ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"01" січня 2024 р.                                                                                           справа № 300/5404/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щадей Надія Василівна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання прийняти рішення (наказ) про звільнення із військової служби, за сімейними обставинами – у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Щадей Надія Василівна (надалі по тексту - представник позивача, адвокат), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також – відповідач, військова частина) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання прийняти рішення (наказ) про звільнення із військової служби за сімейними обставинами – у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 02.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації у зв`язку із введенням на території України правового режиму воєнного стану на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 та проведенням загальної мобілізації на підставі Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022, та по теперішній час проходить військову службу на посаді командира відділення 3 взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 21.06.2023 подав на ім`я командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 рапорт про його звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами згідно підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. До рапорту від 21.06.2023 позивачем долучено нотаріально завірені копії документів, які підтверджують факт перебування на його утриманні 4 (чотирьох) дітей віком до 18 років, а саме: свідоцтво про шлюб; свідоцтво про розірвання шлюбу; свідоцтва про народження дітей; посвідчення батьків багатодітної сім`ї; заява ОСОБА_2 від 26.04.2023, посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Білусяк Л.В. та зареєстрованої в реєстрі за №525; паспорт позивача; паспорт ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади щодо позивача; витяг з державного реєстру актів цивільного стану (оригінал); розрахунок із сплати аліментів; довідка з місця проживання.

Втім, 12.07.2023 позивач отримав лист Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2023, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , за змістом якого службовий матеріал до звільнення в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, у зв`язку із не долученням документів, які підтверджують факт невиконання біологічним батьком ОСОБА_4 свого обов`язку з утримання сина та документів, які підтверджують факт утримання ОСОБА_1 його рідної доньки, ОСОБА_5 .

Позивач вважає подані ним документи разом із рапортом від 21.06.2023 належними доказами на підтвердження перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. За доводами ОСОБА_1 , підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає право на звільнення військовослужбовця з військової служби під час мобілізації під час воєнного стану безпосередньо у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до           18 років та не ставить застосування закріпленої у ньому підстави у залежність: ні від наявності у військовослужбовця на утриманні виключно біологічних дітей, ні від факту утримання ним дітей віком до 18 років в обов`язковому чи добровільному порядку. Позивач проживає однією сім`єю разом із дружиною, ОСОБА_3 , та неповнолітніми дітьми: ОСОБА_6 (2005 року народження), ОСОБА_7 (2012 року народження) та ОСОБА_8 (2018 року народження), що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради. Вказаний факт, на переконання позивача, презюмує перебування дітей ОСОБА_3 на утриманні позивача.

Додатково, позивач стверджує про те, що біологічні батьки дітей ОСОБА_3 жодним чином не беруть участі в їх утриманні. Зокрема, зі змісту заяви ОСОБА_2 , біологічного батька ОСОБА_4 , посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області та зареєстрованої в реєстрі за №525, вбачається, що він не бере участі в утриманні сина та не сплачує аліментів на користь ОСОБА_3 на його утримання. Факт відсутності участі ОСОБА_2 в утриманні свого сина підтверджується також довідкою Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області ЗМУ Міністерства юстиції, де вказано, що у провадженні відділу відсутні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення з нього аліментних зобов`язань на користь ОСОБА_3 . Відповідно до розрахунку із сплати аліментів, які стягуються з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої ОСОБА_10 у боржника, станом на 01.05.2023, наявна заборгованість у розмірі 20 030,08 гривень. Вказані обставини свідчать про перебування дітей ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_1 .

Більш того, відповідно до посвідчення багатодітної сім`ї, позивач є багатодітним батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 (2005 року народження), ОСОБА_11 (2012 року народження; після внесення до Державного реєстру актів цивільного стану відомостей ОСОБА_1 , як про батька, - ОСОБА_12 ) та ОСОБА_10 (2018 року народження). Крім того, за аргументами позивача, він добровільно бере участь в утриманні власної доньки від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , шляхом перерахування грошових коштів на її особистий банківський рахунок, що підтверджується відповідними банківськими квитанціями за останні шість календарних місяців, які передували зверненню до суду.

