Справа: № 2-А-117/10/1512

 ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    20 січня 2010 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Козак А.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну  справу за заявою

ОСОБА_1 до Департамента праці та  соціальної політики Одеської міськради про визнання незаконною бездіяльності і зобов”язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1  звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати незаконною відмову Департамента праці та соціальної політики Одеської міськради щодо донарахування  йому – позивачу- щорічної разової грошової допомоги перед Днем Перемоги у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком за  2009 рік, передбаченої ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, як учаснику бойових дій та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу  у ромірі 2380 грн. У судовому засіданні позивач позов підтримав і на обгрунтування позовних вимог посилався на Закон „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Рішення Конституційного Суду України від 1.12.2004 року, від 9 липня 2007 року, від 22 травня 2008 року, ст.ст.22,46 Конституції України.

Представник відповідача з позовом не погодився, стверджуючи, що щорічна разова грошова допомога до Дня Перемоги нараховувана і виплачена ОСОБА_1 відповідно до Закону „Про статус ветеранів вйни, гарантії їх соціального захисту” та Закону „Про державний бюджет України на 2009 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 18.03.2009 року „Про розмірі разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нациських переслідувань”, що правові підстави для донарахування і виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги відсутні.

Суд вислухав сторони, вивчив надані документи і дійшов висновку про безпідставність позову ОСОБА_1

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серія АБ №267970, виданим Київським районним військовим комісаріатом 5 листопада 1998 року.

Право ОСОБА_1, як учасника бойових дій на отримання щорічної до Дня Перемоги разової грошової допомоги у розмірі п”яти мінімальних пенсій за віком передбачено ст.12 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. На підставі ст.17-1 зазначеного Закону виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв”язку або установи банків пенсіонерам за місцем отримання пенсії. Відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2009» рік і Постанови КМУ №211 від 18.03.2009 року ОСОБА_1, як учаснику бойових дій була виплачена одноразова грошова допомога до Дня Перемоги у розмірі 340 грн.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп у справі № 1-29\2007 від 9.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення ст.71 п.13, якою зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст.12-15 ЗУ «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.20 розділу П «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до Дня Перемоги КабМіном України в межах бюджетних призначень.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до Дня Перемоги не визнані неконституційними. Тому на період винекнення спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до Дня Перемоги учасникам війни: Закон „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і Закон „Про державний бюджет України на 2009 рік”.

Ст.75 Конституції України передбачає, що Верховна Рада України є єдиним органом  законодавчої влади в Україні. Конститукція не встановлює пріоритету застосування того чи іншого Закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Не існує закону України, який би регулював питання  подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в рішенні від 3.10.1997 р. по справі про набуття чинності Конституцією України зазначив «Конкретна сфера суспільних відносинне може бути водночас врегулювана однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт  містить пряме застереження  щодо повного або часткового скасування  попереднього. Загальновизнанним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.»

Відповідно до ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України.  

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу  суспільних відносин, при вирішенні спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати  положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції, рішення Конституційного Суду України, та враховуючи, що положеннями Закону «Про державний бюджет України на 2009 р.» фактично змінено положенням Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру грошової допомоги до Дня Перемоги, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення Закону «Про державний бюджет України на 2009 рік».

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивачевої сторони про перерахунок і виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги  не містяться на законі.

 Керуючись ст.158-163 КАС України, суд

                                                                  Постановив:

    ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської Ради про визнання незаконною бездіяльності і зобов”язання вчинити певні дії.    

Постанова може бути оскаржена в Одеській апеляційний адміністративний суд через Київський райсуд м.Одеси. Заява про апеляційне оскарження надається протягом 10 днів з дня оголошення постанови, апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подачі заяви, з направленням копії до апеляційного суду.  

                                                             Суддя