Справа №2-а-83/10 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М                    У К Р А Ї Н И

10 лютого 2010 року                           Володарський районний суд Донецької області у складі

судді:                                          Подліпенця Є.О.,

при секретарі:                            Болбат Н.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Володарське справу адміністративного судочинства за позовом:

ОСОБА_1  до

Управління праці та соціального захисту населення

Володарської райдержадміністрації Донецької області  

про

 поновлення строку  для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання нарахувати та стягнути суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,-  

в с т а н о в и в :

Позивачка  просить суд визнати неправомірною  відмову відповідача  в нарахуванні їй і виплаті недоплаченої допомоги по догляду за дитиною  до досягнення  нею трирічного віку за  2007 рік  і зобов’язати відповідача здійснити нарахування та стягнути з відповідача за цей період  недоплачену допомогу в  сумі  2989 грн. 51 коп.  також просить поновити їй строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини.

В обгрунтування  своїх вимог  позивачка  зазначає, що  19.07.2006 року  вона народила  доньку  ОСОБА_2, після народження дитини, вона перебувала на обліку   в УПТСЗН  Володарської райдержадміністрації і отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.  Виплачувана за період 2007 року   допомога не відповідає  ст.15 Закону України “Про  державну допомогу  сім”ям з дітьми, яким передбачено сплату  вказаної допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років.  Крім цього зазначає, що її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень, нормативно правових актів вищої сили, Законів України,  про порушення своїх прав їй стало відомо після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у жовтні поточного року, тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду передбаченого ст. 99 КАС України,  є поважними і просить його поновити.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася. В позовній заяві просила справу розглянути без її участі  

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася про дату місце і час розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву в якій проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі та справу просила розглянути без її участі. Про що надала суду письмові заперечення згідно, яких не заперечується сторонами, що  позивачка знаходилася на обліку в УПСЗН Володарської райдержадміністрації в 2007 році, як мати, яка отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Позивачка відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, який в теперішній час регулює дані відносини між сторонами як спецзакон, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку. Ці витрати на виплату здійснюються за рахунок коштів Держбюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Ст.71 ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року було зупинено дію ст.15 ч.1 ЗУ „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” на 2007 рік. У 2007 році допомога виплачувалась відповідно до ст.56  ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2007 рік”, де встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”  здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з держбюджету. Допомога по догляду за дитиною до досягнення 3- го віку - у розмірі що дорівнює різниці 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6-ть місяців, але ж не менше 90 гривень для не застрахованих осіб та не менше 23 % для застрахованих осіб, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення п.14 ст.71 та аб.3 ч.2 ст.56 ЗУ ”Про Державний бюджет України на 2007 рік”. П.п.7 п.23 розділу 11 (внесення змін до деяких законодавчих актів) Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” 107-VI від 28.12.2007 року, частину 1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” викладено у новій редакції, а саме, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Необхідних документів з цього приводу (довідки про свої доходи) відповідно до Постанови КМ України “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” №1751 позивачка не надавала, а тому їй сплачувалась мінімальна допомога. Положення п.п.7 п.23 рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року скасовано не було, а тому вважає, посилання позивачки у позові та представника у судовому засіданні на це рішення є безпідставним. До спірних правовідносин просила застосувати строк звернення до суду відповідно до ст.99-100 КАС України, пояснивши, що позивачка пропустила річний строк для звернення до суду, хоча УПСЗН після прийняття рішення КС України від 09.07.2007 року не повідомляло позивачку про скасування норми дії Закону, який зупиняв дію ЗУ „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та її право на виплату відповідних сум.

 Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми суд розглянув справу у відсутність нез*явившихся сторін.

Ознайомившись з адміністративним позовом, розглянувши заяви позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази у їх взаємній сукупності, суд приходить до слідуючого :

Суд вважає встановленим, проти чого не заперечувалось сторонами, що позивачка   перебувала на обліку в УПСЗН Володарської райдержадміністрації, як мати, що здійснює догляд за дитиною ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею, та отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з01.04..2007 року по 23.09.2008 року.  Загальна допомога позивачці за цей період  сплачена у сумі                 2466,77 грн.  

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що такі виплати призначають та здійснюють органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Враховуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що у даному випадку необхідно застосовувати не норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", на які посилається позивачка, т.я. даний закон є загальним, а до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Оскільки даний Закон застосовується у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. У той час як спір вирішується стосовно державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Ст.1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому суд зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру по догляду за дитиною КМ України не делеговані.

В запереченнях йдеться посилання на виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначання і виплати допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 р. №1751 із змінами та доповненнями.

За пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" від 11 січня 2007 року № 13 (в редакції постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 900 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 та від 11 січня 2007 р. N 13") передбачено, що на виконання статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей: допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року  № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років і дії відповідача, щодо відмови в перерахунку та виплаті зазначеної допомоги за вказаний період є неправомірними, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.  

З урахуванням викладеного, розглядаючи позов в межах заявлених вимог,  та враховуючи, що позивачка знаходилася на обліку у відповідача з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року сума недоплаченої відповідачем позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку   складає  1863,11 грн.   із розрахунку:

за липень (463/31*23-129,03) = 214 грн. 48 коп., за серпень (463-132,64 ) = 330 грн. 36  коп.; за вересень (463-134,45) = 328 грн. 55 коп.; за жовтень (470- 136,13 грн.) = 333 грн. 87 коп., за листопад (470-140,05) = 329 грн. 95 коп., за грудень (470-144,10) = 325 грн. 90 коп.

Усього не доплачено на загальну суму 1863,11 грн.

Ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та  інтересів особи встановлено річний строк, який  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, згідно ст.100 ч.1 КАС України якщо на цьому наполягає одна  із сторін, є пропущення строку для звернення до суду.

Відповідач наполягає на застосуванні строку давності звернення позивачкою з адміністративним позовом до адміністративного суду. Позивачка просить поновити строк для звернення до суду. Суд вважає, що в даному випадку є підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки права позивачки було обмежено шляхом прийняття нормативних актів, тому через юридичну необізнаність, наявність на утримані малолітньої дитини, значна відстань проживання від суду,  не мала змоги розібратися у неоднозначно визначених правових питаннях, крім того дії відповідача, які безпосередньо відповідають за реалізацію законодавства при здійснені ними нарахування та виплат допомоги по догляду за дитиною, не прийняло ніяких заходів при прийняті на облік повідомити про права позивачки в цих правовідносинах, які виникли між ними.

Суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а тому не є підставою для відмови в задоволені вимог позивачки за вказаний період.

Керуючись ст.ст.159-163 КАС України, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” № 2811-ХІ від 21.11.1992 року із змінами та доповненнями, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. із змінами та доповненнями, Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, суд ,-  

п о с т а н о в и в :

Адміністративній  позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення  Володарської райдержадміністрації Донецької області  про поновлення строку  для звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання нарахувати та стягнути суму коштів недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.

Поновити  ОСОБА_1   строк для звернення до адміністративного суду.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Володарської райдержадміністрації Донецької області,  щодо відмови  в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1  допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дитини віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік.  

Зобов*язати Управління праці та соціального захисту населення Володарської райдержадміністрації Донецької області  нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1  допомогу по догляду за дитиною у розмірі – 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 11 копійок  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

           В іншій частині позовних вимог - відмовити.

           Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 10.02.2010 року.

           Повний текст постанови буде виготовлений 16.02.2010 року.

           На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі – з 16.02.2010 року.

           Апеляція на постанову може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Володарський районний суд до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області.

           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                     Є.О. Подліпенець