Таким чином, позивач вважає, що на його утриманні перебуває 4 (четверо) дітей віком до 18 років, що надає йому безумовне право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 18.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.43-44).

На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2023, представник позивача 31.08.2023 подав до суду витребувані докази на підтвердження обставин справи (а.с.54-57).

25.10.2023 ухвалою суду ініційовано перед Оперативним командуванням "Захід" питання про скерування та/або вручення  відповідальним посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №300/5404/23 від 18.08.2023, разом із позовною заявою військовослужбовця ОСОБА_1 та копіями доданих до неї документів (а.с.64-65).

На виконання вказаної ухвали Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " листом за №501/26/654 від 31.10.2023 повідомило суду (а.с.78), що згідно спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.07.2023 за №Д-321/71/дск, Військова частина НОМЕР_1 передана у підпорядкування Військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окрема механізована бригада).

З урахуванням вказаного, ухвалою суду від 01.11.2023 ініційовано перед Військовою частиною НОМЕР_2 питання про скерування та/або вручення  відповідальним посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі №300/5404/23 від 18.08.2023, разом із позовною заявою військовослужбовця ОСОБА_1 та копіями доданих до неї документів (а.с.79-80).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на поштову адресу суду 16.11.2023 (а.с.121-125). Відповідач не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що рапорт ОСОБА_1 21.06.2023 прийнятий і зареєстрований за вхідним номером 1629 від 21.06.2023. Даний рапорт погоджений та підписаний командиром Військової частини НОМЕР_1 і 24.06.2023 разом із поданням на звільнення був надісланий до Івано-Франківського ОТЦК та СП для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби позивача. Таким чином, відповідач вважає, що рапорт ОСОБА_1 належно і вчасно розглянутий командуванням Військової частини НОМЕР_1 і надісланий за належністю, відтак відсутня будь-яка протиправна бездіяльність з боку військової частини. Разом з тим, відповідач вказує на відсутність підстав для звільнення позивача із військової служби, у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Як стверджує відповідач, ОСОБА_1 є батьком тільки однієї дитини від першого шлюбу ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) і являється вітчимом для всіх інших дітей своєї теперішньої дружини ОСОБА_3 . Навіть, якщо взяти до уваги нове свідоцтво про народження ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишньої ОСОБА_11 ), то і в такому випадку, не можна стверджувати про наявність трьох дітей віком до 18 років, які перебувають на утриманні позивача. Зокрема, ОСОБА_4 уже виповнилося 18 років, а ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) має батька ОСОБА_9 , з якого стягуються аліменти згідно виконавчого листа №344/7664/22 від 25.08.2022.

З огляду на вказане, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , згідно із Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", призваний 02.03.2022 на військову службу за призовом по мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 (зворотній бік а.с.16).

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 03.03.2023 зарахований до складу Військової частини НОМЕР_1 (зворотній бік а.с.16) і, станом на момент подання позовної заяви, позивач проходить військову службу на посаді командира відділення 3 взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 .

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

21.06.2023 ОСОБА_1 склав рапорт на ім`я командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років (а.с.55).

Згідно доводів позивача, до рапорту від 21.06.2023 долучено нотаріально завірені копії документів, які підтверджують факт перебування на його утриманні 4 (чотирьох) дітей віком до 18 років, а саме: свідоцтво про шлюб; свідоцтво про розірвання шлюбу; свідоцтва про народження дітей; посвідчення батьків багатодітної сім`ї; заява ОСОБА_2 від 26.04.2023, посвідченої приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Білусяк Л.В. та зареєстрованої в реєстрі за №525; паспорт позивача; паспорт ОСОБА_3 ; витяг з реєстру територіальної громади щодо позивача; витяг з державного реєстру актів цивільного стану (оригінал); розрахунок із сплати аліментів; довідка з місця проживання.

Даний рапорт погоджений та підписаний командиром Військової частини НОМЕР_1 і як стверджує відповідач, 24.06.2023 разом із поданням на звільнення надісланий до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби позивача (а.с.122).

