№ 2- 9079
2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2009 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
при секретарі Ткаченко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради і ОСОБА_3, треті особи Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора і комунальне підприємство «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради про визначення часток в спільній власності на житло та визнання права власності, –
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27 липня 2009 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 міської ради і ОСОБА_3 про визначення часток в спільній власності на житло та визнання права власності, позовні вимоги уточнювалися. Позивач в своєму позові та в ході судового засідання посилався на те, що нею разом з батьками та братом була отримана для постійного мешкання квартира 13 корпусу 1 будинку 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська, де вони і мешкали всією своєю сім’єю. В 1998 році вони приватизували займане житло (позивач участі в приватизації не приймав), про що отримали свідоцтво. 12 березня 2001 року помер брат позивача – ОСОБА_4 і спадщину після його смерті фактично прийняли батьки, а 26 березня 2009 року помер батько позивачки - ОСОБА_5, відкрилася спадщина, мати відмовилася від спадщини на її користь, позивач звернулася до нотаріальної контори та МБТІ про надання витягу з реєстру нерухомого майна та визнання права власності в порядку спадкування, але отримала відмову через відсутність належним чином встановлених часток власності в приватизованій квартирі. Вважаючи частку вказаної квартири спадковим майном, позивач просила суд встановити, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська, припинивши їх право спільної сумісної власності на це житло, встановити факт прийняття батьками спадщини на 1/3 частку квартири після смерті їх сина ОСОБА_4, який помер 12 березня 2001 року та визначити належність їм по Ѕ частині права власності вказаної квартири та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку цієї квартири в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_5, що помер 26 березня 2009 року, яка (позивач) фактично прийняла спадщину і вступила в управління та володіння цим спадковим майном, задовольнивши позов у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В письмовому зверненні просив суд розглянути справи за відсутності їх представника і рішення винести по закону за наявними матеріалами справи на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 169 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, підтвердивши обставини позову і пояснення позивача в повному обсязі і просила позов задовольнити.
Представники третіх осіб КП «ОСОБА_2 міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 обласної ради та Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. В письмовому зверненні просили суд розглянути справи за відсутності їх представників і рішення винести за наявними матеріалами справи по закону на розсуд суду. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників вказаних третіх осіб згідно ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача і відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач разом з батьками ОСОБА_3, ОСОБА_5 та братом ОСОБА_4 у встановленому порядку отримали для постійного мешкання квартиру № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська, де вони були належним чином прописані та зареєстровані і мешкали всією своєю сім’єю. В 1998 році вони у встановленому законом порядку приватизували займане житло (позивач участі в приватизації не приймав), про що отримали свідоцтво від 30 листопада 1998 року, де вказано, що ця квартира знаходиться в їх спільній сумісній власності. ОСОБА_1 участі в приватизації не приймала, оскільки на той час мешкала окремо. 12 березня 2001 року помер брат позивача – ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть і спадщину після його смерті фактично прийняли батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а 26 березня 2009 року помер батько позивачки - ОСОБА_5, відкрилася спадщина, мати ОСОБА_3 відмовилася від спадщини на користь дочки. Після цього позивач звернулася до відповідної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини в вигляді частки приватизованої квартири після смерті ОСОБА_5, для чого їй потрібно було отримати в КП ДМБТІ ОСОБА_2 обласної ради виписку з реєстру прав власників нерухомого майна, але їй в отриманні такої виписки було відмовлено через відсутність визначення конкретних часток власності в квартирі № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська. З цих підстав (відсутність виписки з реєстру прав власників нерухомого майна) нотаріальна контора відмовила позивачу в отриманні свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_5 стосовно частин вказаної квартири. Ніхто з родичів позивачів в приватизації вказаної квартири участі більше не приймав, єдиними спадкоємцями є позивач, ОСОБА_3 відмовилися від своєї частки спадщини неї на користь дочки – позивача.
З метою захисту своїх прав позивач вимушений були звернутися до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інакше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивач з братом і батьками мешкали та були зареєстровані у вказаному житлі разом, жодних домовленостей між ними і батьками стосовно часток спільної сумісної власності не існувало, а отже ці частки у праві спільної сумісної власності відносно квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська є рівними для ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та складають по 1/3 частці, після смерті ОСОБА_4, а потім і ОСОБА_5 відкрилася спадщина, позивач з матір’ю фактично прийняли спадщину і вступили в управління та володіння цим спадковим майном, інших спадкоємців немає. Заповіту на свою частку з померлих ніхто не залишив.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю. У відповідності зі ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається приналежним йому майном. Власник має право робити відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При таких обставинах суд вважає можливим визначити, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська, припинивши їх право спільної сумісної власності на це житло, встановити факт прийняття ОСОБА_3 і ОСОБА_5 спадщини на 1/3 частку квартири після смерті їх сина ОСОБА_4, який помер 12 березня 2001 року та визначити належність їм по Ѕ частині права власності вказаної квартири та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, що помер 26 березня 2009 року, яка (позивач) фактично прийняла спадщину і вступила в управління та володіння цим спадковим майном.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 319, 368, 372, 392 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10, 11, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська, припинивши їх право спільної сумісної власності на це житло.
Встановити факт прийняття ОСОБА_3 і ОСОБА_5 спадщини на 1/3 частку квартири після смерті їх сина ОСОБА_4, який помер 12 березня 2001 року та визначити належність їм по Ѕ частині права власності квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири № 13 корпусу 1 будинку № 4 по вул. Космодромній м. Дніпропетровська в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, що помер 26 березня 2009 року, яка (позивач) фактично прийняла спадщину і вступила в управління та володіння цим спадковим майном.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя –