Постанова

Іменем України

10 січня 2024 року

м. Київ

справа № 463/597/16-ц

провадження № 61-17490св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Винниківська міська рада,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У лютому 2016 році ОСОБА_1 звернувся з позовом до Винниківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Винниківської міської радивід 25 червня 2015 року № 1926 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Винниківської міської ради від 25 червня 2015 року № 1926 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

18 вересня 2023 року ОСОБА_2 , не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили;

справа перебувала на розгляді у суді з 2016 року, ОСОБА_2 залучений до участі у справі № 463/597/16-ц як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог протокольною ухвалою суду від 10 березня 2016 року на підставі поданого позивачем ОСОБА_1 клопотання від 10 березня 2016 року;

з часу залучення ОСОБА_2 до участі у справі, останній неодноразово викликався судом у судові засідання, однак відповідна поштова кореспонденція поверталася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 19, 24, 26-27, 29). Разом з цим, після ухвалення оскаржуваного заочного рішення, копія такого була надіслана відповідачу та третій особі ОСОБА_2 поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого слідує, що відповідна кореспонденція була доставлена адресатам, зокрема 11 серпня 2016 року за адресою ОСОБА_2 . Апелянт не наводить жодних пояснень у контексті пропуску 7 років після ухвалення оскаржуваного рішення на оскарження такого;

подаючи заяву про ознайомлення з матеріалами справи у липні 2023 року, зазначає про відповідний спір, тобто знає про наявність такого, не вказуючи, коли дізнався про такий, чи, коли стало відомо йому про оскаржуване ним рішення суду першої інстанції. Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2016 року оприлюднено на сайті ЄДРСР з 29 липня 2016 року. Наведені обставини справи дають підстави для беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, однак апеляційну скаргу подав після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, жодних доказів, які могли б сприйматися, як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт не навів.

Аргументи учасників справи

05 грудня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і направити справу до цього суду на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

згідно із частинами п`ятою-сьомою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресок) місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, Якщо копію судового рішення вручено представникові; вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

суд апеляційної інстанції, не перевірив належним чином доводи заявника про наявність передбачених законом підстав для поновлення пропущеного строку. Твердження Львівського апеляційного суду в ухвалі від 09 жовтня 2023 року про те, що поштова кореспонденція про виклик у судове засідання ОСОБА_2 поверталася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» підтверджує факт необізнаності про судову справу третьої особи - ОСОБА_2 ;

матеріали справи взагалі не містять доказів вручення особисто ОСОБА_2 копії оскарженого в апеляційному порядку судового рішення. Сама по собі наявність в матеріалах справи кореспонденції щодо надсилання копії судового рішення, не є доказом вручення ОСОБА_2 цього судового рішення. Доводи про отримання копії оскарженого в апеляційному порядку судового рішення 08 вересня 2023 року не спростовані, а інша дата вручення йому копії вказаного судового рішення не встановлена.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» та засобами поштового зв`язку подав відзиви на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовані тим, що

в апеляційній скарзі в порушення вимог частини другої статті 358 ЦПК України скаржник не наводив жодних пояснень у контексті пропуску 7 років після ухвалення оскаржуваного рішення на оскарження такого, про що вірно зазначено судом апеляційної інстанції. З цієї причини, питанню щодо завантаженості скаржника за основним місцем праці і не проживання за зареєстрованим місцем проживання (про що скаржник зазначив тільки в касаційній скарзі), не було надано правової оцінки судом апеляційної інстанції. Окрім цього, наведені скаржником обставини не є обставинами непереробної сили;

поважність причин для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник мотивував тим, що про оскаржуване рішення дізнався лише 25 липня 2023 року, ознайомлюючись з матеріалами справи, а копію такого отримав 08 вересня 2023 року.

У грудні 2023 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити за безпідставністю, а ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Відзив Львівської міської ради мотивовано тим, що

ОСОБА_2 залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог протокольною ухвалою суду від 10 березня 2016 року на підставі поданого позивачем ОСОБА_1 клопотання від 10 березня 2016 року. Від часу залучення ОСОБА_2 до участі у справі, останній неодноразово викликався судом у судові засідання, однак відповідна поштова кореспонденція поверталася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання»;

заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 липня 2016 року оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень з 29 липня 2016 року, а тому є підстави для беззаперечно висновку про те, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, однак апеляційну скаргу подав після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, жодних доказів, які могли б сприйматися, як поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт не навів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

08 січня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 грудня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що:

«загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року в справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310 св 19) вказано, що «учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України».

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що з часу залучення ОСОБА_2 до участі у справі, останній неодноразово викликався судом у судові засідання, однак відповідна поштова кореспонденція поверталася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 19, 24, 26-27, 29). Тобто ОСОБА_2 є особою, не повідомленою про розгляд справи;

апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_2 є особою, яка не повідомлена про розгляд справи, не звернув увагу, що пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України містить виключення для таких осіб щодо відмови у відкритті апеляційного провадження внаслідок спливу річного строку. Як наслідок, при постановленні оскарженої ухвали апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права та зробив передчасний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження, не оцінивши наявність/відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне провадження. Тому оскаржену ухвалу належить скасувати, а справу направити в апеляційний суд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Львівського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук