ПОСТАНОВА Справа №№ 2 а-4524-2009 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року Київський районний суд міста Донецька у складі головуючого судді Рассуждай Я.М. при секретарі: Резніченко Я.В. за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду міста Донецька адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій незаконними, зобов’язання здійснити з 22.05.2008 року перерахунок державної пенсії, призначеної відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням ч. З ст. ст. 67 Закону, зобов’язання здійснити з 22 травня 2008 року перерахунок додаткової пенсії згідно ст.50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50% прожиткового мінімуму, з урахуванням ч. З ст.ст.67 Закону, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька, (далі УПФУ) про визнання дій УПФУ з відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 6 прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, та зобов'язати УПФУ провести йому перерахунок додаткової пенсії за шкоду спричинену здоров'ю з розрахунку 50 % прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність, починаючи з 22 травня 2008 року з врахуванням вимог викладених у ст.ст.50, 54, 67 ч. З Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в заяві вказав, що він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, визнаний інвалідом 3-ї групи, інвалідом війни внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. 26 квітня 2009 року він звернувся з заявою до УПФУ про перерахунок пенсій, але його звернення відповідачем було відхилено.
Згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-ХІІ). він має право на отримання пенсії в розмірі виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Позивач просить суд визнати дії відповідача УПФУ у відмові в перерахунку пенсій протиправними, та зобов'язати УПФУ зробити перерахунок пенсій у відповідності до вимог Закону.
Представник позивача ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав.
Представник відповідача УПФУ ОСОБА_2, виступаюче за довіреністю з позовом не згоден посилаючись на те, що виплата пенсії позивачу провадилась на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Згідно постанови КМ України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», для постраждали від аварії на ЧАЕС в 1986 р. у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 - ї групи інвалідності не можуть бути нижчими 980 грн. На теперішній час позивач отримує пенсію в розмірі 1254 гривень 10 копійок, що не є нижче ніж 980 грн.
Вимоги щодо перерахунку додаткової пенсії пов'язаної з ушкодженням здоров'я, представник відповідача вважає також безпідставними, оскільки позивачу у відповідності до ст.50 Закону України № 796-ХІІ) назначена додаткова пенсія.
На підставі наведеного представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити та визнати відмову з перерахунку пенсії-правомірною.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку що адміністративний позов ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного:
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, визнаний інвалідом 3-ї групи, з втратою працездатності 40%, визнаний інвалідом війни, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька та отримує пенсію, передбачену ст. ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 січня 1991.
26 квітня 2009 року позивач звернувся з заявою до УПФУ про перерахунок пенсій.
6 травня 2009 року УПФУ в задоволенні заяви відмовив .
У відповідності до ст.ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 9 липня 2003 року передбачено, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного Закону визначено, що у разі коли особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена пенсія по інвалідності 3 гр., що настала внаслідок захворювання пов*язанного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-XII від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
При цьому ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-УІ, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно підпункту 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та ст.ст..50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано не конституційними.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними з моменту ухвалення цього Рішення Конституційного Суду, а саме з 22 травня 2008 року..
Таким чином, починаючи з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивачка, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем УПФУ щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням дати звернення.
Суд не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що виплата пенсії позивачці провадилась на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами, виходячи з наступного.
Керуючись принципами пріоритетності законів над підзаконними актами, позивачці повинна сплачуватись державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ГУ (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Представник відповідача оспорюючи позов посилається на те, що за частиною З
статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї
статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з
цим Законом.
Не погоджуючись з таким твердженням суд зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з Законом України від 25 березня 2005 року N 25 05-ІУ, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-ГУ, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною другою статті 1 Закону України №966-Х1У передбачено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Із зазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України та ґрунтується зокрема, на вимогах ч.З ст. ст. 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
У відповідності до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія як база нарахування для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування - є прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року ( №107-17 ) встановлено розмір прожиткового мінімуму, в тому числі найменшим розміром з якого є прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність.
Отже, розмір мінімальної пенсії за віком у розумінні статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як база для розрахунку доплати, в будь-якому разі не може бути меншою ніж мінімальний розмір прожиткового мінімуму визначеного законом, яким є прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір бази нарахування не може бути перешкодою для реалізації особою свого права на отримання відповідної доплати. У разі встановлення абсолютної величини для здійснення відповідних виплат у більшому розмірі ніж мінімальний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, то така різниця може бути перерахована і виплачена особі, чиїх прав та інтересів ця виплата стосується, в порядку встановленому законом.
Крім того, суд вважає, оскільки в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок ЧАЕС» прямо не встановлено розміру бази нарахувань пенсії, але зроблено посилання на категорію мінімальної пенсії за віком, як відповідної бази нарахування, яка є категорією соціальної гарантії згідно зі статтею 46 Конституцією України, органи державної влади повинні керуватися нормами Конституції України і законів України виходячи з мінімальних соціальних гарантій, встановлених законами України, і не можуть порушувати норми статті 22 Конституції України, які є нормами прямої дії. Інакше при наявності конституційного права на соціальний захист невикористання мінімальних гарантій, визначених законом, є порушенням державою своїх конституційних зобов'язань перед громадянами України.
При вирішенні спору, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини, та керується положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року N 3477-ГУ, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на це, суд зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації
права на отримання надбавки до пенсії повинні бути визначені на принципі юридичної
визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність
певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян,
закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій, які полягають у не нарахуванні та невиплаті позивачеві пенсії встановленої ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку мінімальної пенсії за віком, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню оскільки дії відповідача УПФУ щодо відмови позивачу в перерахунку пенсій слід визнати протиправними, і на відповідача належить покласти обов'язок щодо перерахунку пенсій згідно до ст.ст.50, 54 Закону України №796-ХП, з врахуванням вимог ст. ст. 67 ч.3 цього Закону.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 100, 158-163 КАС України, на підставі ст.ст. 19,22,49 51 Конституції України, ст..ст.50,54 ч.4, ст. ст.. 67 ч.3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України « Про державний бюджет на 2008 рік" суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_3 як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи з 22 травня 2008 року згідно ч.4 ст. ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням вимог ч.3 ст.ст 67 цього закону.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_3 за шкоду, спричинену здоров’ю з 22 травня 2008 року згідно ст.ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із розрахунку 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з врахуванням вимог ч.3 ст. ст. 67 цього закону.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та .резолютивну частину у судовому засіданні 2 грудня 2009 року.
Повний текст постанови складений 4 грудня 2009 року.
На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Київський районний суд м. Донецька суд протягом 20 днів, після подання заяви про оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Постанова надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Суддя: