Справа № 515/1641/23

Провадження № 2-ві/513/2/24

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді - Рязанової К.Ю., розглянувши в приміщенні суду смт Сарата Одеської області заяву представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в:

В провадженні судді Саратського районного суду Одеської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів.

15 січня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заяви про відвід судді Бучацькій А.І., мотивована тим, що суддя Бучацька А.І. не може брати участі у розгляді зазначеної цивільної справи і підлягає відводу, тому що 11 січня 2024 року перенесла судове засідання та фактично вказала відповідачу, що йому потрібно подати відповідні клопотання та надала відповідачу час для цього, що у представника позивачки викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Підставами так вважати представником позивача зазначено наступне: 11 січня 2023 року було долучено до відеоконференції представника відповідача ОСОБА_4 без відповідних заяв. Суд зосередив увагу на підтвердження повноважень представника позивача та не звернув увагу на відсутність підтвердження повноважень представника відповідача та заслуховував адвоката Семенову Н.С., яка не мала процесуального права бути під`єднаною до судового засідання в режимі відеоконференції. Сторона відповідача не подавала будь-які документи про відкладення судового засідання, сторона позивача просила розглянути справу по суті, оскільки спір стосується аліментів та встановлений процесуальний строк у 60 днів для розгляду малозначних справ сплив. У зв`язку з цим представник позивачки просить відвести суддю Саратського районного суду Одеської області Бучацьку Аллу Іванівну від розгляду цивільної справи № 515/1641/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів.

У відповідності до абзацу першого ч.3 ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 16 січня 2024 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 17 січня 2024 року вирішення питання про відвід судді передано судді Рязановій К.Ю.

Згідно ч.7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

В той же час, належних доказів і переконливих аргументів, які б підтверджували наявність обставин, визначених у ст.36 ЦПК України, які б унеможливлювали участь судді Бучацької А.І. у розгляді даної справи, заявником не наведено.

У рішенні від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.

На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.

Отже, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Змагальність судового процесу та покладення на суд обов`язку здійснювати цивільне судочинство об`єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.

Викладена в заяві про відвід незгода заявника з прийнятим суддею процесуальним рішеннями та наведене з цього приводу тлумачення законодавства та змісту ухвали суду не є підставою для відводу судді, що прямо визначено ч.4 ст.36 ЦПК України.

У § 81 рішення у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що «неупередженість» в сенсі статті 6 Конвенції має визначатися суб`єктивною оцінкою на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивною оцінкою - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справах «Bulut v. Austria» від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 256, § 31 та «Thomann v. Switzerland» від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 815, § 30). У межах об`єктивної оцінки має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо неупередженості судів.

Проте, всі викладені в заяві про відвід доводи та міркування заявника стосуються виключно незгоди з ухваленим головуючим у справі процесуальними рішеннями та є його суб`єктивними судженнями.

Обов`язок доказування та подання доказів, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, покладається на сторони.

Отже, аналізуючи вищенаведені доводи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бучацькій А.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів, оскільки обставини, на які посилається представник позивачки при обґрунтуванні заяви про відвід судді Бучацькій А.І. не є підставами для відводу судді, є фактично незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді та не дають ґрунтовних і достатніх підстав для сумніву в прямій та побічній заінтересованості у результаті розгляду справи, а також в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді цивільної справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 34, 36-40, 182, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Бучацькій А.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів - передати для продовження розгляду в тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Повний текст ухвали суду складено 17 січня 2024 року.

Суддя К. Ю. Рязанова