змінено рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі    21 126 157,32 грн. та штрафних санкцій в розмірі 298 751,35 грн., виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції: стягнути з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь НЕК «Укренерго» інфляційні втрати в розмірі 9 685 010,71 грн., пеню в розмірі 193959,26 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.11.2022 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі № 904/5899/21 в частині стягнення інфляційних втрат, пені та штрафу скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі № 904/5899/21 залишено без змін.

Рішенням суду від 05.06.2023 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційну складову в розмірі 148 378,66 грн., пеню в розмірі 1 191 602,23 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 099,71 грн.

На адресу суду, 02.06.2023 надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 904/5899/21 рівними частинами строком на 1 рік.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є ухвалагосподарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі № 904/5899/21.

Так, обгрунтовуючи наявність підстав для розстрочення виконання рішення ,  яке мало бути прийняте судом першої інстанції за наслідками розгляду позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" в своїй заяві про розтрочення виконання рішення наводило наступне:

« … Загальновідомою є інформація про те,  що 24 лютого 2022 року російська федерація шляхом порушення міжнародного законодавства та угод, розпочала нову військову агресію проти країни. У зв`язку з чим на всій території країни було запроваджено воєнний стан, про шо Президентом України виданий Указ № 64/2022. затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами). На сьогоднішній день воєнний стан не припинений (не скасований).

Поряд з цим. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата (далі - ТПП) опублікувала фіційний лист №2024/02.0-7.1 про те, що з 24 лютого 2022 року російська воєнна агресія заліфікується як форс-мажорна обставина…

… Обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення є наслідки, що настали і подовжують діяти у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та відносяться до надзвичайних подій на які сторони об`єктивно не мають можливості впливати для їх відвернення.

Наслідком військової агресії російської федерації проти України, є як законодавчі зміни, які поклали додаткові обов`язки на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» після 24.02.2022 як на постачальника електричної енергії, так і інші негативні події та об`єктивні обставини, що призвели до значного негативного впливу на господарську діяльність Відповідача, на його фінансовий стан та, відповідно, ускладнюють виконання Відповідачем рішення суду по справі № 904/5899/21.

Законодавчі зміни, якими покладено додаткові обов`язки на ТОВ «Дніпровські інергетичні послуги» та, відповідно, ускладнюють виконання рішення суду:

1. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 законодавчо встановлена заборона на відключення обмеження споживання електричної енергії споживачам та зарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних зарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.

Така заборона на відключення`обмеження споживання електричної енергії споживачам впливає на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» безпосереднім чином та призводить до зменшення обігових коштів Товариства та створює значне додаткове фінансове навантаження, що де більше зменшує можливість виконувати рішення суду по справі № 904/5899/21.

Так. у випадку наявності можливості на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам Відповідач, по-перше, не здійснював би закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, тобто не мав би додаткових зобов`язань з оплати таких обсягів електричної енергії, які споживачі продовжують споживати не сплачуючи за них. По-друге. Відповідач мав би механізм впливу на споживачів для виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Так. станом на 30.04.2023 дебіторська заборгованість споживачів перед Товариством склала 1 081 651,8 тис. грн., що підтверджується довідкою про заборгованість споживачів станом на 30.04.2023.

У випадку ж можливості здійснювати відключення/обмеження споживання електричної енергії. Відповідач не мав би такого фінансового навантаження в самостійному покритті сум боргу споживачів, при купівлі для них електричної енергії на ринку електричної енергії.

Також, у зв`язку з прийняттям даної постанови КМУ, Товариство законодавчо позбавлене можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплат споживачами за спожиту електричну енергію, за яку Товариство, в свою чергу сплачує в періоді споживання такої електричної енергії споживачами.

2. Постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду», були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Як наслідок прийняття даної постанови. Відповідач законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплат споживачами, в тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку Відповідач, в свою чергу сплатив та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами.

Також. Відповідач позбавлений механізму стимулювання споживачів шляхом застосування санкцій до вчасного виконання останніми обов`язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Вищезазначене має безпосередній вплив на фінансовий стан Відповідача, та. відповідно, не сприяє можливості виконання рішення суду по справі № 904/5899/21.

