Справа № 522/6541/18

Провадження № 2/522/6063/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       15 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (м. Одеса, Польський узвіз 11) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

       Представник Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відсотками за користування кредитом за Договором на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184 від 21.01.2003 року за період з 02.07.2012 року по 06.04.2018 року у розмірі 10 227 доларів США 48 центів США.

       Позовну заяву обґрунтовано тим, що 21 січня 2003 року між Акціонерним Комерційним Банком «МОРСЬКИЙ ОСОБА_3», правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях якого, виступає ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184. Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «МТБ ОСОБА_3» стягнуто заборгованість у розмірі 73 111,74 гривні. У зв’язку з тим, що Відповідач вчасно не виконав Рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11, станом на 05 квітня 2018 року заборгованість заборгованості за відсотками за користування кредитом за Договором на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184 від 21.01.2003 року за період з 02.07.2012 року по 06.04.2018 року складає 10 227 доларів США 48 центів США. Ця обставина є підставою для звернення Позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості відповідно до ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України. В обґрунтування заявлених вимог посилається на правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі 6-157цс16, у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 477/281/15-ц.

       Ухвалою від 24.04.2018 року відкрите провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

       15.11.2018 року сторони у судове засідання не з’явились.

       Представник позивача надав суду заяву про проведення судового засідання без технічної фіксації, розгляд справи по суті за його відсутністю, позов підтримав.

       Представник відповідача надав суду заяву про проведення судового засідання без технічної фіксації, розгляд справи по суті за його відсутністю, заперечував проти задоволення позову.

       Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

       Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені доводи і заперечення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

       Судом встановлено, що 21 січня 2003 року між Акціонерним Комерційним Банком «МОРСЬКИЙ ОСОБА_3», правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях якого, виступає ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184 із наступними Додатковими угодами № 1 від 13.02.2003 року, № 2 від 13.02.2004 року, № 3 від 19.04.2005 року, № 1 від 16.11.2007 року, № 4 від 04.06.2008 року з Додатком № 1 (правила користування платіжною карткою), Додатком № 2 (Тарифи ОАО «МТБ» на послуги, які надаються фізичним особам), Додатком № 3 (Розписка-попередження про Інтернет-транзакції), Додатком (Анкета – Заява на надання кредитного ліміту).

       Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11 з Відповідача на користь Позивача стягнуто заборгованість за Додатковою Угодою № 4 від 04.06.2008 року до Договору на обслуговування міжнародної платіжної картки № 1184 від 21.01.2003 року у розмірі 73 111,74 гривні.

       03.04.2018 року Відповідачем у повному обсязі виконано рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11 шляхом сплати 73 111,74 грн. (сімдесят три тисячі сто одинадцять гривень 74 копійки) на рахунок ПАТ «МТБ БАНК», що підтверджується квитанцією № QS91709101 від 03.04.2018 року.

       Вказані обставини підтверджені матеріалами справи, сторонами по справі не оспорюються і не спростовані.

       Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       На підтвердження позовних вимог Позивачем наданий Розрахунок заборгованості за договором, згідно якого заборгованість за кредитом складає 3 467,41 доларів США, заборгованість за відсотками складає 10 227,48 доларів США.

       Відповідно до квитанції № QS91709101 від 03.04.2018 року на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11 Відповідачем на рахунок ПАТ «МТБ БАНК» сплачено 73 111,74 грн. (сімдесят три тисячі сто одинадцять гривень 74 копійки).

       Суд критично ставиться до наданого Позивачем розрахунку заборгованості від 06.04.2018 року, оскільки відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеса від 02.07.2012 року по справі № 2-4353/11 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «МТБ БАНК» заборгованість у розмірі 73 111 (сімдесят три тисячі сто одинадцять) грн. 74 коп., що в еквіваленті по курсу НБУ (7,9877 грн. за 1 долар США) станом на 14.02.2012 року складає 9 153,04 доларів США, з яких : заборгованість по кредиту -49 932,95 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ складає 6 251,23 доларів США ; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 23 178,79 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 901,81 доларів США.

       Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.        

       Наданий представником Позивача розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 1184 від 21.01.2003 року станом на 06.04.2018 року не відповідає вимогам ст. 79 ЦПК України.

       Щодо посилання Позивача на правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року по справі 6-157цс16, у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2018 року у справі № 477/281/15-ц на обґрунтування законності нарахування та можливості стягнення заборгованості за процентами та штрафними санкціями по кредиту і після задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання, суд виходить з того що, відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України від 05 вересня 2018 року справа № 127/1544/17 право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконане боржником кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

       Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

       Суд приходить до висновку, що Позивач скористався правом вимоги дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, під час звернення до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у справі № 2-4353/11, провадження по справі № 2/1522/2525/12 та подальші нарахування процентів суперечать положенням ст. 1048 ЦК України.

       Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, заявленої відповідачем, суд зазначає наступне.

       08.06.2018 року Відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності у справі № 522/6541/18.

       Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

       Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

       Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

       Відповідно до правової позиції ВСУ у справі за № 6-2469цс16: «Пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.».

       Як роз'яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

       Разом з Відзивом на позовну заяву Відповідачем надано до суду Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого Відповідач очікує понести 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень судових витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи № 522/6541/18.

       Однак, суд критично ставиться до цих вимог, вважає їх необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

       Суд, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.

       Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

       Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Відповідно до ч.1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

       Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

       На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

       У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» (м. Одеса, Польський узвіз 11) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості – відмовити у повному обсязі.

       Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя

15.11.18