ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 р. м. ХерсонСправа № 667/1514/16-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши питання щодо залишення без розгляду позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про зобов'язання виплатити пенсію за віком з 07.10.2009 р. по 16.04.2013 р.,

встановив:

ОСОБА_1 09.03.2016 року звернулася до Комсомольського районного суду м. Херсона із адміністративним позовом , у якому просила:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови у поновленні, перерахунку, виплаті, нарахуванні компенсації за невчасно виплачені суми пенсії;

- зобов'язати відповідача скасувати з 07 жовтня 2009 року розпорядження від 30 жовтня 2007 року про припинення виплати пенсії за віком;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року включно;

- зобов'язати відповідача перерахувати пенсію за віком з урахуванням індексації з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року включно;

- зобов'язати відповідача нарахувати пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року включно;

- зобов'язати відповідача виплатити пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року включно;

- зобов'язати відповідача виплатити компенсацію за несвоєчасно отримані суми пенсії з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року;

- зобов'язати відповідача здійснити виплату пенсії та сум компенсації за реквізитами банківського рахунку позивача.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання виплатити пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою цього ж суду від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, позов ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності щодо відмови у поновленні, перерахунку, виплати, нарахування та виплати компенсації за несвоєчасно виплачені суми пенсії, зобов'язання скасувати розпорядження, зобов'язання поновити виплату пенсії, зобов'язання перерахувати пенсію, зобов'язання нарахувати пенсію, зобов'язання виплатити пенсію та компенсацію за період з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.08.2018 року Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання виплатити пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року скасовано.

Справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності щодо відмови у поновленні, перерахунку, виплати, нарахування та виплати компенсації за несвоєчасно виплачені суми пенсії, зобов'язання скасувати розпорядження, зобов'язання поновити виплату пенсії, зобов'язання перерахувати пенсію, зобов'язання нарахувати пенсію, зобов'язання виплатити пенсію та компенсацію за період з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року - залишено без змін.

Таким чином, предметом розгляду даної справи після її розгляду судом касаційної інстанції є вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача виплатити пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року.

Ухвалою Херсонського міського суду від 19.09.2018 року дану справу передано на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2018 року даний адміністративний позов передано до розгляду судді Ковбій О.В.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк у 10 днів для подачі до суду заяви про поновлення строку звернення до суду.

27.11.2018 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, проте обставин, які б свідчили про поважність пропуску зазначеного строку не вказано.

30.11.2018 року представником позивача подано доповнення до клопотання про поновлення строків, у якому він посилається на правову позицію Конституційного суду України, висловлену ним в рішеннях у справах №8-рп/2013 та 9-рп/2013 від 15.10.2013 року. Так, на думку представника позивача, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Також, позивач посилається на судову практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення "Стагно проти Бельгії".

Підсумовуючи викладене, представник позивача просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Вирішуючи заявлене клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 12 п.1 Перехідних положень КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд має керуватись нормами Кодексу адміністративного судочинства, що діяв до 15.12.2017 року.

Так, ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При попередньому розгляді справи судами з'ясовано, що представник позивача із заявою про поновлення виплати пенсії звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявою про поновлення виплати пенсії листом від 17.10.2013 року №414/0-1, на яку отримав відповідь у жовтні 2013 року, про що було представником зазначено у позовній заяві від 25 листопада 2013 року у справі № 667/10178/13-а, тому, про порушення своїх прав позивачу було відомо ще в 2013 році.

Натомість з даним позовом позивач звернувся лише 09.03.2016 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого законом.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

На виконання зазначеної норми, позивачем 27.11.2018 та 30.11.2018 року подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В поданих клопотаннях представником позивача не наведено жодної обставини, яка б свідчила про існування поважних підстав для визнання пропущеного позивачкою строку звернення до суду поважним.