3. Наказом Міністерства енергетики України № 104 від 04.03.2022 та Наказом Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як на постачальника універсальних послуг, покладені додаткові обов`язки з постачання електричної енергії споживачам які раніше не були і не мали бути споживачами ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», а мали б бути споживачами постачальника «останньої надії», який є іншим учасником ринку електричної енергії. Так. починаючи з 01.03.2022 до 12.04.2022 всі споживачі, які з будь- яких причин не мали (втрачали) постачальника електричної енергії автоматично ставали споживачами ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», незалежно від волі останнього (відповідно до діючого законодавства зміна записів в реєстрах споживачів постачальника здійснюється операторами системи без згоди постачальника електричної енергії).

В подальшому, у зв`язку із прийняттям Наказу Міністерства енергетики України № 148 від 13.04.2022 (офіційно опублікований 16.05.2022). ситуація продовжилась з деякими уточненнями. Так, з 16.05.2022 й до цього часу. Товариство вимушене відповідно до законодавства постачати електроенергію всім споживачам, які втратили попереднього електропостачальника з причини визнання його «Дефолтним» або в зв`язку з зупиненням дії ліцензії відповідного постачальника. Вищезазначене, в свою чергу, мало і має негативний вплив на фінансовий стан Відповідача, у зв`язку з пропорційним зростанням видатків за обсягами таких споживачів на оплату послуг з розподілу та передачі електричної енергії, а також видатків на сплату за електричну енергію, придбану на балансуючому ринку, так як Відповідач позбавлений можливості об`єктивно спрогнозувати обсяги споживання, та додаткові витрати на придбання електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії (переведення здійснюється оператором системи протягом одного дня).

В більшості випадків споживачі, для яких законодавчо постачальником призначено саме ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», є стабільними неплатниками за спожиту електричну енергію.

Так, за результатами вказаних вище Наказів Товариство стало постачальником для споживачів. дебіторська заборгованість яких перед Товариством, станом на день подання даної заяви складає 48 621 626,12 грн. та з урахуванням попередньо зазначених нормативних актів не планується до значного зниження, а вірогідніше, тільки до збільшення.

Інші об`єктивні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду по справі № 904/5899/21:

1.Наслідком вторгнення російської федерації в Україну та ведення бойових дій та постійних бстрілів, окрім порушення робочого процесу самого Товариства, такого ж впливу зазнають і споживачі. здійснення їх звичайної господарської діяльності та життєдіяльності, умов проживання громадян, порушено, що проявляється, як у вигляді пошкоджень об`єктів споживачів так і щодо перебування людей у бомбосховищах.

Наприклад, Відповідачем отримано значну кількість листів від споживачів із посиланням на віййськові дії, у зв`язку з чим фінансова стабільність споживачів значно знизилась, а можливості впливу на цю ситуацію законодавчо обмежені, про що було зазначено вище у заяві, (копія листів вдаються).

Дані події підтверджують значне фінансове навантаження на Відповідача та низький рівень плат споживачами Товариства.

2. На ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» як на постачальника універсальних послуг укладено обов`язки щодо купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом. За умовами договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним юмогосподарством. Споживач має право продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об`єктами мектроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства,а постачальник ніверсальних послуг зобов`язаний купувати у споживача електричну енергію за "зеленим" тарифом. встановленим НКРЕКП. в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством. у строки, передбачені цим договором. Компенсація коштів різниця між «зеленим» тарифом, за яким Відповідач купує електричну енергію, та ринковою мною, за якою здійснює продаж такої електроенергії), які ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», як постачальник універсальних послуг сплачував таким приватним домогосподарствам було врегульовано Постановою НКРЕКП та здійснювалось державою. Відповідно до даного порядку Товариство отримувало таку компенсацію коштів у розрахунковому місяці в якому і планувало ці кошти на рахунок таких приватних домогосподарств.

Постановою НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 «Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26 квітня 2022 року № 396» визначений порядок здійснення розрахунків з власниками приватних домогосподарств. які становили генеруючі установки та здійснювали продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом впродовж 2022 року. Підпунктом 1 пункту 2 зазначеної постанови НКРЕКП встановлено, що оператор системи передачі (Позивач у справі) має забезпечити повну оплату ПУП (Відповідач у справі) вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 поці до 20 числа відповідного місяця. Водночас. Відповідач повинен забезпечити повну оплату зартості електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств з обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, купленої ПУП за «зеленим» тарифом у 2022 році до 25 числа відповідного місяця.

Позивач систематично не дотримується вимог постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153,  що призводить до неможливості розрахунків Відповідача із власниками приватних домогосподарств. які становили генеруючі установки.

