Справа № 2-а-114/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2010 року                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                 Галущенко Ю.А.

при секретарі                   Данковській С.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену суму грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради, на обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 17.01.2009 року вона народила дитину,  знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вважає, що зазначена допомога виплачувалася їй не в повному обсязі.

Просить визнати дії відповідача стосовно призначення їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в заниженому розмірі неправомірними, визнати неправомірною відмову відповідача щодо нарахування та виплати недоплачених грошових сум, які потрібно визначати з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, зобов'язати відповідача нарахувати їй недоплачену суму грошової щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1.03.2009 року по теперішній час в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, зобов’язати відповідача сплатити недоплачену суму грошової щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 1.03.2009 року дотеперішній час в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років з вирахуванням раніше сплачених сум.

До суду позивач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати  справу без її участі в судовому засіданні у письмовому провадженні.

Відповідач надав письмову заяву в якій просить суд розглядати справу без участі його представників, в письмовому провадженні, надавши письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, окремо заявляючи, що підставою для відмови в задоволенні позову є пропуск позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду.

Судом встановлено, що позивачка 17.01.2009  року народила дитину –  ОСОБА_2, згідно свідоцтва серії 1-ЖС №  109437 (а.с.8).

З березня 2009 року  позивачка  перебуває на обліку в УПСЗН  міської ради, отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, згідно довідки відповідача  (а.с.10).

За змістом ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року у справі № 1-29/2007 року визнані неконституційними положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Протягом 2008-2009 років положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» залишалися чинними.

 Таким чином, на 2009 рік було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.  

Як вбачається з  розрахунку розмір щомісячної вищезазначеної допомоги, що виплачувалася їй за період 1.03.2009 року до теперішнього часу відповідає розміру допомоги, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції на 2009 рік, тому в діях відповідача судом не вбачається протиправності  або бездіяльності.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 143 Конституції України Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами виконавчої влади УПСЗН, як органу місцевого самоврядування, делегуються певні повноваження.

УПСЗН з питань здійснення ним делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольним відповідним органам. Держава фінансує здійснення цих повноважень за рахунок коштів Державного бюджету України, вищезазначене кореспондує із змістом ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядник коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що виділяються Міністерством фінансів України у розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячи із змісту вищезазначених норм права відповідач не має власних коштів, а є лише розпорядником бюджетних коштів, при цьому - розпорядником коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, спрямовуються відповідачеві тільки через розпорядника коштів вищого рівня та за бюджетним призначенням, що відповідає п. 2 Указу Президента України від 28.02.1997 року «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни», яким встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок державного бюджету України, здійснюється виключно на підставі їх кошторисів видатків, які затверджуються у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 95 Конституції України, виключно законом України про Державний бюджет України на відповідний рік визначається видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Усі суспільні потреби, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, задовольняються виходячи з фінансових можливостей держави.

Згідно ч. 2 ст. 4 БК України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовується лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України і закону про Державний бюджет України.

При цьому, суд відхиляє посилання позивачки на те, що  рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року має преюдиціальне значення у 2009 році в частині визначення розміру вищезазначеної допомоги на 2009 рік. Очевидним є той факт, що зазначене рішення є чинним, проте воно стосується лише положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дія якого обмежена в часі з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, цим рішенням не визнано неконституційними будь-які положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, на яке позивачка також посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, також не визнано такими, що суперечать Конституції України будь-які розділи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року  про внесення змін до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на конституційність в цій частині не перевірявся.

Встановлено також, що в УПСЗН ШРА ЗМР всі види допомоги призначаються та виплачуються за допомогою електронної програми «АСОПД/КОМТЕХ», цією програмою обладнані всі управління праці та соціального захисту населення, вона діє на всій території України. В програму вносяться лише дані особи, яка звернулась за призначенням допомоги, суми які підлягають виплаті визначаються самою програмою згідно з Законом України «Про державний бюджет".

Застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», суд виходить з того,  що його положення щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не визнані неконституційними, та він набув чинності пізніше в часі ніж інші закони, які їх регулюють та має рівне значення із іншими Законами України.

Також суд залишає без задоволення позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування допомоги на майбутнє, оскільки, за змістом ст. 2 КАС України, завданням суду є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно – правових правовідносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто вже порушеного права. Не можна встановити при розгляді цієї справи розмір допомоги яка буде виплачуватися позивачці в майбутньому.

Відтак суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради – відмовити.

Керуючись 99-100, 158-163, 167, 186, 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної адміністрації Запорозької міської ради відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів с дня отримання її копії та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про оскарження.

Суддя                             Ю.А.Галущенко