Втім, листом Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2023 за №3/1484 (а.с.24), адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , повідомлено, що службовий матеріал до звільнення в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, у зв`язку із відсутністю:

- документів, які підтверджують факт невиконання біологічним батьком ОСОБА_4 свого обов`язку з утримання сина. Посвідчення нотаріусом заяви про відмову від утримання неповнолітнього ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_2 не встановлює юридичного факту невиконання ним батьківських обов`язків з утримання дітей;

- документів про розлучення з попередньою дружиною та утримання військовослужбовцем дитини від цього шлюбу ( ОСОБА_5 ), які підтверджують зазначені обставини.

Крім того у вказаному листі зазначено про те, що вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку чи пасинка в сукупності лише таких обставин: а) падчерка, пасинок проживають з вітчимом; б) такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;  в) вітчим може надавати матеріальну допомогу.

Вважаючи лист Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2023 за №3/1484 протиправною відмовою у звільненні ОСОБА_1 із військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити його зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також – Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також – Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Як встановлено судом вище по тексту судового рішення, ОСОБА_1 02.03.2022 мобілізований до лав Збройних сил України згідно Указу Президента №69/2022 "Про загальну мобілізацію" та по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення 3 взводу 3 стрілецької роти.

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом "г" (абзац 12) пункту 2 частини 4 статті 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

ОСОБА_1 21.06.2023 скерував на ім`я командира 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 рапорт від 21.06.2023, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за сімейними обставинами у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Такий рапорт направлений 24.06.2023 командиром військової частини до Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби позивача.

В свою чергу, листом Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2023 за №3/1484, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , повідомлено, що службовий матеріал до звільнення в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, у зв`язку із відсутністю:

- документів, які підтверджують факт невиконання біологічним батьком ОСОБА_4 свого обов`язку з утримання сина (посвідчення нотаріусом заяви про відмову від утримання неповнолітнього ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_2 не встановлює юридичного факту невиконання ним батьківських обов`язків з утримання дітей);

- документів про розлучення з попередньою дружиною та утримання військовослужбовцем дитини від цього шлюбу ( ОСОБА_5 ), які підтверджують зазначені обставини.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 за №548-XIV (надалі по тексту – Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 за №124 (надалі по тексту також – Інструкція №124), рапорт (заява) – це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також – Положення №1153/2008) звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу.

Отже, визначальними для вирішення цього публічно-правового спору є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

В судовому розгляді справи встановив, що підставою для повернення на доопрацювання службових матеріалів до звільнення в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) є не долучення позивачем документів, які підтверджують невиконання громадянином ОСОБА_2 (біологічним батьком ОСОБА_4 ) свого обов`язку з утримання сина та документів про розлучення з позивача з попередньою дружиною і утримання ОСОБА_1 його рідної доньки, ОСОБА_5 .

Додатково відповідачем зазначено про те, що вітчим має обов`язок утримувати своїх падчерку чи пасинка в сукупності лише таких обставин: а) падчерка, пасинок проживають з вітчимом; б) такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; в) вітчим може надавати матеріальну допомогу.

В контексті доводів відповідача суд відзначає наступне.

Так, у позовній заяві позивач вказує на те, що він активно приймає участь у вихованні та утриманні дітей дружини, проживає з ними однією сім`єю та фактично виконує обов`язки батька для дітей.

Як слідує із змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 14.12.2021 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , укладено шлюб, на засвідчення чого 14.12.2021 складено відповідний актовий запис №2828 (а.с.20).

На час укладення шлюбу, у дружини позивача ОСОБА_14 було троє неповнолітніх дітей від попередніх шлюбів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 09.12.2005, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що в Книзі реєстрації народжень 15.09.2005 зроблено відповідний запис №1746. Батько: ОСОБА_2 , мати: ОСОБА_15 (а.с.26).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 28.07.2023, виданого повторно, ОСОБА_12 (в минулому ОСОБА_16 ), народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 07.05.2012 складено відповідний актовий запис №2. Батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_3 (а.с.29).

Таке свідоцтво видано повторно, у зв`язку із внесенням 28.07.2023 змін до актового запису на підставі заяви про визнання батьківства від 28.07.2023, згідно яких прізвище дитини " ОСОБА_17 " змінено на " ОСОБА_18 ", а відомості про батька дитини змінено з " ОСОБА_19 " на " ОСОБА_20 ", що підтверджується витягом Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, сформованого 05.08.2023 (а.с.30-31).  

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 26.09.2020, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із чим 07.03.2018 складено відповідний актовий запис №566. Батько: ОСОБА_9 , мати: ОСОБА_13 (а.с.32).

Окрім того, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, у останнього є дитина від попереднього шлюбу, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом з дитинства згідно медично висновку ЛКК №29 від 11.04.2023 і медичного висновку №151/1 від 06.08.2019 (а.с.21, 22).

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 08.08.2023, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 21.05.2007 складено відповідний актовий запис №16. Батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_21 (а.с.35).

Із змісту посвідчення НОМЕР_9 , виданого Відділом соціального захисту населення Бурштинської міської ради строком з 03.03.2023 по 07.09.2023, слідує, що ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.34).

Згідно довідки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.04.2023 за №35/117-12/63, ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_3 та неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Довідка видана на підставі свідчень сусідів: ОСОБА_22 і ОСОБА_23 (а.с.25).

З огляду на вказані обставини та вище коментовані документи, позивач вважає, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4              статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", так як на його утриманні перебуває четверо дітей віком до 18 років.

Разом з цим суд вважає такі доводи позивача безпідставними, не обґрунтованими та без належного підтвердження виходячи з наступного.

Статтею 133 Сімейного кодексу України (надалі по тексту також – СК України), визначено, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

На підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження (стаття 134 СК України).

Як уже відзначено судом, згідно наявних в матеріалах справи свідоцтв про народження, батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) зазначено ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) зазначено ОСОБА_9 .

Водночас, батьком ОСОБА_12 (в минулому ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено ОСОБА_1 , при цьому попередній запис про батька дитини значився ОСОБА_2 .

Тобто, у трьох дітей дружини позивача, внесено записи про батьківство, зокрема про батька цих дітей, де батьком ОСОБА_1 значиться тільки для ОСОБА_12 на підставі заяви про визнання батьківства від 28.07.2023.

Слід звернути увагу на те, що свідоцтво про народження ОСОБА_12 серії НОМЕР_6 видане 28.07.2023, тобто після подання рапорту на звільнення від 21.06.2023, а отже не могло бути долучено позивачем до рапорту.

Таким чином, станом на день подання рапорту, ОСОБА_1 не значився батьком жодного з дітей дружини від попереднього шлюбу.  

В силу вимог частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1 статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина 1 статті 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №160/11228/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд встановив, що позивач до рапорту про звільнення з військової служби не додав доказів на підтвердження того, що діти ОСОБА_3 не мають діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.

Про вказану обставину відповідачем зазначено у листі Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.07.2023, адресованого командиру Військової частини НОМЕР_1 , яким службовий матеріал до звільнення в запас молодшого сержанта ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання.

Враховуючи те, що діти ОСОБА_3 мають принаймні матір, а також батьків, в силу вимог частини 1 статті 268 СК України, обов`язок щодо їх утримання не може бути покладено на їх вітчима.

Наявна, в матеріалах справи, заява ОСОБА_2 , посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області та зареєстрована в реєстрі за №525, про те, що останній не бере участі в утриманні сина та не сплачує аліментів на користь ОСОБА_3 на його утримання, не встановлює юридичного факту невиконання ним батьківський обов`язків з утримання дітей.

Отже, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності/дій відповідача щодо протиправного не звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Окремо суд відзначає, що у в рапорті від 21.06.2023 позивач не ініціював питання про звільнення з військової служби у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років ( ОСОБА_5 ).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову та не понесення позивачем судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись статтею 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ), АДРЕСА_2 ;

представник позивача – Щадей Надія Василівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001389 від 28.09.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1045707 від 11.08.2023), вул. Незалежності, 4, офіс 417,                м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_11 ), АДРЕСА_3 .

Суддя                                                                                                                            Чуприна О.В.