Листом від 29.05.2023 № 21459/DNЕР Відповідач звернувся до Позивача із питання порушення останнім строків розрахунків згідно постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 та договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 27.06.2019 № 0145-09021? в якому зазначався стан розрахунків між сторонами.

3.В результаті порушення ДП «Гарантований покупець» перед Відповідачем строків оплати за зобов`язаннями, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», заборгованість перед Товариством станом на 16.05.2023 складає 1 463 193 761.66 грн.? що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2023.

Відповідач зазначає, що у постанову Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 483 з початку повномасштабного вторгнення російської федерації неодноразово вносились зміни в частині продовження терміну дії Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Таким чином. Відповідач недоотримує значний обсяг грошових коштів, що ускладнює виконання судового рішення у справі № 904/5899/21 з підстав, які є непередбачуваними та невідворотними.

Вищезазначеним підтверджується значне фінансове навантаження на Відповідача, покладене як діючими нормативно-правовими актами у сфері купівлі-продажу електричної енергії, так і іншими об`єктивними обставинами, що викликані військовою агресією та бойовими діями російської федерації проти України.

Зазначений вище негативний вплив на фінансовий стан Відповідача підтверджується інформацією, яка міститься у Звіті про рух грошових коштів (за прямим методом) за І квартал 2023 року. Так. чистий рух коштів від операційної діяльності за звітний період становить -235 937 тис. грн. (мінус двісті тридцять п`ять мільйонів дев`ятсот тридцять сім тисяч гривень). Також у розділі 3 зазначеного звіту відображено отримання Відповідачем позик у сумі 2531926 тис. грн., які були необхідні для підтримання ліквідності.

Предметом спору у справі № 904/5899/21 виключно штрафних санкцій та інфляційних втрат. Позивачем до матеріалів справи не додавались докази, які свідчать про завдання йому збитків, внаслідок несвоєчасного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Тобто, вищезазначене свідчить про відсутність вини Товариства у несвоєчасному виконанні зобов`язань, а також, наявність надзвичайних подій, що істотно ускладнюють виконання рішення у справі № 904/5899/21, яке буде прийняте Господарським судом Дніпропетровської області…»

На підтвердження наведених доводів відповідач в якості доказів подав:

п.2. довідка про розмір заборгованості споживачів за електричну енергію:

п.3. перелік споживачів, переданих на постачання ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" згідно наказів Міненерго № 104 та№ 148;

п.4. копія листа від 31.05.2023 № 3 15-23 1;

п.5. копія листа від 05.05.2023 № 614:

п.6. копія заяви від 23.03.2023;

п.7. копія листа від 05.04.2023 № 02-04;

п.8. копія заяви від 29.05.2023;

п.9. копія заяви від 16.05.2023;

п.10. копія заяви від 12.05.2023;

п.11. копія заяви від 29.05.2023 №21459/DNEP;

п.12. копія акту зарахування зустрічниходнорідних вимог від 16.05.2023;

п.13. протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису;

п. 14. копія Звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за І квартал 2023 року.

       В свою чергу, заперечуючи протои заяви на розстрочення виконання рішення, Позивач у своїй заяві зазначав про наступне: « … З урахуванням повороту виконання рішення на відповідачеві лежить зобов`язання сплатити 508 459,26 грн.

… Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).          

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. З ст. 2 ГПК України).          

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влад, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.          

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).          

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд ….

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що…

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою…

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і 'орядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси —орін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних "роцесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що …

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається відповідач, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку відповідача, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

У своїй заяві відповідач заявляє, що наразі для нього існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення. До них відповідач відносить наслідки, що настали та продовжують діяти у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Такими наслідками відповідач вважає законодавчі зміни, якими покладено додаткові обов`язки на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги».

При цьому посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою заборонено нарахування та стягнення неустойки, компенсаційних втрат за невиконання зобов`язань з оплати житлово-комунальні послуги, та заборонено припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуги.

Однак, дана заборона мала місце і раніше і встановлена вона була Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусноїхвороби (СОУЮ-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ.

Отже, у даному випадку щодо відповідача не відбулося законодавчих змін, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.

З питання нібито позбавлення відповідача права на будь-яке компенсування втрат Постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 слід зазначити таке.

Як і зазначає відповідач, вказаною постановою у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, заборона на нарахування штрафних санкцій не мала імперативного характеру. І не застосовувати неустойку до учасників ринку електричної енергії - це вибір керівника  відповідача. Тому зазначена підстава не може бути визнана обставиною, що ускладнює виконання рішення суду.

