Справа № 308/11085/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.12.2023                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

       за участі секретаря: ОСОБА_4 ,

учасників судового розгляду: прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 і його захисника – адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 і його захисника – адвоката ОСОБА_9 ,

       розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/677/23 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

       Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з триманням під вартою, або визначення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави - відмовлено.

Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задоволено.

Продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України - на період судового розгляду кримінального провадження, по 03 січня 2024 року включно.

Продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Порошково Перечинського району, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 109, ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 14 ст. 112 КК України - на період судового розгляду кримінального провадження, по 03 січня 2024 року включно.

       З матеріалів контрольного провадження вбачається, щоу провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 25.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022070000000014 про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченим  ОСОБА_6  та ОСОБА_8  запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розглядаючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6  та ОСОБА_8  у вигляді тримання під вартою, суд врахував тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких вони обвинувачуються, прийняв до уваги, що ризики, передбачені положеннями 177 КПК України, що стали підставою для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а підстави за яких слідчим суддею було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обраного відносно обвинувачених не вбачається, а тому, враховуючи вищенаведене та те, що судове провадження не завершено, суд прийшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі захисник-адвокат  ОСОБА_7  в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 вважає передчасним проведення судового засідання даної справи 06.11.2023 під час оголошення сигналу «повітряна тривога», що свідчить про неналежне виконання судом першої інстанції обов`язків із забезпечення всебічності, повноти і справедливості судового розгляду. Сторона захисту з оскаржуваною ухвалою суду категорично не згідна, вважає таку ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, яка прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для продовження відносно  ОСОБА_6  вищевказаного запобіжного заходу, оскільки суд першої інстанції прийняв до уваги тільки одні докази сторони обвинувачення, а натомість відкинув наведені інші докази сторони захисту, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення та дійшов невірного висновку про обґрунтованість оголошеної підозри, наявності ризиків та підстав, передбачених ст.ст.177, 199 КПК України відносно ОСОБА_6 . Зазначає, що будь-яких даних про збільшення чи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для продовження стосовно обвинуваченого  ОСОБА_6  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції не встановлено, а одна тільки тяжкість злочинів та незавершеність судового слідства не давали суду підстави для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Сторона захисту просить суд врахувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Просить суд, оскаржувану ухвалу суду скасувати в частині продовження запобіжного заходу гр. ОСОБА_6 і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою й застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід непов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави.

В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, та прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду справи докази не є достатніми для продовження відносно  ОСОБА_8  вищевказаного запобіжного заходу. Вважає, що на даний час, ризики на які прокурор посилався у клопотанні не підтверджені належними доказами, тому їх до уваги не слід брати. Зазначає, що ОСОБА_8  має постійне місце проживання, є військовослужбовцем військової частини  НОМЕР_1 , має на утриманні сина. Разом з тим зазначає, що з моменту початку його утримання під вартою пройшло один рік та сім місяців, та за цей час не було скоєно ніяких спроб з його сторони, сторони його рідних, близьких скоїти тиск на свідків чи інших учасників процесу. Просить суд, скасувати в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та обрати відносно останнього запобіжний захід не пов`язаний з ізоляцією від суспільства. У разі не застосування судом до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, то просить визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України – в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В апеляційній скарзі обвинувачений  ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду в частині продовження йому строк запобіжного заходу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою й застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід непов`язаний з ізоляцією його від суспільства або визначити розмір застави в розмірі 80-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом порушено його конституційне право на доступ до правосуддя, розглянувши його клопотання про зміну запобіжного заходу з порушенням строків та незаконним складом суду. Зазначає, що ризики, які вказані у клопотанні прокурора та ухвалі - є не обґрунтовані й жодним доказом не підтверджені. Стверджує, що суд не розглянув та не спростував його доказів щодо того, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не існують та невиправдані, що прокурором також не надано жодного доказу того, що обрання йому більш м`якого запобіжного заходу буде недостатньо для виконання ним його процесуальних обов`язків. Також просить суд, розглянути його клопотання про зміну запобіжного заходу.

       Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника – адвоката ОСОБА_9 , які підтримали вимоги апеляційних скарг, прокурора ОСОБА_11 , який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Доводи апеляційних скарг про незаконність та необґрунтованість судового рішення відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 колегія суддів відхиляє з таких підстав.

За приписами ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги те, що обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились, наведені прокурором ризики не зменшились і продовжують існувати.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу обґрунтовано взяв до уваги тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких та особливо тяжких злочинів та покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх вини за пред`явленим їм обвинуваченням, зокрема за ч.2 ст. 111 та ч.1 ст. 112 КК України те, що судовий розгляд не закінчено, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не працює, раніше засуджувався за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 358 КК України, хоч і на даний час в силу положень ст. 89 КК України, вважається не судимим, змінював прізвище та документи, що посвідчують особу, неповнолітніх дітей на утриманні немає, та про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який неодружений, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв"язків, є військовослужбовцем та відповідно володіє навичками використання зброї та проведення бойових робіт, при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів у сфері національної безпеки передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст. 109, ч.1 ст. 112 КК України, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ст. 342 КК України та був звільнений від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Тому, колегія суддів вважає, що виходячи з тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються, конкретних обставин, за яких скоєні діяння та даних про їх особу, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків або інших осіб у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються.

Апеляційний суд вважає, що продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної їх процесуальної поведінки.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що застосований щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід з урахуванням його тривалості та у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку й кореспондується з характером суспільного інтересу, в зв`язку з чим, з урахуванням сукупності викладених обставин щодо тривалості перебування обвинувачених під вартою, даних про особу обвинувачених, у силу характеру інкримінованих їм діянь та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінальних правопорушень (допит свідків, дослідження письмових й речових доказів), суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з чим погоджується й колегія суддів вважаючи, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не будуть достатніми для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, а також дієвості кримінального провадження.

Також, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах контрольного провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у обвинувачених будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання їх під вартою в умовах ізоляції від суспільства.

Відхиляючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо обвинувачені не мають на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, однак, обставини, за яких вчинено інкриміновані їм кримінальні правопорушення, їх тяжкість та інші наведені вище обставини, а також вищенаведені дані про їх особу, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 інших більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім того, абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ст. 112 КК України, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не втратили своєї актуальності, а також обставин особливо тяжких злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з огляду на положення абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні оскаржуваної ухвали правильно не визначив розмір застави ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим доводи апеляційних скарг в цій частині слід визнати необґрунтованими і такі відхиляються.

Колегія судів не перевіряє доводи сторони захисту про те, що сукупність досліджених судом доказів доводить безпідставність обвинувачення та свідчить про невинуватість обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки суд апеляційної інстанції не повинен дублювати повноваження суду першої інстанції і може перевірити вищевказані доводи тільки під час оскарження остаточного рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об`єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів приймає до уваги те, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених, кримінальне провадження щодо яких розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Всупереч доводам апеляційних скарг захисника-адвоката ОСОБА_7 , захисника – адвоката ОСОБА_9 , суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_8 дотримався вимог кримінального процесуального закону, розглянув питання доцільності продовження обвинуваченим строку тримання під вартою та постановив ухвалу відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі повної і об`єктивної оцінки наявних у суду матеріалів.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що ризики, на які прокурор посилався у клопотанні не підтверджені жодними належними доказами, тому їх слід вважати припущенням, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Інші доводи наведені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .

Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги, доводи яких не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, апеляційний суд

                                        ПОСТАНОВИВ :

               Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

               Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 листопада 2023 року, якою продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – залишити без змін.

               Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді