Справа № 2-1318/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 січня 2010 року                                 Кіровський районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючої - судді     - Золотарьової В.К.

При секретарі     - Снаговській М.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання попереднього договору оренди недійсним. Позивач посилався у своєму позові на те, що між ним та відповідачем 11 серпня 2009 року був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобов’язались до 30 вересня 2009 року укласти основний договір оренди нежитлового приміщення № 1 будинку № 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську. Основний договір мав бути укладений строком на 5 років з орендною платою 1500,00 гривень на місяць. Незважаючи на погодження сторонами всіх істотних умов укладення основного договору, позивач листом від 29 вересня 2009 року повідомив про свою відмову від укладення основного договору оренди, мотивуючи відмову тим, що нерухоме майно, яке є предметом попереднього договору, частково не введено до експлуатації, тому він не вважає позивача власником даного приміщення.

Позивач вважає, що відповідача не можна вважати власником приміщення, тому просить суд визнати попередній договір від 11.08.2009 року недійсним.

У судове засідання позивач не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У своїй заяві до суду підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні подала зустрічну позовну заяву про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-3, прибудов літ. А1-1, а2-1 на 1-му поверсі магазин непродовольчих товарів приміщення №1 позиції 1-6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.25, що складається з приміщень: в житловому будинку літ. А-3 позиції 1-1 торгова зала площею 19,3 кв.м, 1-2 торгова зала площею 24,6 кв.м, 1-3 коридор площею 6,2 кв.м., 1-4 кабінет площею 5,9 кв.м.; літ А1-1 позиція 1-5 торгова зала площею 38,4 кв.м.; літ. а2-1 позиція 1-6 санвузол площею 4,3 кв.м, загальною площею 98,7 кв.м. та про спонукання до укладення договору оренди даного приміщення. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що 11 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, згідно з яким сторони зобов’язались до 30 вересня 2009 року укласти основний договір оренди нежитлового приміщення № 1 будинку № 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську. Незважаючи на погодження сторонами всіх істотних умов укладення основного договору, ОСОБА_1 листом від 29 вересня 2009 року повідомив про свою відмову від укладення основного договору оренди, мотивуючи відмову тим, що нерухоме майно, яке є предметом попереднього договору, частково не введено до експлуатації. Вважає дії ОСОБА_1 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 079020, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 24.11.2003 року ОСОБА_2 набув у власність магазин непродовольчих товарів - приміщення № 1, що розташовано у м. Дніпропетровську по вул. Чкалова, буд.25. Користуючись своїми правами власника нежитлового приміщення ОСОБА_2, здійснив його реконструкцію, збільшивши приміщення на 38,4 кв.м. за рахунок добудови торгової кімнати, без отримання на це належного дозволу, у зв’язку з чим загальна площа магазину непродовольчих товарів приміщення № 1 вважається 98,7 кв.м. Добудова нежитлового приміщення зроблено у відповідності з усіма будівельними нормами, не порушує прав та законних інтересів інших осіб, у тому числі співвласників в житловому будинку літ А-3 № 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську. Просив суд зобов’язати ОСОБА_1 укласти з ним основний      договір оренди нежитлового приміщення № 1 будинку № 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську та визнати за ним права власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-3, прибудов літ. А1-1, а2-1 на 1-му поверсі магазин непродовольчих товарів приміщення №1 позиції 1-6 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.25, що складається з приміщень: в житловому будинку літ. А-3 позиції 1-1 торгова зала площею 19,3 кв.м, 1-2 торгова зала площею 24,6 кв.м, 1-3 коридор площею 6,2 кв.м., 1-4 кабінет площею 5,9 кв.м.; літ А1-1 позиція 1-5 торгова зала площею 38,4 кв.м.; літ. а2-1 позиція 1-6 санвузол площею 4,3 кв.м, загальною площею 98,7 кв.м. без акту введення в експлуатацію.

22 січня 2010 року у своїй заяві ОСОБА_1 частково визнав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та не заперечував проти визнання права власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_2, в іншій частині позову просив відмовити.

Суд вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши докази  та матеріали цивільної справи, вважає що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягають через те, що позивач не довів ті обставини на які він посилається, не надав суду доказів, які б переконали суд у тому, що попередній договір оренди нежитлового приміщення № 1, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд 25 повинен бути розірваний.  

 Разом з тим, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

 Відповідно до  свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 079020, видане виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 24.11.2003 року ОСОБА_2 набув у власність магазин непродовольчих товарів - приміщення № 1, що розташовано у м. Дніпропетровську по вул. Чкалова, буд.25 (а.с. 7).

ОСОБА_2 є єдиним власником нежитлового приміщення № 1 у буд. 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську. Користуючись своїми правами власника нежитлового приміщення ОСОБА_2, здійснив його реконструкцію, збільшивши приміщення на 38,4 кв.м. за рахунок добудови торгової кімнати, без отримання на це належного дозволу.

Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику майна належить право володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном за власним розсудом, та вчиняти по відношенню до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з технічним паспортом КП «ДМБТІ», нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-3, прибудов літ. А1-1, а2-1 на 1-му поверсі магазин непродовольчих товарів приміщення №1 (позиції 1-6) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.25 складається з наступних приміщень: в житловому будинку літ. А-3 позиції 1-1 торгова зала площею 19,3 кв.м, 1-2 торгова зала площею 24,6 кв.м, 1-3 коридор площею 6,2 кв.м., 1-4 кабінет площею 5,9 кв.м.; літ А1-1 позиція 1-5 торгова зала площею 38,4 кв.м.; літ. а2-1 позиція 1-6 санвузол площею 4,3 кв.м, загальною площею 98,7 кв.м. (а.с. 9 – 12)

Згідно з ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

 Добудова нежитлового приміщення зроблено у відповідності з усіма будівельними нормами. Так, відповідно до обслідування та оцінки технічного стану будівельних конструкцій нежитлового приміщення №1 магазина непродовольчих товарів, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 25, яке зроблено Науково-проектним підприємством „Архгеопроект” (ліценція серії АБ № 104809, дійсна до 17.05.2010 року) встановлено, що технічний стан будівельних конструкцій нежилого приміщення в житловому будинку літ. А-3, прибудов літ. А1-1, а2-1 на 1-му поверсі магазин непродовольчих товарів приміщення №1 позиції 1-6  знаходяться в нормальному стані. Приміщення придатні для подальшої експлуатації за функціональним призначенням та відповідають категорії К-1.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу або певним чином затвердженого проекту.

Частиною 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Спір між ОСОБА_2 та іншими особами відносно його майна відсутній та не порушує прав та інтересів інших осіб, у тому числі співвласників житлового будинку літ А-3 № 25 по вул. Чкалова у м. Дніпропетровську.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 331, 376 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1 відмовити  в повному обсязі.

    Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-3, прибудов літ. А1-1, а2-1 на 1-му поверсі магазин непродовольчих товарів приміщення №1 (позиції 1-6) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд.25, що складається з приміщень: в житловому будинку літ. А-3 позиції 1-1 торгова зала площею 19,3 кв.м, 1-2 торгова зала площею 24,6 кв.м, 1-3 коридор площею 6,2 кв.м., 1-4 кабінет площею 5,9 кв.м.; літ А1-1 позиція 1-5 торгова зала площею 38,4 кв.м.; літ. а2-1 позиція 1-6 санвузол площею 4,3 кв.м, загальною площею 98,7 кв.м., без акту введення в експлуатацію.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

             Суддя

Кіровського районного суду

    м. Дніпропетровська                                                               В.К. Золотарьова