Крім того, відповідач зазначає про низьку дисципліну споживачів з оплати електричної енергії.          

При цьому законодавець не позбавляв відповідача права на здійснення заходів шодо  стягнення самої заборгованості, а не штрафних санкцій.

Основним предметом діяльності відповідача є постачання електроенергії і газу. Отримання штрафних санкцій не є для відповідача джерелом існування, тому неотримання їх не може вважатися підставою, що ускладнює виконання рішення суду.

Стосовно посилання відповідача на накази Міністерства енергетики від 04.03.2022 № 104 та від 13.04.2022 № 148 слід зазначити таке.

Відповідач стверджує, що указані вище накази, відповідно до яких відповідач має постачати електроенергію всім споживачам, які втратили попереднього електропостачальника, призводять до негативного впливу на фінансовий стан товариства.  При цьому відповідач не наводить жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту. Він лише голослівно зазначає, що заборгованість споживачів, яким відповідач постачає електричну енергію, становить 48 621 626, 12 грн.

Крім того, відповідач замовчує, що як результат дії наказів Міністерства енергетики від 04.03.2022 № 104 та від 13.04.2022 № 148 у відповідача збільшилася кількість споживачів, які своєчасно сплачують електричну енергію. Відповідну статистику відповідач не наводить.

Відповідач як на підставу унеможливлення виконання рішення по справі таю» посилається на недотримання позивачем вимог Постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 шодо забезпечення повної оплати відповідачу як постачальнику універсальних послуг вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у 2022 році.

На підтвердження даного факту надає лист від 29.05.2023 N2 21459/DNЕР.

Крім того, відповідач також посилається на інші, як він вважає, об`єктивні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду, серед яких заборгованість ДП «Гарантовані покупець».

Вважаю, що дані обставини не можуть вважатися такими, які ускладнюють виконання рішення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За приписами ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсі, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку власного комерційного ризику.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

Отже, вважаю, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Твердження заявника про складне фінансове становище, що спричинене впровадженням воєнного стану в Україні, не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням РФ в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000р. та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р., затверджено норми Порядку подання фінансової звітності.

Пунктом 1 розділу II наведеного Національного положення (стандарту) встановлено, що фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Пунктом 7 розділу II Національного положення (стандарту) визначено, що у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п. 8 розділу II Національного положення (стандарту).

Звертаю увагу суду на той факт, що на підтвердження неможливості виконати рішення суду відповідач не надає фінансової звітності.

Відповідач надав суду лише звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за І квартал 2023 року, який не надає інформацію про дійсний фінансовий стан підприємства.

Однак, в мережі Інтернет (https://clarity-project.info/edr/42082379/finances?current%20year=2022 та https://opendatabot.ua/c/42082379) міститься інформація, з якої вбачається, що нерозподілений прибуток товариства на початок 2022 року становив 253 779,00 тис. грн, на кінець року - вже 430 022, 00 тис. грн. Отже, прослідковується збільшення прибутку більш ніж на 176 мільйонів гривень.

Так, сукупний дохід за 2021 рік становив 132 960, 00 тис. грн, за 2022 рік - 176 243, 00 тис. грн.

Крім того, виріс чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) гемі з 2021 роком. Так, за 2022 рік чистий дохід становить 23 843 297,00 тис. гривень, за 22Й чистий дохід становив 16 107 230,00 грн.

Майже вдвічі збільшився і валовий прибуток: з 324 821,00 тис. грн за 2021 з 648 786,00 тис. грн за 2022 рік.

Виріс і фінансовий результат від операційної діяльності: за 2021 рік він :«і 180 013,00 тис. грн, за 2022 рік - вже 307 839,00 тис. грн.

Отже, аналіз фінансової звітності дозволяє дійти висновку про стабільно поза фінансові показники відповідача.

Слід звернути увагу суду на суму, що підлягає сплаті відповідачем за рішенню і Як вказано вище, ця сума становить 1 360 080,60 грн. А з урахуванням повороту виконання рішення на відповідачеві лежить зобов`язання сплатити 508 459,26 грн.

З огляду на наведені фінансові показники відповідача ця сума для нього незначною, якщо не сказати мізерною.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішені можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви»).

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

Отже, вважаю, що наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розеток виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість вага негативних наслідків у зв`язку з цим.

При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної та господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки. Слід також зауважити, що розгляд справи відбувається з 2021 року. І відповідач протягом двох років мав передбачити необхідність акумулювання коштів за рішенням суду по справі № 904/5899/21.