Натомість позивачка стверджує, що у своїх рішеннях від 12.05.2015 року №21-180а15 і 19.05.2015 р. №21-168а15 ВСУ, серед іншого, зазначив, "на підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст. 49, другого речення статті 51 Закону №1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону." З цього часу, на думку позивачки, управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, позивачка дійшла висновку, що з 12.05.2015 та 19.05.2015 року УПФ України в м. Херсоні отримав зобов'язання поновити з 07.10.2009 року виплату пенсію усім пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Таким чином з пояснень позивачки вбачається, що вона не вважає пропущеним строк звернення до суду з даною позовною заявою, проте одночасно просить його поновити, не зазначаючи при цьому поважних підстав для такого поновлення.

Щодо тверджень позивача відносно того, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", і цього часу держава була зобов'язана відновити виплату пенсії громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон суд зазначає наступне.

Так, суд не заперечує проти наявності у органу пенсійного фонду обов'язку поновити виплату пенсії позивачці, однак наявність обов'язку у держави відновити виплату пенсії не позбавляє позивача можливості щодо захисту свого права у випадку відсутності такого відновлення. Отже, після прийняття та опублікування Рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, а відтак відлік строку звернення до суду розпочався саме з дати опублікування Рішення № 25-рп/2009.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2015 року у справах № 21-5440а15 (645/2730/15-а) та 21-5653а15 (216/8987/14-а), від 08 червня 2016 року у справі № 21-174а16, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 523/5348/17 (К/9901/247/17), від 08 травня 2018 року у справі №201/8846/16-а(2-а/201/943/2016) (К/9901/20484/18) та від 12 червня 2018 року у справі №577/50/17-а (К/9901/15661/18).

Враховуючи, що представник позивача із заявою про поновлення виплати пенсії звертався до відповідача у 2013 року, на яку отримав відповідь у жовтні 2013 року, про що було представником зазначено у позовній заяві від 25 листопада 2013 року у справі № 667/10178/13-а, тому, як це неодноразово було встановлено при попередньому розгляді справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на постанови Верховного Суду України від 12 травня 2015 року № 21-180а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-168а15 не заслуговують на увагу, оскільки Верховним Судом України при розгляді вказаних справ не розглядалися питання щодо строків звернення до суду в даній категорії спорів.

Також суд не бере до уваги посилання позивачки на рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 та №9-рп/2013, оскільки в даних рішеннях мова йде про компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати (грошового забезпечення) тощо. Тобто, про суми грошових доходів, які були нараховані особі, проте не були їй вчасно виплачені. В даному випадку з наявних матеріалів справи №667/1514/16-а вбачається, що відповідне нарахування позивачці не здійснювалось.

Проаналізувавши доводи позивача суд вказує на їх неспроможність в силу та відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 р.) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 р. (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

При цьому, як вже зазначалося, ст. 99 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2018 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже було зазначено судом вище при попередньому розгляді справи судами з'ясовано, що представник позивача із заявою про поновлення виплати пенсії звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні із заявою про поновлення виплати пенсії листом від 17.10.2013 року №414/0-1, на яку отримав відповідь у жовтні 2013 року, про що було представником зазначено у позовній заяві від 25 листопада 2013 року у справі № 667/10178/13-а, тому, про порушення своїх прав позивачу було відомо ще в 2013 році.

Натомість з даним позовом позивач звернувся лише 09.03.2016 року (згідно вхідного штампу суду на позовній заяві), тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого законом.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами. В наданих до суду заявах міститься лише доводи, згідно яких позивачка взагалі не вважає строк звернення до суду пропущеним.

Тому зазначені позивачем обставини взагалі не можуть бути сприйняті судом як підстава для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин та з урахуванням відсутності доказів поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом, суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України Херсонської області виплатити пенсію за віком з 07 жовтня 2009 року по 16 квітня 2013 року.

Керуючись ч. 1 ст. 240, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні про зобов'язання виплатити пенсію за віком з 07.10.2009 р. по 16.04.2013 р. залишити без розгляду.

Ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.

Роз'яснити позивачу, що постановлення ухвали про залишення без розгляду не позбавляє його права звернутись до суду повторно в загальному порядку, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 10.2.4