1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа №

02 січня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка приймає участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002431 від 07 листопада 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060002431 від 07 листопада 2020 року.

У судовому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово засуджений:

28.04.2006 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

09.07.2007 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, ст.69, ст.70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 28.04.2006 та визначено 5 років позбавлення волі;

19.09.2012 Томаківським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

14.07.2016 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 19.09.2012 та визначено позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці;

16.12.2019 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.187 КК України. Призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 років 8 місяців 48 днів з конфіскацією майна. Зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 12.01.2016 по 26.09.2019 на підставі ч.5 ст.72 КК України із розрахунку 1 день за 2 дні позбавлення волі.

У клопотанні прокурор посилається на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Так, прокурор зазначає про те, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків та обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років із конфіскацією майна, на підставі чого сторона обвинувачення вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення покарання.

Крім того, ОСОБА_4 обізнаний про місце мешкання потерпілих та свідків, які своїми показаннями підтверджують причетність до скоєного останнім кримінальних правопорушень, та з метою уникнути від відповідальності може незаконно впливати на потерпілих та свідків шляхом вмовлянь, залякування, що є ризиком передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, неодноразово засуджений за вчинення тяжких корисливих злочинів, востаннє 16.12.2019 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.187 КК України. Впродовж короткого часу після засудження обвинувачується у вчиненні нових тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку. Данні підстави вказують на те, що ОСОБА_4 залишаючись на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням зазначеного, прокурор посилається на те, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст.176 КПК України, свідчить тяжкість та систематичність вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

Неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст.176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до суду не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що обвинувачений не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства до потерпілих.

Крім того, про неможливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчинених злочинів та наявність можливості переховуватись від суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст.176 КПК України та п.4 ч.1 ст.176 КПК України.

У зв`язку з зазначеним, з метою захисту громадян і суспільства від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_4 сторона обвинувачення вважає, що неможливо запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим, просить клопотання задовольнити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора та просив у його задоволені відмовити, змінивши запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію свого підзахисного.

Розглянувши клопотання прокурора суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 10 березня 2021 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який неодноразово було продовжено.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За змістом ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завждиможе бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Так, судом встановлено, що на даний час триває судовий розгляд кримінального провадження, було досліджено письмові докази, допитано потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідків сторони обвинувачення, триває допит свідків сторони захисту, разом тим, ОСОБА_4 заявив про те, що буде необхідність у повторному допиті потерпілих. Обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків та обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років та у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, за який законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна, та які відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати і на теперішній час.

Крім того, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішені питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою працездатного віку, проте до затримання офіційно не працював, раніше неодноразово судимий, впродовж короткого часу після відбуття покарання обвинувачується у вчиненні нових тяжких злочинів та розуміє невідворотність покарання.

На думку суду, дані про особу обвинуваченого та наявність встановлених судом ризиків, у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, обраний відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні, підготовчому судовому засіданні, та продовжений під час судового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням строку тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не відпали, і не встановлено обставини, які б давали достатні підстави для зміни чи скасування раніше обраного запобіжного заходу.

Суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м`який, оскільки вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на даний час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, що передбачено п.1 ч.4 ст.183 КПК України.

Керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01 березня 2024 року включно, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні02 січня 2024 року.

Повний текст ухвали складено 03 січня 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1