У рішенні від 29.06.2004р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рій таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують, виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України) та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Заява сторони про розстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які мають бути визначені з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у розстроченні виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, така підстава як скрутне фінансове становище не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання розстрочення в розумінні ст. 331 ГПК України.

Крім того, наведені відповідачем доводи у заяві про розстрочення протирічать фінансовій звітності підприємства. А про такі факти як відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, зовсім не зазначено у заяві ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги»…»

На підтвердження своїх доводів, позивач надав роздруківки з мережі Інтернет(https://clarity-project.info/edr/42082379/finances?current%20year=2022 та https://opendatabot.ua/c/42082379).

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023р. у даній справі Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі №904/5899/21 – скасувано в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 21 376 935,72 грн, пені в розмірі 21 437 405,95 грн та штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн, прийнято в цій частині нове рішення, згідно якого з відповідача на користь позивача стягнуто загальний розмір штрафних санкцій і інфляційних втрат у розмірі 24 700     101,15 грн.

Відповідно, твердження позивача про «мізерність» призначенної до сплати суми є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зазначена Конвенція є головним нормативним актом в сучасній європейській системі захисту прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов`язком держави.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами третьою - п`ятою статті 331 цього Кодексу передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють вчасне його виконання або роблять його неможливим.

При цьому суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. По суті при відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов`язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.

Згідно зі статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази щодо цього, які мають бути надані, перш за все, заявником.

Оцінюючи надані відповідачем докази в обґрунтування заявленого ним клопотання про відстрочення виконання рішення суду, суд враховує наступні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.

Діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором – рф на енергетичні об`єкти країни. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри рф й надалі продовжувати ураження енергетичних об`єктів не змінилися, майбутній опалювальний період прогнозується бути не менш складним за минулий.

А тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною.

З відповідною заявою про розстрочення виконання рішення, відповідач звернувся в червні 2023р. Рішення у справі прийнято 05.06.2023р.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України:

1. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням вищевикладенного, докази ( посиланняя на веб сторінки https://clarity-project.info/edr/42082379/finances?current%20year=2022  та https://opendatabot.ua/c/42082379), на які посилається позивач щодо показників роботи відповідача в 2022 році порівняно з 2021роком є неналежними в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Позивач не надає доказів на підтвердження того, яким чином розстрочення виконання рішення на протязі 2023-2024 років, за якими з відповідача стягуються виключно штрафні санкції і інфляційні втрати вплине на фінансове становище Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

        Колегія суддів констатує, що змістовне, а, відповідно, і додоказове значення наданих відповідачем доказів є більш переконливим ніж відсутність будь-яких належних і допустимих доказів на їх спростування з боку позивача.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18.

З урахуванням вищевикладенного, з метою надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" можливості забезпечувати стабільне енергоживлення підприємств і населення регіону в умовах регулярних масованих атак з боку держави агресора на підприємства енергетичної інфраструктури, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав з якими процесуальний закон пов`ує можливість надання рострочення судового рішення рівними частинами, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про надання такого відстрочення, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Нез`ясування обставин, що мають значення для справи, відповідно до пунтку 1 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2023 року у справі №904/664/23 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", відповідно, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -                                                                

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі № 904/5899/21 – скасувати.

Прийняти у справі нове рішення.  

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі № 904/5899/21  задовольнити.

Розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців з дня ухвалення рішення у даній справі, шляхом сплати відповідачем коштів у розмірі 24    700    101,15 грн рівними частинами за наступним графіком:

до 04.07.2023 – 2    058    341,76 грн;

до 04.08.2023 - 2    058    341,76 грн;

до 04.09.2023 - 2    058    341,76 грн;

до 04.10.2023 - 2    058    341,76  грн;

до 04.11.2023 - 2    058    341,76 грн;

до 04.12.2023 - 2    058    341,76 грн;

до 04.01.2024 - 2    058    341,76 грн;

до 04.02.2024 - 2    058    341,76 грн;

до 04.03.2024 - 2    058    341,76 грн;

до 04.04.2024 - 2    058    341,76 грн;

до 04.05.2024 - 2    058    341,76 грн;

до 04.06.2024 - 2    058    341,76 грн;

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видачу наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови слкадено 19.01.2024.

Головуючий суддя                                                            М.О. Дармін

Суддя                                                                                          О.Г. Іванов

Суддя                                                                                          Л.А. Коваль