КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023100020000369 стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горі (Грузія), громадянина України, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

________________________________________________________________

Справа №11-кп/824/4855/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України Доповідач ОСОБА_1 .

Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів.

Як встановив суд у вироку, ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, 26 січня 2023 року близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні кафе АЗС «UPG», що в м. Києві по вул. Затишна, 3, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з гаманця, який знаходився в кишені куртки потерпілого ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 100 доларів США, що, відповідно до курсу НБУ станом на 26 січня 2023 року, становить 3 656 грн. 86 коп. та 200 грн. Викрадені грошові кошти ОСОБА_7 помістив до кишені своєї куртки та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

На вказаний вирок суду прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 , належним чином не врахував дані про особу, а саме те, що останній вчинив умисний корисливий злочин, а відшкодування відбулось за рахунок повернення викраденого майна, у зв`язку із затриманням останнього неподалік від місця вчинення злочину та вилучення викраденого.

Крім того, слід врахувати наявність систематичних порушень обвинуваченим ухвали суду про запобіжний захід, а саме про цілодобовий домашній арешт. На адресу суду та Дарницької окружної прокуратури надано сім рапортів про відсутність за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , а при ініціюванні прокурором зміни запобіжного заходу, ОСОБА_7 на судове засідання не з`явився, тим самим знехтував своїми процесуальними обов`язками.

Також слід врахувати, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд застосував положення ст. 75 КК України, посилаючись на обставини, що пом`якшують покарання, однак при цьому детально не зазначив, як саме ці обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину, адже у мотивувальній частині вироку необхідно зазначити які саме обставини справи або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання та мотивувати підстави визнання зазначених у вироку обстави пом`якшуючими.

За таких обставин, вважає, що призначене ОСОБА_7 судом покарання є занадто м`яким, в результаті якого не буде досягнуто мети покарання, оскільки воно полягає не тільки у виправленні засудженого, а й має на меті запобігання вчиненню нових злочинів в подальшому.

Захисник ОСОБА_6 у запереченнях на апеляційну скаргу прокурора просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 проти її задоволення, оглянувши та долучивши до матеріалів провадження додатково надані захисником документи, що характеризують особу обвинуваченого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому висновки судупершої інстанції, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому в умовах воєнного стану, що відповідає юридичній кваліфікації діянняч. 4 ст. 185 КК України,колегія суддів не переглядає, оскільки вони ніким із учасників судового провадження не оспорюються.

При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.

Міра покарання призначена обвинуваченому ОСОБА_10 відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; обставини вчинення даного кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України є не судимий, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, не працює.

Належним чином при цьому враховано судом і обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 - щире каяття, та відсутність таких обставин, які його обтяжують.

Саме на цих підставах суд, за змістом судового рішення, хоча й визнав за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених для даного виду покарання санкцією частини статті, але, з урахуванням обставин справи, наявності пом`якшуючих покарання обставин та відсутності обставин його обтяжуючих, даних про особу обвинуваченого, його віку, наявності у нього постійного місця проживання, за яким він характеризується позитивно, а також того, що він працював з березня 2022 року на добровільних засадах як волонтер, визнав також і за можливе звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку, протягом якого буде здійснюватись контроль за його поведінкою.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке, згідно зі ст. 12 КК України, відноситься дотяжких злочинів, конкретних обставин його вчинення,відношення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, та тих даних про його особу, які були досліджені у суді першої інстанції і під час апеляційного розгляду та свідчать про те, що, хоча він раніше й притягувався до кримінальної відповідальності, але на час вчинення даного кримінального правопорушення є особою раніше не судимою в силу положень ст. 89 КК України, має на підставі договору місце проживання в місті Києві, де характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з перших днів російської агресії щодо України надавав волонтерську допомогу Збройним Силам України, працював на добровільних засадах як волонтер з березня 2022 року до середини січня 2023 року у складі колективу благодійної організації Благодійного Фонду «Ваша Надія», де зарекомендував себе з позитивної сторони, а також позиції потерпілого, який матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має і відмовляється від пред`явлення до нього цивільного позову, а щодо призначення обвинуваченому покарання просив призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, та того, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, і обставини, які обтяжують його покарання, відсутні.

Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_7 , щодо якого також і відсутні дані, які б вказували на його неналежну поведінку та притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності від часу вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що свідчать про значні позитивні зміни у поведінці обвинуваченого, що він зробив належні висновки і став на шлях виправлення, та відповідно визнає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його суспільну небезпечність, а висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачений може бути виправлений без ізоляції від суспільства, у зв`язку з цим, правильними.

Твердження ж прокурора про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді 5 років позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з урахуванням того, що обвинувачений вчинив умисний корисливий злочин, а відшкодування відбулось за рахунок повернення викраденого майна, у зв`язку із затриманням останнього неподалік від місця вчинення злочину та вилучення викраденого, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також наявності систематичних порушень обвинуваченим ухвали суду про запобіжний захід, а саме про цілодобовий домашній арешт, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки всі ці обставини не лише знайшли своє відображення в кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України за відповідними кваліфікуючими ознаками, але й були належним чином враховані судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання та прийнятті рішення про можливість звільнення його від відбування цього покарання з випробуванням, яке, всупереч тверджень апелянта, суд належним чином мотивував, оцінивши вищезазначене в сукупності з іншими даними про особу винного та фактичними обставинами вчиненого ним кримінального правопорушення.

При цьому наявність порушень обвинуваченим ухвали суду про запобіжний захід, а саме про цілодобовий домашній арешт, і не може бути визначальним у вирішенні питання призначення покарання ОСОБА_7 та не вказує на неможливість виправлення останнього без застосування до нього реальної міри покарання.

Інших доводів в обґрунтування необхідності призначення обвинуваченому покарання без застосування ст. 75 КК України прокурор в апеляційній скарзі не навів.

Враховуючи всі вказані вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, та вмотивовано на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням, так як його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства, а тому доводи прокурора про безпідставне застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України є необґрунтованими і належно не мотивованими, у зв`язку з чим апеляційна скарга прокурора у провадженні задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 21 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

___________________ ____________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3