ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024року

м. Київ

справа № 462/4042/21

провадження № 51-4641 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021140000000238, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 02 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вирішено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілих:

- ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 400 000 грн та витрат понесених на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн;

- ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн;

- ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн;

- ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.

Крім того, вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 19 березня 2021 року приблизно о 19:28 год, керуючи автомобілем марки «BMW X5» д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись у лівій смузі руху вул. Городоцької у м. Львові поблизу будинку № 234 в сторону виїзду за межі населеного пункту, порушивши вимоги пунктів 1.5, 2.3«б», 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, не стежив за дорожньою обстановкою та своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись у населеному пункті зі швидкістю 84…91 км/год при виникненні небезпеки для руху, а саме пішохода, якого водій об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_13 , який переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу та в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав численні тілесні ушкодження, що спричинили його смерть на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_11 просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вказують, що апеляційним судом, в порушення положень ст. 419 КПК України, не було зазначено докладних мотивів прийнятого рішення. Стверджує, що засудженим ОСОБА_7 не повністю відшкодовано шкоду, завдану злочином, а лише частково. Також зазначають, що судом безпідставно звільнено засудженого від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційні скарги потерпілих та представника потерпілих захисник ОСОБА_6 зазначає про їх безпідставність. Вважає, що апеляційний суд приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив покарання, яке відповідає тяжкістю вчиненого злочину та особі засудженого, з огляду на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та поведінку ОСОБА_7 після нього.

Під час касаційного розгляду сторона захисту висловила доводи про залишення касаційних скарг без задоволення та зазначила про повне відшкодування засудженим ОСОБА_7 завданої моральної шкоди потерпілим, визначену вироком, надавши підтверджуючи документи з банківської установи з клопотанням про приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.

Прокурор вважала за необхідне касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доведеність винуватостіОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, юридична кваліфікація його дій, у касаційних скаргах потерпілих та представника потерпілих не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.

Разом із тим, доводи поданих касаційних скарг щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок м`якості, тобто доводи фактично про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), які колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що беруться до уваги при призначенні покарання

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон, відповідно до ст. 12 КК України, вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, зважуючи на його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

За частиною 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків передбачених цією статтею, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема й те, що він раніше не судимий, працює, одружений, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , просив вибачення у потерпілих, проте не відшкодував завдану внаслідок вчиненого ним злочину моральну шкоду. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття, а також взяв до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Не погодившись з вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на нього, в якій просила змінити вирок та застосувати положення ст. 75 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції перевірив посилання й доводи, наведені в апеляційній скарзі, та, встановивши підстави для зміни вироку місцевого суду в частині призначеного покарання, обґрунтовано застосував положення ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Приймаючи таке рішення, апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, зокрема, те, що потерпілий переходив проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу (в зоні підземного пішохідного переходу) в стані алкогольного сп`яніння (2,68‰), ставлення ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення, який визнав вину, щиро розкаявся, у ході досудового розслідування та судового розгляду забезпечив свою належну процесуальну поведінку, раніше не судимий, приніс вибачення потерпілим як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, та під час апеляційного розгляду добровільно частково відшкодував заподіяну моральну шкоду, визначену вироком. Суд також зважив на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, як обґрунтовано послався в ухвалі апеляційний суд, поза увагою місцевого суду залишилась досудова доповідь органу пробації, відповідно до якої виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе.

Наведені в касаційних скаргах потерпілих та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 доводи не спростовують правильності висновків, викладених у рішенні апеляційного суду, і не містять переконливих доводів, які би дозволили Суду дійти висновку, що це рішення було постановлено з неправильним застосуванням кримінального закону.

Отже, на переконання колегії суддів, звільнення від призначеного засудженому ОСОБА_7 апеляційним судом покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України відповідає вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить ст. 65 КК України. З огляду на положення ст. 50 КК України це покарання узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу. Підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його м`якість, про що вказано в касаційній скарзі, не вбачається.

Будь-яких інших доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства в касаційних скаргах не наведено.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Отже, зважаючи на те, що неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які є підставами для скасування ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено, а тому касаційні скарги потерпілих та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3